Наталя Мякіна

Наталя Мякіна

Мелітопольський державний педагогічний університет

Імені Богдана Хмельницького, Україна

Перспективи когнітивних досліджень мовних фактів

Не зважаючи на те, що мовознавство має більш ніж двадцятивікову традицію, однак найінтенсивніший його розвиток припадає на XX ст. Як відомо, когнітивна лінгвістика є складовою когнітології – науки про знання і пізнання, про загальні принципи, що керують ментальними процесами. Однак, незважаючи на зміни наукових парадигм, надбані у попередні періоди знання про мову не заперечуються, а лише набувають нової оцінки.

Мовознавці зазначають, що когнітологія, представлена цілою низкою дисциплін, куди крім лінгвістики входять психологія, філософія, логіка, антропологія, нейронауки і теорія штучного інтелекту, є одним із свідчень антропоцентризму сучасних наукових досліджень, їхньої спрямованості на вивчення людини, її свідомості, мислення, духовно-практичної діяльності [1, 122]. Отже, різні течії і напрями сучасного мовознавства перебувають у доповнювальних відношеннях.

Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition «знання, пізнання», «пізнавальна здатність») – мовознавчий напрям, який функціонування мови розглядає як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища. Когнітивна лінгвістика є складовою частиною когнітології – інтегральної науки про когнітивні процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.

Когнітологія досліджує моделі свідомості, пов'язані з процесами пізнання, з набуттям, виробленням, зберіганням, використанням, передаванням людиною знань, з репрезентацією знань і обробленням інформації, яка надходить до людини різними каналами, з переробленням знань, з прийняттям рішень, розумінням людської мови, логічним виведенням, аргументацією та з іншими видами пізнавальної діяльності. Досліджуючи розум і розумові системи, когнітивна наука розумну поведінку розглядає як певне обчислення. Існує навіть думка, що когнітивна парадигма може перерости в креативну, тобто творчу парадигму, яка використовуватиме когнітивні структури для вироблення нових знань.

Саме тому когнітивна лінгвістика стала провідною науковою дисципліною в межах когнітології. Вона досліджує, як пов'язані мовні форми зі структурами людських знань, а також те, як вони представлені в голові людини. Зокрема, предметом когнітивної лінгвістики є проблема ролі мови у процесах пізнання й осмислення світу, в проведенні процесів його концептуалізації й категоризації (підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику, категорію; утворення і виділення самих категорій, тобто членування зовнішнього і внутрішнього світу людини й упорядковане подання різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів і об'єднань), проблема співвідношення концептуальних систем із мовними, наукової та звичайної (буденної) картин світу з мовною.

Варте уваги й загальні спрямування когнітивістів на дослідження мови у зв'язку з людиною, які відкривають широкі перспективи бачення мови в усіх її різноманітних зв'язках із людиною, з її інтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними процесами. Кожен новий напрям у мовознавстві пов'язаний із новим методом дослідження мови. Щодо методу когнітивної лінгвістики однозначної думки немає.

Когнітивна лінгвістика є поліпарадигмальною наукою. Вона успадкувала набутки всіх попередніх мовознавчих парадигм і розвиває успадковані від лінгвістики, а також від філософії, психології класичні проблеми зв'язків між мовою та мисленням, однак розглядає їх у дещо іншому плані, а саме в таких категоріях: знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, мовні процедури оперування знаннями, ментальні структури та процеси у свідомості (пам'ять, сприйняття, розуміння, пізнання, аргументація, прийняття рішення тощо). Головна ідея когнітивної лінгвістики як нового напряму: мовна здатність людини є частиною її когнітивної здатності.

Останнім часом у когнітивній лінгвістиці активно досліджуються напрямки одержання, обробки, зберігання і вербалізації ментальної інформації. Ці знання формують упорядковану мовну картину світу, або «внутрішній лексикон» – вербальні мережі, де представлені формальні, змістові і функціональні зв’язки між одиницями, які належать до різних рівнів мовної системи [3, 94-95].

Змістові зв’язки, збережені в семантичній пам’яті людини, встановлюються між концептами, представленими в значеннях одиниць мови і мовлення [4, 6]. Значення, будучи результатом інтерпретації світу людиною, явно чи неявно відбивають властивий її поняттєвій системі процес концептуалізації. Вербалізований концепт є оперативною одиницею мислення, якою може бути поняття, образ, схема дій, гештальт або картина [3, 94].

З іншого боку, у когнітивній лінгвістиці вказується на важливість дослідження особливостей текстів для відтворення адекватної моделі переробки природної мови [2, 14]. На рівні тексту виявляється когнітивна модель цієї системи, що відбиває характер і динаміку розумової діяльності суб’єкта [5, 64]. Завданням і текстуальних досліджень, і когнітивної лінгвістики стає відтворення такої моделі, або структури.

Література

1. Воробьева О. П. Текстовые категории и фактор адресата: Монография. – К.: Вища школа, 1993. – 200 с.

2. Гальперин И. Р. Сменность контекстно-вариативных форм членения текста // Русский язык. Текст как целое и компоненты текста. Виноградовские чтения XI. – М.: Наука. – 1982. – С. 18-29.

3. Еремеева Н. Ф. Концептуальное пространство английской народной сказки: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. – Черкассы, 1997. – 193 с.

4. Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и в языке. - М.: Наука, 1990. - 103 с.