Марценюк-Розарьонова Олена Василівна

асистент кафедри фінансів та кредиту ВДАУ

Страхування сільськогосподарських культур

Аграрний сектор зорієнтований насамперед на виробництво продукції зернових і технічних культур. Вирощування врожаю названих культур, а також багаторічних насаджень дуже ризикове. Рослинництво і садівництво здійснюються переважно на відкритій місцевості, й на результати цієї діяльності суттєво впливають природно-кліматичні умови, які не піддаються достатньою мірою прогнозуванню й передбаченню. На сьогодні сільськогосподарські підприємства можуть віддавати на страхування тільки деякі з найпоширеніших ризиків, настання яких має циклічний характер. Проте недостатня платоспроможність більшості господарств аграрного сектору не давала змоги їм придбавати страхові поліси.

Несприятливі природні чинники, що впливають на кінцеві результати рослинництва, можна поділити на дві групи. До першої входять постійні, тобто звичайні для тієї чи іншої місцевості чинники: короткий вегетаційний період, середньорічні коливання температури повітря, низька якість ґрунту та інші. Друга група відзначається незвичайними, випадковими відхиленнями від нормальних умов розвитку рослин: ранніми приморозками, довготривалою відсутністю опадів, повінню, градобиттям та іншими лихами.

Вплив першої групи чинників нівелюється шляхом фінансування необхідних затрат на вирощування швидко визріваючих сортів зернових та інших культур, здійснення витрат на поліпшення родючості ґрунтів, впливу на ціну через механізм надбавок тощо. Нейтралізація впливу другої групи чинників досягається за допомогою системи грошових фондів, які створюються безпосередньо страховими компаніями. Тому для реалізації завдання щодо поширення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності було прийнято низку законодавчих актів, які передбачили здійснення такого виду страхування в обов'язковому порядку.

Одним із багатьох завдань, що випливає із цих нормативних документів, є встановлення страхових тарифів і страхових сум, порядку й правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Також розглядається практична діяльність страхових компаній у цьому сегменті ринку й досвід роботи щодо розробки і використання методів побудови тарифних ставок.

При розрахунках тарифів зі страхування сільськогосподарських культур страховик керується наявністю об'єктивних факторів, які впливають на величину тарифу, а саме:

— чинне законодавство;

— природно-кліматичні умови;

— історико-соціальні передумови;

— статистичні показники;

— математичні розрахунки;

— власний досвід роботи.

На формування страхових тарифів у першу чергу впливають показники урожайності сільськогосподарських культур. Оскільки дана величина має різні значення залежно від регіону, дотримання агротехнічних умов, впливу природних факторів, то відповідно і розміри страхових тарифів неоднакові. Так, при визначенні розміру ставок страхових тарифів необхідно враховувати такі показники:

1) збитковість страхової суми;

2) поправочний коефіцієнт;

3) ризикову надбавку;

4) навантаження;

5) коефіцієнт уточнення врожайності.

Сільське господарство об'єктивно, в силу своїх особливостей, є галуззю з більш високим ризиком порівняно з іншими галузями народного господарства. Водночас воно с низькорентабельним. У зв'язку з цим аграрні підприємства не мають достатньо накопичених ресурсів, щоб самостійно покривати збитки в неврожайні роки і від стихійних лих. Цей тягар прямо і опосередковано частково лягає на державу, яка виплачує допомогу постраждалим від стихійного лиха, списує бюджетну і позабюджетну заборгованість. Розвиток страхування врожаю сільськогосподарських культур дає змогу стабілізувати стан сільськогосподарських підприємств і перекладає фінансування ризиків з бюджету на страхові компанії. Але низька платоспроможність сільськогосподарських виробників і високі тарифні ставки страхування в сучасних умовах не дають можливості розвиватися цій галузі страхування самостійно. Досвід розвинутих кран свідчить про потребу державного втручання в цю сферу.

Особливо нагальне потреба в розвитку страхування врожаю постала на сьогоднішній день. Більшість новоутворених структур у результаті проведеного реформування сільського господарства мають мізерний власний капітал, ідо не дає можливості їм покривати ризики за рахунок самострахування. Тому в неврожайний рік більшість із них буде потенційними банкрутами. Малий власний капітал також призводить до низької кредитоспроможності аграрних підприємств. Державна підтримка кредитування сільського господарства не вирішує даної проблеми, оскільки новостворені підприємства не мають ліквідного майна під заставу. Заставою міг би служити майбутній урожай, але невизначеність його отримання не дасть змоги цього зробити. У разі коли врожай застрахований, він може бути відносно надійним об'єктом застави. Така ж ситуація із поставкою ресурсів комерційними структурами під майбутній урожай.

Обов'язковість страхування врожаю сільгоспкультур встановлена Законом України "Про страхування" від 07.03.96 р. № 85/96-ВР , а сам механізм міститься у Порядку № 1000. Згідно з вищеназваними документами застрахувати свій урожай зобов'язані сільгоспвиробники всіх форм власності, причому для державних підприємств ця вимога поширюється на врожай багаторічних насаджень і всіх сільгоспкультур, а для підприємств інших форм власності — тільки на врожай зернових культур і цукрового буряку. Згідно цього ж порядку не підлягає обов'язковому страхуванню врожай:

— природних сінокосів і пасовищ;

— сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво;

— сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не одержали врожаю;

— підпокривних та безпокривних багаторічних трав;

— посівів, та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Таблиця 1

Строки укладення договору обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень

№ п.п	Об’єкт страхування	Граничний строк укладення договору	Момент настання відповідальності страховика
1	Посіви однорічних сільсько-господарських культур, багато-річних культур, що дають урожай в рік посіву (садіння),а також культур у розсадниках	Не пізніше терміну закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні	Поява сходів : восени – для озимих культур (зернових і зернобобових), навесні – для інших культур (крім багаторічних сіяних трав )
2	Врожай багаторічних культур, крім тих, що дають урожай в рік посіву (садіння), а також із страхування розсадників, зокрема:	Не пізніше ніж термін початку відповідальності страховика
	— для садів і ягідників	До оформлення бутонів	Забарвлення бутонів
	— для виноградників	До моменту викидання суцвіття	Викидання суцвіття
	— для багаторічних сіяних трав	До входу їх в зиму	Вхід культури в зиму
	— для інших багаторічних культур і розсадників	До появи весняних гонів	Поява весняних гонів
3	Сіяні культури, посіяні у парниках і теплицях	До появи сходів	Поява сходів
4	Посадкові культури	До садіння	Садіння

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

В Україні є як позитивний, так і негативний досвід обов'язкового страхування врожаю. Позитивний досвід стосується часів СРСР, коли через систему Укрдержстраху забезпечувався надійний страховий захист урожаю за достатньо низькими ставками страхування. Негативний досвід напрацьований уже роки незалежності, коли було запроваджено обов'язкове страхування врожаю в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах. Ця система виявилася недієвою.

Недоліки обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур:

1) суперечить реалізації ідеї вільного підприємництва, яка декларова на державою;

2) вимагає значних бюджетних витрат;

3) фінансує збитки господарств, які перебувають у зонах з високим ризиком, за рахунок господарств, які знаходяться в зоні невисокого ризику і не потребують страхування.

До речі, досвід розвинутих краї де бюджетна підтримка сільськогосподарського страхування становить 50% і більше, свідчить, що і за цих умов нею користуються не більше 60% господарств.

Тому, страхування врожаю має бути добровільним. Держава повинна створити сприятливі умови для розвитку страхування врожаю, які б були привабливими і для сільгоспвиробника, і для страховика. Але, на жаль, прийнятий Закон передбачає обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державних підприємств і врожаю зернових та цукрового буряку сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

Встановлення страхових тарифів є внутрішньою справою кожної страхової компанії і визначається договором між страховиком і страхувальником. Але у разі якщо держава фінансує частину страхових ставок, то правомірна і її участь у цьому процесі. Відсутність контролю й участі держави може призвести до розбазарювання бюджетних коштів.