Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

К.е.н., доцент Чернега І.І., к.е.н., доцент Шевченко Н.О., викладач Бленда Н.О.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Професійний підбір персоналу в формуванні якісного кадрового складу аграрного підприємства

Персонал – найважливіший ресурс, без якого не можливе функціонування та розвиток будь-якого підприємства. Економічна ситуація в сільському господарстві, призвела до того, що більшість підприємств галузі не лише значно зменшили обсяги виробництва та його ефективність, але й посилили процеси вивільнення кадрів.

Кваліфікований персонал підприємства стає одним із основних факторів, який зумовлює темпи розвитку підприємства, ріст його конкурентних переваг, якість обслуговування споживачів та задоволення їхнього попиту, зростання результативності діяльності підприємства у цілому. Розвиток ринкових відносин викликає зміни в управлінні персоналом сільськогосподарських підприємств. Сучасна практика роботи з персоналом, неефективність якої цілком очевидна, не зазнає радикальних змін. Відсутня реальна оцінка потреби в персоналі. Велика кількість керівників та спеціалістів кадрових служб підприємств, якщо вони взагалі є, мають нестачу фахових знань та досвіду роботи з питань управління персоналом, внаслідок чого трудовий потенціал як складова стратегічних ресурсів використовується нераціонально. Для реалізації основних напрямів агропромислової політики необхідна розробка нових підходів до вирішення питань кадрового забезпечення агропромислового виробництва. Це викликано тим, що в умовах нестачі фінансових ресурсів та неспроможності за короткі строки відродити матеріально-технічну базу, трудовий потенціал стає головним і найбільш ефективним фактором стабілізації та розвитку сільського господарства.

На разі, на зміну методам і принципам управління, основою яких були державні плани з виробництва та продажу державі сільськогосподарської продукції, мало-помалу приходить філософія сучасного менеджменту, зосередженого на людині, з метою задоволення її матеріальних, фізичних і духовних потреб, адже саме від працівників підприємства, їхнього високого професіоналізму й майстерності, творчого підходу до праці залежать досягнення стратегічних цілей та завдань підприємства. Сучасне виробництво все більше потребує як від керівників, так і від решти працівників якостей, які не лише не формувалися в умовах поточно-масового виробництва, але й спрямовано зводились до мінімуму, що дозволяло полегшити працю і зменшити вартість робочої сили. Такими якостями є висока професійність, навики суспільної взаємодії, вміння приймати самостійні рішення, знання техніки, технологій і організації виробництва, відповідальність за якість готової продукції. Однією з відмітних рис сучасності є залежність виробництва від майстерності робочої сили, ефективності її використання, ступеня введення її в справи підприємства.

Сучасний робітник аграрного підприємства, окрім високої майстерності, кваліфікації та професіоналізму, повинен мати комунікабельність, організаторський талант, новаторські здібності та здатність швидко реагувати на ситуацію та приймати зважені рішення. На жаль, на нинішньому етапі розвитку економіки України, ситуація з кваліфікованими кадрами в сільському господарстві є дуже складною: старі спеціалісти пішли, кількість нових за останні роки суттєво зменшилась, що викликано, як низькою заробітною платою, так і не належною увагою з боку правління України в цілому до галузі.

Однією з проблем, через яку не відбувається помітного покращення кадрового складу, є низька закріпленість випускників, молодих фахівців. Із випускників, котрі отримують направлення на роботу в сільське господарство, кожен четвертий не стає до роботи за напрямком і майже половина звільняється на протязі першого року роботи, переходячи в інші галузі виробництва.

Особливо складна ситуація з управлінськими кадрами, оскільки в багатьох підприємствах керівники зовсім не мають професійної освіти, яка б допомагала їм ефективно працювати. В більшості підприємств керівниками є голови колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які в процесі навчання в вузі та на факультетах післядипломної освіти не змогли отримати належної управлінської теоретичної підготовки, яка б у гармонійному поєднанні з їх досвідом сприяла більш компетентному керівництву, як цього вимагають умови господарювання в новому конкурентному середовищі. Управлінський персонал виконує головні функції в управлінні підприємством і від його професійності залежить успішність діяльності підприємства. Тому управлінський персонал аграрного підприємства повинен вміти творчо мислити, мати значні теоретичні знання стосовно ринкового механізму господарювання, приймати обґрунтовані й виважені рішення у непростих економічних ситуаціях. В таких умовах збільшується не просто потреба підприємств у спеціалістах, а потреба у спеціалістах «нового зразка». Відповідно до цього аграрні підприємства мають більше уваги приділяти кадровим питанням, зокрема, поліпшенню процесу підбору і відбору персоналу. Сучасна практика роботи з персоналом аграрних підприємств свідчить про брак відповідної уваги до розробки й реалізації ефективної кадрової політики, забезпеченню кадрами не надається стратегічного значення і ціла низка питань, зокрема й формування якісного кадрового потенціалу, залишаються поза увагою.

Отже, головна мета формування персоналу управління аграрних підприємств полягає в тому, щоб звести до найменшої чисельності резерв нереалізованих можливостей кадрів (між розвинутими у процесі навчання здібностями та особистими якостями, необхідними для виконання конкретних видів робіт).