ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Штефан Н.М., Іщенко В.І.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

Наявність достатніх фінансових ресурсів є передумовою успішного функціонування будь- якої підприємницької структури. Сучасний етап розвитку економіки України характеризується проблемами в області забезпечення фінансовими ресурсами подальшого розвитку підприємств.

В Україні всі джерела фінансування підприємницької діяльності поділяються на:

1) власні кошти підприємств і організацій (статутний капітал, виручка від реалізації, амортизаційні відрахування, чистий прибуток підприємства, резерви, накопичені підприємством);

2) позикові кошти (банківські позички, кредиторська заборгованість);

3) залучені кошти (емісія облігацій, емісія акцій);

4) кошти державного бюджету.

Фінансування підприємств - це сукупність форм і методів, принципів і умов фінансового забезпечення простого і розширеного відтворення. При виборі джерел фінансування діяльності підприємства необхідно:

- визначити потреби в додатковому капіталі;

- визначити вартість залучення фінансових ресурсів;

- виявити можливі зміни в складі джерел фінансування з метою визначення їх оптимального складу;

- вибрати оптимальне джерело фінансуваняя за обраним критерієм ефективності.

В умовах фінансової кризи українські підприємства здебільшого мають розраховувати на власні ресурси для забезпечення свого подальшого розвитку. Існує ряд суб’єктивних і об’єктивних факторів, що впливають на власні фінансові ресурси в процесі їх формування та використання.

Підприємства, що використовує тільки власні фінансові ресурси, мають найвищу фінансову стійкість, але обмежують темпи свого розвитку, тому що не використовують можливості залучити додаткові ресурси у періоди сприятливої кон'юнктури ринку.

За формами власні фінансові ресурси поділяються на дві категорії:

- інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю;

- нерозподілений (реінвестований) прибуток).

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов’язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку.[1] Важливим завданням фінансового менеджера є розподіл прибутку підприємства на розвиток виробництва і виплату дивідендів власникам цінних паперів. Розподіл прибутку, з одного боку — це результат ефективності виробництва, з іншого — раціональність розподілу прибутку визначає ефективність подальшого розвитку та забезпечує зростання ринкової вартості підприємства у майбутньому періоді за рахунок капіталізації (реінвестування) частини прибутку.

Значний вплив на пожвавлення економічного розвитку могло б мати використання тимчасово вільних коштів-заощаджень населення, коштів пенсійних, страхових та інших позабюджетних фондів. Також це можуть бути кошти одних підприємств, які вкладають у розвиток інших піприємств (або прямі позики, або придбання акцій, або вкладення коштів для участі у прибутку, або інші джерела). У всіх випадках має місце розширення інвестиційних можливостей підприємства і на цій основі підвищується значення вірного вибору джерел фінасування розвитку підприємств оптимальної вартості. Виходячи зі сказаного, можна стверджувати, що при використанні усіх можливих джерел фінансування розвитку підприємств, питання обгрунтованой вартості їх залучення є досить важливим для ефективного розвитку підприємств.

Література:

1.Терещенко .О. Фінансова діяльність субєктів господарювання [Текст]: навч. посіб. /О.О.Терещенко.-К.:КНЕУ,2003.-554с.