Миколаївський
міжрегіональний інститут розвитку
людини
ВНЗ
ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна
Через значний вплив сукупності дестабілізуючих
чинників сучасна вітчизняна економічна дійсність характеризується гострими
кризами галузей народного господарства. Дослідженням питань діагностики кризи і
банкрутства підприємств на основі фінансових індикаторів присвячено праці
багатьох відомих зарубіжних вчених-економістів: Е. Альтмана, В. Бівера, Ю.
Брігхема, Л. Гапенські, Р. Таффлера, Г.
Тішоу, У. Ліса, Д. Чессера та ін. Разом з тим, вивчення зарубіжного методичного
інструментарію свідчить про неможливість його застосування для діагностики
фінансової кризи українських підприємств через часову й параметричну
невідповідність, макроекономічні відмінності та інші фактори.
Так, аналіз вітчизняних і зарубіжних методів
прогнозування банкрутства показує, що жоден з них не можна вважати досконалим.
Не дивлячись на те, що зарубіжні методи мають позитивні якості: включають
невелику кількість показників (від 3 до 7), припускають інтегральну оцінку,
мають кількісні критерії оцінки, розраховані на основі великого масиву
статистичної інформації, їх використовування утруднене у зв'язку з
особливостями сучасної української економіки. Методи, розроблені українськими
фахівцями, мають ряд недоліків і недоробок, які також не дозволяють їх
використовувати на практиці. А саме, вітчизняні методи громіздкі,
використовують дублюючі показники, критерії оцінки не обґрунтовані.
Крім того, всі розглянуті моделі прогнозування
банкрутства засновані на аналізі фінансового стану підприємства. Але для того,
щоб з'ясувати реальні істини виникнення кризи необхідно розглядати і багато
інших сторін виробничо-господарської діяльності, необхідний чіткий набір ознак
і показників кризового розвитку, методологія їх розрахунку і використовування в
процесі аналізі. Попередження кризових ситуацій можливе тільки на основі
аналізу ситуацій і тенденцій з участю оцінки показників стану всіх сторін
діяльності підприємства.
У зв'язку з цим представляється доцільним
розробити новий підхід до прогнозування банкрутства українських підприємств, що
враховує особливості діяльності вітчизняних підприємств, а також дозволяє
своєчасно розпізнати причини негативних явищ, визначити масштаби кризового
стану. Такий підхід повинен включати:
- виявлення і аналіз
основних чинників і причин, що обумовлюють кризовий стан підприємства;
-кількісну оцінку дії тих
або інших чинників;
-всебічний фінансовий
аналіз, зокрема аналіз фінансових коефіцієнтів, що вимагають особливої уваги на
різних стадіях життєвого циклу;
-інтегральну оцінку
фінансового стану підприємства, що дозволяє зробити висновки про близькість
підприємства до банкрутства.
Зміст і результати
діагностики, що базується на такому підході, дозволять своєчасно одержати
інформацію про стан і відхилення в розвитку досліджуваного підприємства,
виявити причини, що породжують подібні тенденції, враховувати різну значущість
фінансових коефіцієнтів на різних стадіях життєвого циклу, дадуть можливість
визначити наявність і масштабність кризи, а також вжити відповідні заходи по
його ліквідації або зниженню ступеня негативної дії.
Ми розглянули основні
методи прогнозування банкрутства і зараз перед нами стоїть не менш складна
задача – спробувати зіставити ці методи на предмет доцільності їх застосування
в українських умовах. Для реалізації цієї мети нам необхідно обкреслити коло
проблем, пов'язаних з розглянутими нами методами прогнозування банкрутства.
У загальному вигляді їх можна уявити таким чином:
1. Відсутність інформації про базу розрахунку вагових
значень коефіцієнтів (Z-рахунку, R-рах. і т. д.). У цьому одна з причин
складності застосування даного методу в нашій країні, оскільки у нас інші темпи
інфляції, інші цикли макро- і мікроекономіки, а також інші рівні фондо-,
енерго- і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, інша податкова
система. Через це можна сказати, що неможливо механічно використовувати
приведені в моделях вагові значення коефіцієнтів в українських умовах.
2. Відсутність інформації про базу розрахунку критеріїв
оцінки результатів, одержуваних при розрахунку моделі. У принципі, цей недолік
властивий будь-якому розглянутому нами кількісному методу, будь то Z-рахунок
Альтмана або модель R-рахунок,
показники незадовільної структури балансу. На підставі тих же доводів, що були
приведені вище, перевага можна було б віддати моделі R-рахунок.
3. Не враховується галузева специфіка діяльності
підприємства. Тобто нормативні критерії оцінки значень тієї або іншої моделі
носять загальний характер, а, отже, їх не можна назвати абсолютно достовірними.
4. Відсутність статистики банкрутств. Перш за все,
мається на увазі відсутність багаторічної статистики, що стосується банкрутств
підприємств.
5. Нарешті,
найсерйознішою, на наш погляд, проблемою є проблема достовірності даних, що
використовуються при прогнозуванні банкрутства, і взагалі сам процес отримання
цих даних.
Отже в зарубіжній і вітчизняній практиці
вже існує багато методів визначення ймовірності банкрутства підприємств, проте
моделі, які пропонуються науковцями інших країн не завжди придатні для
використання в економічних умовах
України.