Філологічні науки/ Риторика і стилістика

Гоца Н.М.

Львівський національний університет ім. І.Франка

Афро-американська жіноча література сьогодні: становлення, розвиток та мовні особливості

У кінці 18ст. все популярнішою в Сполучених Штатах Америки стає жіноча література, яка з цього моменту голосно заявляє про своє існування та починає відокремлюватися від загальновідомої, чоловічої, літератури. Хоча, з часом, навіть така література поділилася на підвиди, зі своїми особливостями та відмінностями.

Енн Кемпбелл визначає десять різновидів фемінізму, а саме:

1) Абсолютний фемінізм (Essential feminism); 2) Еволюційний фемінізм (Evolutionary feminism); 3) Екзистенціальний фемінізм (Existential feminism); 4) Ліберальний фемінізм (Liberal feminism); 5) Марксистський фемінізм (Marxist feminism); 6) Психоаналітичний фемінізм (Psychoanalytic feminism); 7) Постмодерністський фемінізм (Post-modern feminism); 8) Радикальний фемінізм (Radical feminism); 9) Соціалістичний фемінізм (Socialist feminism); 10) Афро американський фемінізм (Afro-American feminism) [3].

На сьогоднішній день все популярнішою стає афро-американська література, здобуваючи всесвітнє визнання серед людей багатьох національностей та рас. Як зазначає Юрій Стулов: «Ніколи до того голос афро-американців не був таким виразним, а їхнє бачення таким всеохопним» [2, с. 52]. На становлення такої літератури у США мало вплив багато чинників, серед яких і поширення явища мультикультуралізму, що сприяє розвитку творів, написаних авторами різних культур, зокрема афро-американців. Стулов Ю. також підкреслює, що такій літературі притаманні «філософський масштаб, психологічне проникнення в людську натуру, стилістична віртуозність і жанрове розмаїття…» [2, с. 52].

Важливо відзначити, що існування феміністичного руху було вагомою передумовою у розвитку феміністичної літератури, критики та жіночих вчень що спочатку майже повністю зосереджували свою увагу на дослідженні літератури. Той факт, що паралельний «чорний» феміністичний рух був помалішим у розвитку не допоміг, проте вплинув на ситуацію афро-американських письменниць і частково пояснює, чому ж саме у цей період цих письменниць не хотіли помічати [5].

Для початку слід визначити, що ж таке цей «чорний» фемінізм. Патрісія Коллінз визначає декілька типів письменників, до яких можна застосувати таке визначення. По-перше, термін «афро-американський фемініст» вживався для позначення жінок афро-американок, яким притаманна певна міра феміністичної свідомості. Також, афро-американськими феміністами позначали як жінок, так і чоловіків, які увібрали в себе ідеї «чорного» фемінізму [4].

Однією з причин шаленого успіху у світі стала саме майстерність письма, а саме здатність переплітати у творах людей різних класів, рас, жанрів, статей. Це зумовило інтерес загальної аудиторії. Ю. Стулова зазначає: «Надягаючи маски, граючись з тим, чого чекають більше, афро-американці зуміли зберегти власне коріння в чужому оточенні, розвиваючи оригінальну наративну стратегію, основану на протиставленні факту і вимислу, реального і уявного. Як результат – виникла література унікальної естетичної вартості» [2, с. 54]. Варто відмітити, що лише у другій половині 20ст. «кольорові» літератори дістали можливість самоствердитись та стали незалежними. Тільки у 80-их роках літературна критика «офійно визнає існування американської етнічної літератури як окремого канону сучасної літературної дійсності» [1, с. 251].

Саме тому, публіка, втомлена загальновідомими та майже незмінюваними літературними творами, дістала змогу спробувати нове, небачене до сих пір, а найголовніше – унікальне явище. Незважаючи не це, афро-американська література не намагалася стати чимось особливим, письменники прагнули, щоб їхні творі були зрозумілими для читацького загалу. Письменники прославляють індивідуума, «фокусуючи відтак на приватному житті більше, ніж на великих питаннях, політичних і расових». Тому особливістю афро-американських авторів є здатність роз’єднати особисте з політичним та суспільним [2, с. 54].

Визначальною рисою афро-американської літератури є творчість жінок, яка набуває широких масштабів та феміністичного спрямування.

Згідно точки зору Енн Кемпбелл, афро-американські феміністки заперечують євроцентричний підхід до знань, що заключається в індивідуалізмі і позитивізмі. Вони стверджують, що раса – це найперший утиск, а стать займає лише другорядне місце. Такі жінки є надзвичайно критичними до наукових робіт, що недооцінюють вплив соціальних та економічних нерівностей між расами. Вони жалкують, що найголовнішій гілці фемінізму не вдалося торкнутися проблеми жінок іншого кольору [3].

Розходження поглядів і зумовило той факт, що у кінці 20-го ст. афро-американська література дістала змогу остаточно відокремитися від творчості англо-американських жінок-письменниць. Це дає можливість розглядати такі твори через явище мультикультуралізму. Євтушенко Л., як і Енн Кемпбелл, теж виділяє у афроамериканській літературі проблему раси та культури. Саме цей фактор, на її думку, і відрізняє «білу» жіночу літературу, яка висвітлює протиріччя між статями, і «кольорову», яка акцентує увагу на расовій проблемі. Автор пояснює це тим, що «бути жінкою» для «не білої» американки – це визнати себе рівною не тільки з чоловіком, а можливо також і з «білою» жінкою» [1, с. 252].

Як стверджує Патрісія Хілл Коллінз, досвід «чорних» жінок у роботі та сім’ї, а також те, що спираються вони на традиційну афро-американську культуру, підказує, що афро-американські жінки як група, сприймають світ інакше, ніж ті, хто не «чорними» і не є жінками. Ці конкретні переживання можуть стимулювати визначальне світосприйняття афро-американок, яке стосується цієї матеріальної реальності. Бути «чорною» жінкою може спричинити появу певних знань, які, в свою чергу, можуть схилити нас до визначальної групи свідомості, але це ні в якому разі не гарантує, що така свідомість розвинеться між жінками, чи об’єднається в таку у межах цієї групи [4]

Одним з основних аспектів фемістичного афро-американсьеого руху в літературі було і те, що письменниці наважувалися піднімати ті теми, які замовчувалися протягом багатьох років та не виносилися на широкий загал. Серед таких тем слід згадати і сексизм, що є «побічним продуктом патріархальності і це особливо чітко виявляється у родинних відносинах» [2, с. 56].

Важливим є те твердження, що незважаючи на те, література афро-американських феміністок є окремою, особливою ланкою у літературознавстві, слід братии до уваги і той факт, що існують суттєві відмінності у творах різних «чорних» письменниць. Згідно Патрісії Хілл Коллінз, відмінність між «чорними» жінками викликає різні життєві переживання, що у свою чергу, набирають вигляду різноманітних реакцій в основних темах такої літератури. Окрім цього, певні фактории пояснюють різницю у реакціях. Наприклад, хоча усі афро-американські жінки стикаються з расизмом, соціальні класові відмінності між самими афро-американками впливають на ставлення до расизму.

Іншим ключем у сприйнятті світу є і сексуальна орієнтація. Лесбіянки, наприклад, ототжнюються з гомофобією в загальному, а проблеми, з якими вони стикаються, будучи «чорними» лесбіянками у гомофобному суспільстві, є основним впливом на їхню точку зору.

До інших факторів, які визначає даний автор, можна віднести етнічність, регіон країни, урбанізацію, та строк, який створює сітку досвідів та розділяє відмінності між афро-американськими жінками. Результатом є необхідність досліджувати точку зору жінок-афро-американок в загальному, а не точку зору однієї, конкретної письменниці [4].

Дослідження вірних визначень афро-американської феміністичної думки передбачає зустріч з складною ланкою зв’язків між біологічною класифікацією, соціальною будовою раси, роду, як категоріями аналізу, матеріальними умовами, які супроводжують такі зміни соціальних утворень, і усвідомлення цих понять самими афро-американками. Одним з шляхів розв’язання визначальної напруги є необхідність точного визначення основних засад афро-американського фемінізму. Ці ідеї поділяються афро-американками і забезпечують єдину у своєму роді точку зору на себе, суспільство. Важливими у розумінні та інтерпретації афро-американського фемінізму є також теорії, які намагаються пояснити та обґрунтувати такі ідеї. Як зазначає Патрісія Хілл Коллінз, «чорна» феміністична думка складається з спеціалізованих знань, які створили самі афро-американки і які пояснюють їхні головні ідеї про і для «чорних» жінок. Іншими словами, «чорна» феміністична думка містить у собі теоретичні інтерпретації реальності афро-американських жінок, тобто тих, хто пережив це на собі [4].

Як бачимо, афро-американський фемінізм суттєво відрізняється від англо-американського «білого» фемінізму. Афро-американська література є відносно молодою, ще розвивається, тому є відмінним матеріалом для дослідження та аналізу.

Література:

1. Євтушенко Л. Сучасна американська жіноча література через призму фемінізму та етносу. // Американська література після середини XX ст.. – К., 2000.- с. 251-254

2. Стулов Ю. Руйнування канону: афро-американська література в 1980-1990 р.р. // Американська література після середини XX ст.. – К., 2000.- с.52-64

3. Campbell, Anne. Do You Know 10 Variations of Feminism? – www.evoyage.com/Evolutionary%20Feminism/TenVariationsFeminism.htm. - Date of visiting – 02.08.2008, 20:54

4. Collins, Patricia Hill. Defining Black Feminist Thought. – www.routledge-ny.com. - Date of visiting – 09.08.2008, 22:40

5. Smith, Barbara. Toward a Black Feminist Criticism. – www.webs.wofford.edu/hitchmoughsa/Toward.html. - Date of visiting – 02.08.2008, 21:38