Особливості методики викладання іноземної мови у технічному університеті, зорієнтованої на розвиток інтелектуальної сфери

Олена Щербина

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов за фахом Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету

Проблеми розвитку інтелектуальної сфери особистості сьогодні, коли людство знаходиться цілодобово у вирі інформації, є надзвичайно актуальними. Студенство накопичує, переробляє та продукує знання, і щодня кількість інформації збільшується, вимагаючи формування і розвитку інтелектуальних умінь, що забезпечують подальший саморозвиток і самоосвіту особистості, необхідні для професійної діяльності в умовах швидких перетворень світу. Розроблена нами методика формування інтелектуальних умінь засобами іноземної мови, яка полягає у дотриманні єдності впливів на інтелектуальну, мотиваційну та емоційну сферу студентів за допомогою системи вправ, що включають в себе ситуативні елементи гри, проблеми та майбутньої професійної діяльності, була перевірена у ході експерименту. При цьому ми висловили гіпотезу: дана методика буде сприяти ефективному розвитку інтелектуальних умінь у студентів завдяки тому, що впливає на інтелектуальну сферу особистості в єдності з впливом на мотиваційну та емоційну сфери і використовує визначені педагогічні умови: створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху на заняттях, що моделюють елементи майбутньої професійної діяльності; використання особистісного підходу у формулюванні завдань; складання диференційованих за рівнем складності завдань у залежності від індивідуального рівня підготовки студентів; застосування системи спеціальних вправ для формування інтелектуальних умінь, яка включає диференційовані завдання для самостійної роботи студентів з довідковою літературою; завдання на побудову висловлювання та на оцінку власного висловлювання або відповіді товариша; завдання на аналіз термінів; завдання на реферування та редагування тексту, знаходження ключових словосполучень, речень, самостійне узагальнення відомостей в кінці вивчення теми у вигляді заключних доповідей чи повідомлень.

У дослідженні було використано такі методи: анкетування студентів, спостереження за ходом практичних занять з іноземної мови, аналіз усних та письмових завдань студентів, бесіда з викладачами і студентами.

Було відвідано близько 120 занять з іноземної мови у Національному технічному університеті “КПІ” та у Національному авіаційному університеті. Бесідами і анкетуванням було охоплено 485 студентів першого та другого курсів і 65 викладачів.

Спостереження за заняттями з іноземної мови дозволили уточнити особливості діяльності викладачів іноземної мови у технічних ВНЗ. Коли викладач використовує наочність, ігрові форми організації навчального процесу, звертається до особистісної позиції студентів, ставить проблемні завдання – студенти досить активні. Якщо на занятті здебільшого використовуються тренувальні вправи на запам’ятовування, читання чи писання, то інтерес і активність багатьох студентів істотно знижується. Якщо ці тренувальні вправи включають виконання операцій порівняння, аналізу, класифікації, то активність і зацікавленість зберігаються, але не у всіх студентів. Деякі студенти, виконуючи такі вправи неточно і отримуючи зауваження, втрачають до них інтерес.

Необхідність визначення стану сформованості інтелектуальних умінь студентів першого курсу аерокосмічного інституту НАУ до проведення експериментального навчання стала причиною створення групи завдань на матеріалі іноземної мови, за допомогою яких можна перевірити дані вміння. У якості діагностичних засобів на цьому етапі констатуючого експерименту були використані завдання, що вимагають виконання операцій аналізу, синтезу, порівняння.

Ми планували проведення експериментального навчання протягом першого та другого семестра. На кожному занятті застосовувалася методика формування інтелектуальних умінь, що реалізовувалася через створення викладачем таких педагогічних умов, які забезпечували б єдність та взаємозв’язок психічних сфер студента, а також адаптацію навчального матеріалу до вправ для формування інтелектуальних умніь. Особливу увагу ми приділяли тому, щоб виконання “інтелектуальних завдань” проходило на основі емоційної і мотиваційної активності студентів.

Під час практичних занять використовувалися комп’ютерні тести та контрольні роботи, аудіо- та відеозаписи, словники, методичні розробки з фаховими текстами, підготовлений роздатковий матеріал. Слід зазначити, що у спілкуванні з викладачем, одним із основних завдань якого було забезпечення сприятливого емоційного фону та позитивних мотиваційних станів студентів, здебільшого вдівалося досягти мотиваційно-інтелектуальної активності студентів.

Особливістю застосування даної методики став її безперечно творчий і динамічний характер, оскільки навіть при використанні певного набору педагогічних засобів впливу з метою реалізації визначених нами педагогічних умов формування інтелектуальних умінь ми зіткнулися з тим, що на заняттях студенти реагують на одне і те саме завдання по-різному під впливом таких факторів, як загальний емоційний тонус групи протягом попередніх занять з інших предметів, новизна запропонованого матеріалу, особистісна значущість поставленого завдання та ін. Відповідно, діяльність викладача під час реалізації розробленої методики набуває додаткового наповнення: крім безпосередньої організації навчального процесу викладач створює емоційно-мотиваційне забарвлення матеріалу, що вивчається, адаптує презентовані знання до визначених педагогічних умов. Такий комплексний піхід до формування інтелектуальних умінь студентів не лише забезпечує міцність та дієвість знань, а й сприяє розвитку особистості майбутнього інженера через формування його інтелектуальної сфери.

Крім того, у ході бесід зі студентами було виявлено їх досить стійке позитивне ставлення до виконання інтелектуальних завдань. Студенти зазначали, що у змаганнях і іграх їм краще вдається згадати потрібне слово, воно наче само спадає на думку, проте, якщо емоційна напруга й хвилювання надто сильні, то виконання вправи здається їм більш складним. Особливо важливими і цікавими зазначали студенти ті моменти у заняттях, коли вони могли імітувати майбутню професійну діяльність, виконувати певні ролі, що давало можливість виражати власні емоції і позиції, уникаючи критики своєї особистості одногрупниками шляхом створення нової дійової особи – носія певних цінностей.

Таким чином, після повторно проведених бесід зі студентами та анкетування, по завершенні експериментального навчання, ми можемо констатувати, що в експериментальній групі ставлення майбутніх інженерів до іноземної мови, до психологічних труднощів при виконанні певних видів робіт помітно змінилося: виріс інтерес до занять, ставлення студентів до вправ стало більш активним та мотивованим, виконання завдань носило усвідомлений і зацікавлений характер. Інтелектуальні завдання активізували мислення студентів і перетворили заняття з іноземної мови на цікаві, проблемні, ситуативно-рольові ігри, змагання, конкурси і дискусії, що сприяли формуванню та актуалізації вмінь і навичок з даного предмету, спрямовані на стимулювання розвитку особистості студента у процесі формування інтелектуальних умінь.

Розвиток та вдосконалення інтелектуальних умінь студентів протягом усього навчання в університеті як одне з ключових завдань навчально-виховного процесу, його методиче забезпечення на матеріалі інших навчальних дисциплін є актуальним питанням сучасної педагогіки вищої школи і потребує спеціального дослідження.