І.В. Мартиненко, В.Г. Гаврилюк, В.О. Сотник,

Л.В. Гаркуша, А.І. Вінніков

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара

визначення контамінації умовно-патогенними бактеріями об’єктів навколишнього середовища у петриківському районі за 2002-2008 роки

Санітарно-мікробіологічний контроль об’єктів навколишнього середовища є однією з найважливіших задач органів охорони здоров^’я і, насамперед, санітарно-епідеміологічної служби. Патогенні мікроорганізми потрапляють до навколишнього середовища з виділеннями людини та тварин, хворих, або носіїв різноманітних інфекційних захворювань, а також з трупами загиблих від інфекційних хвороб. Тому особливого значення набуває необхідність дослідження об’єктів навколишнього середовища на предмет контамінації умовно-патогенними штамами мікроорганізмів. Актуальність цієї проблеми спонукає до проведення моніторингу санітарно-гігієнічного стану об’єктів довкілля за мікробіологічними показниками, які дозволяють визначити ступінь потенційної небезпеки. Ці знання необхідні для санітарно-гігієнічної оцінки стану питної води, повітря, харчових продуктів; своєчасної профілактики та діагностики харчових отруєнь.

Для вивчення санітарно-гігієнічного стану об’єктів навколишнього середовища у Петриківському районі було проаналізовано 30 009 досліджень за санітарно-мікробіологічними показниками, проведених у період з 2002 по 2008 роки. Із них дослідження питної води складає 3 030 проб, дослідження повітря – 620, харчових продуктів – 4 721, дослідження змивів – 16 821 аналізів.

За досліджувані роки питна вода не завжди відповідала санітарно-гігієнічним вимогам по загальному мікробному числу та колі-індексу (рис. 1). В нормі питна вода повинна відповідати мікробіологічним показникам нормованим ДСТ 2874-82:

· мікробне число не повинно перевищувати 100,

· колі-індекс не повинен перевищувати 3.

Рисунок 1. Динаміка змін показників колі-індексу та загального мікробного числа питної води за 2002-2008 роки

Розглядаючи зміну загального мікробного числа у динаміці, можна відзначити, що загальна кількість бактерій в одиниці об'єму води зростає у весняно-літні місяці і досягає максимальної величини в липні, потім поступово знижується. Колі-індекс питної води також збільшувався у міру підвищення температури повітря і був максимальним в серпні. Що свідчить, з одного боку, про сприятливіші умови для росту і розмноження мікроорганізмів в цей період, а з другого боку, про мікробне забруднення питної води. Видовий спектр мікрофлори, що виділялась, не змінювався протягом років. В осінні місяці (вересень – жовтень) відмічене переважання не вибагливих до температурного режиму мікроорганізмів роду Proteus і Pseudomonas. Вони хоч і не мають самостійного значення як показники фекального забруднення, проте виявлення великої кількості цих мікроорганізмів у воді свідчить про наявність органічних речовин тваринного походження чи забруднення фекаліями людини і тварин.

Основним джерелом бактеріального забруднення питної води є господарсько-побутові та промислові стічні води. Населення району споживає воду в переважній більшості із індивідуальних колодязів та свердловин, які не завжди утримуються в належному стані. При таненні снігу, розливах річки Чаплинка, сильних зливах, в них можуть потрапляти забруднені поверхневі та комунальні стічні води, що призводить до бактеріального забруднення питної води.

У результаті дослідження змивів з об’єктів навколишнього середовища для визначення фекальної забрудненості та контамінації патогенними мікроорганізмами об’єктів навколишнього середовища, як можливих факторів при передачі збудників інфекційних захворювань, встановлено, що серед мікроорганізмів виділених із об’єктів навколишнього середовища переважали Escherichia coli (0,87 %), Staphylococcus aureus (0,46 %) та Proteus vulgaris (0,45 %). Слід зазначити, що E. coli виділялась переважно у кухонних блоках дитячих закладів і на підприємствах громадського харчування із обладнання, посуду, спеціального одягу, рук персоналу. У відділеннях Петриківської районної лікарні при дослідженні змивів з інструментів, інвентарю пологового, хірургічного та дитячого відділень серед виділених ізолятів переважає S. aureus.

У 2003, 2007, 2008 роках із змивів з обладнання цеху забою птиці птахофабрики та із змивів з цеху копчення птиці було виділено штами Salmonella typhimurium.

Виділені вище перелічені культури в той або іншій період свідчать про контамінацію і недостатнє дотримання санітарно-гігієнічних норм. Хоча випадків захворювань на нозокоміальні інфекції не було зареєстровано, проте бактерієносійство і циркуляція збудників цих захворювань створює потенційну небезпеку як джерела зараження чи отруєння людей.

Санітарно-мікробіологічне дослідження харчових продуктів здійснювалось при плановому контролі відповідності якості продуктів вимогам ДСП 4.4.5.078-2001 «Мікробіологічні нормативи та методи контролю продукції громадського харчування» та за епідеміологічними показниками при аналізі випадків інфекційних захворювань. Показниками загальної забрудненості харчових продуктів сторонньою неспецифічною мікрофлорою є загальне мікробне число і вміст санітарно-показових мікроорганізмів. Аналізуючи отримані дані можна побачити, що найбільша кількість штамів E. coli і S. aureus виділяється із молочних продуктів (морозива, сирків глазурованих). На об’єктах громадського харчування переважає E. coli, яка виділяється із салатів з сирих овочів. При санітарно-мікробіологічному контролі готових м’ясних продуктів виділялись штами P. vulgaris та Klebsiella pneumoniae. Особливу епідемічну небезпеку має інфікування м’ясного фаршу та сирого м’яса з яких виділялись P. aeruginosa та Citrobacter freundii. Ці показники відображають якість дотримання санітарного режиму при виготовленні, транспонуванні та зберіганні харчових продуктів. Перевищення по загальному мікробному числу спостерігалися з березня по серпень, найвище ЗМЧ було у червні 2008 року - 600 КУО/г (при нормі 300 колонієутворюючих одиниць в 1 мл або 1 г продукту) (рис. 2). Це пояснюється

Рисунок 2. Динаміка змін загального мікробного числа харчових продуктів за 2002-2008 роки

здатністю мікроорганізмів розмножуватися в сприятливих умовах. Забрудненість сторонньою мікрофлорою залежить від багатьох факторів: виготовлення харчового продукту, його збереження, технології наступної обробки і на всіх етапах – від дотримання санітарного режиму. Найбільш важливим джерелом патогенних мікроорганізмів є інфіковані фекалії тварин та людини, звідки мікроби можуть потрапляти в харчові продукти різними шляхами (через воду, обладнання, апаратуру, тару, руки), якщо трапляється навіть часткове порушення правил та інструкцій. Випадків харчових отруєнь і спалахів харчових інфекцій за 2002-2008 роки зареєстровано не було тому, що інфіковані продукти були своєчасно виявлені і вилучені із можливої сфери вживання та були вчасно проведені санітарно-епідеміологічні заходи. Для профілактики бактеріальних харчових отруєнь необхідно запобігати інфікуванню харчових продуктів сапрофітними, патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами, які викликають псування харчових продуктів і своєчасно проводити санітарно-епідеміологічний нагляд за якістю харчових продуктів.

Санітарно-мікробіологічне дослідження повітря закритих приміщень здійснювалось при планових дослідженнях з метою оцінки санітарного стану приміщень, перевірки якості вентиляції, а також за епідемічними показниками (при дослідженні причин спалахів респіраторних захворювань).

Об’єктом санітарно-мікробіологічного дослідження було повітря лікарняних приміщень, поліклінік, аптек, а також місць масового скупчення людей – перукарень. Санітарно-мікробіологічну оцінку повітря здійснювали за двома мікробіологічними показниками: загальною кількістю мікроорганізмів і кількістю патогенних стафілококів в 1 м³. У 2002, 2007 та у 2008 роках виділялись штами бактерій виду Staphylococcus aureus у відділеннях Петриківської районної лікарні (2002 рік у пологовому відділенні, 2007 рік у дитячому та хірургічному відділеннях, 2008 рік у стоматологічному кабінеті). Також були випадки перевищення норми по загальному мікробному числу в осінньо-зимовий період до 170 КУО/м3 у відділеннях Петриківської районної лікарні (рис. 3). Такі перевищення норми забрудненості повітря у приміщеннях можна пояснити недотриманням необхідних заходів по знезараженню повітря, що включають достатню вентиляцію, ультрафіолетове випромінювання та дезінфекцію.

Рисунок 3. Динаміка змін загального мікробного числа

повітря за 2002-2008 роки

При вивченні виділених штамів бактерій найбільшого значення набуває визначення їх патогенного потенціалу. В усіх штамів Staphylococcus aureus, виділених із об’єктів навколишнього середовища, спостерігалась гемолітична, лецитиназна, плазмокоагулазна, гіалуронідазна активність, здатність розріджувати желатину і окислювати маніт. При дослідження факторів патогенності виділених мікроорганізмів родини Enterobacteriaceae 30% штамів Escherichia coli мали гемолітичну активність, 97% ферментували лактозу. В усіх виділених культур Proteus vulgaris спостерігалась здатність до роїння, 71% мали здатність до гемолізу еритроцитів, що є одним з факторів агресивності протеїв, 30% штамів були здатні гідролізувати желатину, що говорить про його високу протеолітичну активність та специфічність до білків м'язової та з'єднувальної тканин і є однією з причин ускладнюючої дії протею при гнійно-запальних процесах після хірургічних втручань.

Таким чином, майже ²/₃ виділених ізолятів мали високий рівень прояву факторів патогенності, що визначає їх як потенційних збудників патологічних процесів.

Серед бактерій розповсюджених на об’єктах зовнішнього середовища найбільш поширені бактерії родини Enterobacteriaceae, а також роду Pseudomonas. Велику частину перелічених мікроорганізмів прийнято вважати умовно-патогенними, оскільки при певних обставинах вони можуть проявляти патогенні властивості і мати значення в виникненні і розвитку інфекційних хвороб. Вони здатні не тільки тривало автономно мешкати в субстратах зовнішнього середовища – воді і ґрунту, але і накопичуватися в них.

Джерелом умовно-патогенних мікроорганізмів в навколишньому середовищі є макроорганізми людей, і було цікаво прослідити прояв персистентних властивостей у бактерій, виділених з різних об'єктів навколишнього середовища. Рівень поширеності і вираженості персистентних характеристик мікроорганізмів є показником ступеня його санітарно-мікробіологічного благополуччя. При вивченні адгезивної активності мікроорганізмів з'ясовано, що всі ізоляти мали різний ступінь адгезивності. В більшості досліджуваних культур розвивались адгезивно-активні колонії у кількості 50% від усіх сформованих колоній. Результати вивчення антиінтерферонової активності бактерій, виділених із різних об’єктів навколишнього середовища, показали, що ця ознака у них зустрічається частіше, ніж адгезивна активність. Антиінтерферонова активність була виявлена майже в усіх виділених штамів умовно-патогенних мікроорганізмів: S. aureus, E. coli, P. vulgaris, P. aeruginosa, Enterobacter aerogenes, K. pneumoniae, C. freundii, S. typhimurium.

Можна зробити висновок, що при високій адгезивній та антиінтерфероновій активності мікроорганізми мають здатність накопичуватись на об’єктах навколишнього середовища. Це підтверджує їх організмене походження і свідчить про фекальне забруднення об’єктів навколишнього середовища.

В сучасних умовах проблема резистентності мікроорганізмів до антибіотиків набула глобального значення. Самолікування хворих, призначення антибіотиків без постановки антибіотикограм, з одного боку, приводить до низької ефективності лікування, до тяжких ускладнень і летальних наслідків, приносить значний економічний збиток, а з іншого – потенціює формування все більшого числа штамів бактерій з множинною стійкістю до антибактеріальний препаратів, до виникнення внутрішньо-лікарняних спалахів гнійно-септичних інфекцій.

Була визначена чутливість до ряду антибіотиків мікроорганізмів, виділених із змивів у пологовому, хірургічному, дитячому та інших відділеннях Петриківської районної лікарні за 2002-2008 роки. Всі виділені штами умовно-патогенних мікроорганізмів були резистентні до тетрацикліну та ампіциліну. Помірна стійкість спостерігалась до аміноглікозидів (близько 50%) та оксациліну. Найменша резистентність відмічалась до фторхінолонів (до 10%) та цефалоспоринів (до 8%).

Проведений моніторинг показав, що на об’єктах довкілля циркулюють в певній кількості штами мікроорганізмів кокової та кишкової груп з високим рівнем прояву факторів патогенності і персистенції, з множинною стійкістю до традиційно застосуємих антибіотиків, що свідчить про постійну циркуляцію умовно-патогенних бактерій між організмами людей, тварин і довкілля, які можуть викликати інфекційні захворювання при створенні належних умов.