Туніцкий Назарій Олександрович Аспірант Київского Національного Торговельно-Економічного Университету

Основні аспекти розвитку конкурентного середовища на ринку меблів України

Протягом останніх років на меблевому ринку України було створено певну кількість успішних торгових марок, відомих серед багатьох споживачів меблів. Серед цих торгових марок можна виділити такі бренди як “Меркс”, “Енран”, “Аматі”, “Прогрес”, “Рода”, “Екмі”, “Венето”, “Діваль”, “Євротех” та інші. Більшість торгових марок українського меблевого ринку було створено зусиллями самих компаній, хоча подеколи залучалися й рекламні агенції, які виконували весь спектр робіт – від розробки бренд-стратегії до її реалізації, створення креативних матеріалів, медіа-розміщення та BTL-активності. Деякі компанії просувають меблі свого виробництва під однією торговою маркою, тимчасом як інші активно створюють нові торгові марки, демонструючи високий рівень ринкової активності та задаючи тон іншим компаніям.

Для ринку меблів України характерна нерозвиненість дилерської системи збуту. Лише 20% опитаних операторів меблевого ринку використовували виключно дилерську мережу для реалізації своєї продукцію. Перевагами використання дилерської мережі збуту є можливість розширення географії збуту без суттєвих інвестицій у розвиток власної торговельної мережі.

Відносна нерозвиненість дилерської системи збуту спричинила розбудову низкою компаній власної збутової мережі. 40% опитаних операторів меблевого ринку реалізовували свою продукцію лише через власну торговельну мережу. Дані опитування великих та середніх операторів меблевого сектору свідчать, що за період з 2006 по 2008 роки кількість новостворених місць продажу цих компаній зросла в 2,2 раза. Найбільшу частку серед власних каналів дистрибуції займали меблеві салони (52%). Використання власних каналів дистрибуції дозволило компаніям утримувати високу прибутковість, оперативно реагувати на ринкові зміни завдяки безпосередньому спілкуванню зі споживачами та контролювати рівень підготовки торгового персоналу.

Як через власні канали дистрибуції, так і з залученням дилерів реалізовували свою продукцію 20% підприємств меблевого сектору. Кількість підприємств, які реалізовували меблі тільки за допомогою оголошень, рекламних агентів, знайомих склала 25%.

Дані опитування 3745 домогосподарств щодо останнього придбання меблів свідчать, що 12,6% домогосподарств останній раз купували меблі у 2006 році. Таким чином, майже кожне восьме домогосподарство в Україні купувало меблі для дому у 2006 році.

В структурі купівлі меблів для дому найбільшу частку займали м'які меблі (34%) та кухні (14,7%). Опитування покупців меблів показало, що найбільш поширеними місцями придбання меблів є меблеві магазини (59%) та ринки (23%). У структурі купівлі меблів частка нових меблів становила близько 94% від загальної кількості.

Аналіз років останнього придбання окремих типів меблів свідчить про високий потенціал для подальшого розвитку меблевого ринку: лише 40% респондентів останній раз купували меблі в 1996 році і пізніше.

Найважливішими критеріями оцінки ідеального місця купівлі меблів для дому виявилися такі фактори: прийнятний рівень цін (4,78 бала), швидкість виконання замовлення (4,66 бала), компетентність продавців (4,62 бала), привітність продавців (4,53 бала), широкий асортимент (4,52 бала) та наявність акцій та знижок (4,48 бала). За результатами опитування споживачів меблів, з’ясувалося, що місце останньої купівлі меблів суттєво відрізнялося від ідеального місця за таким критерієм, як наявність акцій та знижок, хоча споживачі меблів зазначали на високий вплив цих критеріїв на прийняття рішення про купівлю меблів. Споживачі назвали якість та ціну меблів найважливішими критеріями при виборі меблів. Однак, меблі, що було куплено востаннє, більшою мірою відповідали ідеальним меблям за такими критеріями, як колір та дизайн.

Найбільш поширеним джерелом інформації про місце продажу меблів або постачальника меблів для покупців різних типів меблів були рекомендації знайомих (32%, 20% та 25% для покупців меблів для дому, офісних меблів та спецмеблів відповідно). Серед джерел інформації, що використовуються покупцями офісних та спеціальних меблів, поряд із рекомендаціями знайомих, було названо такі джерела інформації, як виставки (близько 14% та 24% відповідей покупців офісних меблів та спецмеблів відповідно) та директ-мейл (9% та 16% відповідей покупців офісних меблів та спецмеблів відповідно).

Для покупців офісних меблів найважливішими критеріями постачальника меблів було названо такі фактори, як прийнятний рівень цін, широкий асортимент, компетентність продавців та позитивний досвід останньої купівлі. Аналізуючи розбіжності між важливістю критеріїв офісних меблів та оцінкою відповідності меблів (1 – повністю не відповідає, 5 - повністю відповідає ідеальним меблям), що були куплені останнього разу, було виявлено різницю для таких критеріїв, як якість (4,77 бала проти 4,23 бала), ціна (4,63 бала проти 4,22 бала) та матеріал (4,48 бала проти 4,17 бала), що свідчить про незадоволеність покупців меблів цими критеріями.

Близько 27% компаній завжди проводять тендер/оцінку при купівлі офісних меблів, тимчасом як 62% компаній не проводять тендеру (близько 78% таких компаній не проводять тендер через те, що рідко купують офісні меблі, та їх придбання невелике за обсягом). Близько половини покупців офісних меблів (41%) мають постачальника, з яким працюють час від часу. 34% компаній купують меблі у постійного постачальника. Конкурентні пропозиції виявилися більш привабливими для 25% опитаних підприємств, що зробили останню купівлю офісних меблів у нового постачальника. Причиною зміни постачальника у 47% випадках виявилася ціна, що свідчить про високий рівень конкуренції за цим критерієм на ринку офісних меблів.

Серед компаній-покупців спецмеблів 77% з-посеред культурно-розважальних установ (театри, кінотеатри, бібліотеки та ін.) та 74% підприємств громадського харчування не мають постійного постачальника спецмеблів. Для готелів та санаторіїв, а також навчальних закладів цей показник склав 52% та 56% відповідно. Постійний постачальник є у 35% учбових закладів, 30% готелів і санаторіїв, 20% підприємств громадського харчування та 17% культурно-розважальних установ.

За результатами опитування, найчастіше тендери на закупівлю меблів проводять навчальні заклади (34%) та медичні установи (28%).