Томка І.Є.

Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", м. Чернівці, Україна

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ "ДОМАШНЬОМУ ЧИТАННЮ" У НЕМОВНОМУ ВУЗІ

Провідна навчальна функція домашнього читання полягає в розвитку комунікативних умінь читання не тільки, як одного з видів мовленнєвої діяльності, але і як особливого виду людської діяльності, а також у формуванні вмінь так званого "інтелектуального і комунікативного читання", яке, зачіпаючи особистість студента, його інтелектуальну і емоційну сфери, передбачає інтерпретацію прочитаного, співвіднесення змісту тексту зі своїм особистим досвідом та вміння викласти своє розуміння проблем, порушених у тексті.

На сьогоднішній день читання іноземного тексту є одним з основних джерел інформації, тому велике значення набуває навчання студентів немовних вузів вмінню читати літературу за спеціальністю іноземною мовою. Майже всі студенти визнають необхідність використання іноземної літератури при підготовці курсових проектів, дипломних робіт, при роботі в Інтернеті, не говорячи вже про роботу після закінчення університету, оскільки це не тільки дозволяє їм поповнити освіту, але й своєчасно отримувати нову інформацію, що особливо важливо для спеціаліста. Відомо, що потребам спеціаліста відповідає навчання трьом видам читання: оглядовому, ознайомчому та вивчаючому.

Оглядове читання – це визначення теми, пошук необхідної інформації, тобто сприйняття текстової інформації по діагоналі.

Ознайомче читання – це визначення головного і другорядного, основних проблем тексту, розуміння необхідної інформації (в межах 75%). Результатом цього виду читання є план тексту, вільний переклад, анотація.

Вивчаюче читання передбачає розуміння інформації тексту у повному об’ємі на основі його лексико-граматичного аналізу. Результатом цього виду читання є повний переклад, реферат, анотація.

Володіння трьома видами читання дозволяє студентам відносно вільно користуватися літературою іноземною мовою. Ось чому велике значення набуває "домашнє" (поза аудиторне) читання.

Завдання домашнього читання – навчити студентів читанню текстів за фахом, розуміння і вилучення професійно значущої інформації. Домашнє читання може бути охарактеризовано як безперекладне, комунікативне читання, гнучке читання про себе і "зріле" читання. Домашнє читання – це читання екстенсивне, яке передбачає вміння самостійно читати великий обсяг тексту з великою швидкістю, зосереджуючись при цьому на змістовному боці прочитаного.

Програмою з іноземної мови у Вузі передбачено широке використання домашнього читання. Тому так важливо розглянути детальніше основні моменти, які стосуються домашнього читання, а саме: чи є воно самостійним видом роботи; який вид читання має переважати у студентів. Програмою з іноземної мови для Вузу передбачено навчання двом видам читання, які називаються читанням зі словником та читанням без словника. Вочевидь, що другий вид читання повинен бути більш швидким(поверхневим). Та часові норми при цьому різні: на другий вид читання відводиться більше часу. Норми передбачають однаковий об'єм матеріалу (1500 друкованих знаків) протягом однієї академічної години, але при першому виді читання(зі словником) в цей час входять користування словником і підготовка перекладу(усного та письмового).

На сьогодні існує два підходи до домашнього читання в учбовому процесі.

Згідно першого підходу домашнє читання розглядається як засіб оволодіння мовним матеріалом та навчання усної мови, тобто домашнє читання використовується для закріплення і розвитку мовних знань студентів.

Основною задачею прихильників другого підходу є навчання читанню як виду мовної діяльності. Проте навіть в цьому випадку домашнє читання розглядається як допоміжний вид роботи в загальному процесі навчання.

Добре відомо, що становлення будь-якого вміння потребує великої практики в цьому виді діяльності. Мету домашнього читання можна визначити як навчання читанню шляхом опрацювання великої кількості зарубіжної літератури. Таку функцію в учбовому процесі не в змозі забезпечити ні підручник, ні учбовий посібник. Тому домашнє читання повинно бути виокремлено як самостійний обов'язковий аспект учбового плану в немовних вузах.

Особливе значення має підбір матеріалу для домашнього читання, види завдань і способи перевірки прочитаного.

Досвід показує, що інтерес студентів викликають тексти, що мають пізнавальну цінність, містять нову інформацію, цікаві вислови, дають можливість для усної комунікації. Разом з тим відбір текстів здійснюється з врахуванням наявності в них спеціальної лексики та термінології.

Стаття або книга для домашнього читання, яку пропонує викладач, повинна бути легкою в мовному відношенні, але не примітивною за змістом і відповідати читацькій зацікавленості студента. Більшість старшокурсників пропонують читання текстів за фахом. Доцільно використовувати для домашнього читання збірники статей або хрестоматії за спеціальністю.

Якщо ми хочемо, щоб студент в майбутньому користувався тим чи іншим вмінням, то воно повинно бути доведено до такої досконалості, яка б робила його практичне використання можливим.

Для кожного виду читання бажано визначити необхідний мінімум, при якому мовні і граматичні труднощі не будуть перешкоджати отриманню потрібної інформації.

Оглядовий і ознайомчий вид читання передбачають читання без допомоги словника чи граматичного довідника.

Студент повинен володіти вмінням переходити від одного виду читання до іншого в залежності від поставленої мети, тобто читати самостійно фахову літературу, що є кінцевою метою опрацювання текстової інформації у вузі. Взаємозв’язок різних видів читання, сприяє досягненню поставленої мети та допомагає студентам практично оволодіти навичками роботи над текстом.

Відомо, що об’єм словника в 4500-5000 одиниць забезпечує біля 80% розуміння тексту. Зрозуміло, що ця кількість слів занадто велика для вивчення в зазначений термін. Тому необхідна спеціальна організація роботи з лексикою. Студент оволодіває не самими лексичними одиницями, а методикою їх впізнання в процесі навчання.

Студентів потрібно вчити бачити та розуміти вказані групи слів. Вказану в програмі (2500 одиниць) кількість лексики можна рахувати достатньою для читання спеціальної літератури по закінченню курсу іноземної мови. Також повинні бути відібрані словоутворюючі моделі та словоутворюючі елементи, які найчастіше вживаються і характерні для літератури по даній спеціальності.

Вчені вважають, що говоріння забезпечують 1000-2000 слів, аудіювання та письмо – 3000-4000 слів, читання – 7000-8000 слів.

В програмі представлена майже вся граматика з іноземної мови, яка є достатньою для читання без допомоги граматичних довідників. Навпаки, виникає питання, чи потрібно для читання стільки граматики. Деякі явища є настільки маловживаними, що ймовірність зустрічі з ними при читанні спеціальної літератури практично зводиться до нуля. У немовних вузах такі явища можна було би навіть виключити.

За рахунок виключення тих структур, які можуть бути зрозумілі без спеціального вивчення, програму можна було би скоротити. Наприклад, якщо відомо значення часу Present Continuous та майбутній час дієслово "to be", то Future Continuous може бути зрозумілим і без попереднього вивчення. Ось чому в граматиці також можна виокремити два шари – граматика, яка підлягає обов’язковому вивченню, і граматика, яка може спеціально не вивчатися, бо вона більш зрозуміла.

Підбирати завдання для ознайомчого читання можна різні, проте вони повинні включати в себе наступні елементи: читати текст слід тільки про себе; великими кусками (розділами, сторінками, абзацами тощо), намагаючись зрозуміти основний зміст прочитаного тексту без словника; за допомогою до словника можна звертатись тільки тоді, коли читання великого уривку тексту закінчене; необхідно зрозуміти зміст прочитаного, не користуючись перекладам.

Доцільними способами перевірки розуміння ознайомчого читання є тексти і питання до змісту прочитаного. У випадку тесту викладач підбирає декілька стверджень з трьома або п’ятьма альтернативами кожне. Студент повинен вказати альтернативу, яка відповідає змісту прочитаного тексту, оскільки метою перевірки є лише розуміння прочитаного, викладач може дозволити студентам, особливо слабким, відповідати на питання рідною мовою. Відповідаючи іноземною мовою, граматичні та інші помилки не повинні впливати на оцінку розуміння прочитаного. Студент повинен вміти розгледіти головне, помітити суттєві деталі, вивести судження, оцінити прочитане та встановити зв'язок між окремими фактами.

Домашнє читання відіграє провідну роль і в пізнанні інокультурної дійсності, і у формуванні позитивного ставлення до країни та народу, мова якою вивчається. Використання викладачем диференційованого підходу при підготовці завдань є найбільш успішним для досягнення позитивних результатів.

Проте сьогодні читання професійно-орієнтованих текстів вимагає і від студента, і від викладача сформованості нових навичок та більш високого рівня розвитку вмінь читати і розуміти прочитане. Оскільки засвоєння іноземної мови потребує умінь реального спілкування заняття слід спрямувати на подолання власне мовного бар’єру і на розкріпачення та формування комунікаційних умінь.

Отже, головне призначення домашнього читання – отримання інформації з текстів іноземною мовою. Разом з цим систематичне і планомірне домашнє читання є важливим джерелом і засобом збільшення лексичного запасу і розвитку навичок усного мовлення студентів.

Література:

1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання/ [Наук. ред. С. Ю. Ніколаєва.]. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

2. Наказнюк Н. И. Принципы отбора текстов для занятий по домашнему чтению для студентов лингвистических специальностей/Н.И. Наказнюк// Вопросы методики преподавания в ВУЗе. Выпуск 10: сборник статей. – СПб.: Нестор, 2007.- С. 138-143.

3. Селиванова Н.А. Домашние чтение – важный компонент содержания обучения иностранным языкам в средней школе// Иностранные языки в школе. 2004, 4.- С. 21-26.

4. Степанова М.М. Отбор текстов для домашнего чтения при обучении английскому языку на неязыковых факультетах// Иностранные языки и инновационные технологии в образовательном пространстве технического вуза: сб. науч. ст. по проблемам высшей школы. Новочеркасск: ЮРГТУ (НПИ), 2009. – С. 282-285.

5. Тарнопольский О. Б. Методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності у вищому мовному закладі освіти: навч. посіб. /О.Б. Тарнопольський. – К.: ІНКОС, 2006. – 248с.