Право / 1.История государства и права

Садовський М.М.

Класичний приватний університет

Системний спосіб доктринального тлумачення права

У сучасній юридичній науці системний спосіб тлумачення права розуміється як «визначення смислу норми права шліхом встановлення її системних зв’язків із іншими нормами» [1, 408]. О.Ф. Скакун визначає особливості системного способу тлумачення права, а саме: порівнюється норма права, яка тлумачиться, з іншими нормами, з’ясовується її місце в конкретному нормативному акті, інституті, галузі законодавства, в усій правовій системі; виявляються системні юридичні зв’язки з іншими нормами, що надає змогу точно визначити її значення, сферу дії, смисл та уникнути помилок при застосуванні, коли в одних випадках близькі норми можуть уточнювати або доповнювати зміст норм, яка досліджується, а в інших – містити необхідні винятки; необхідність системного тлумачення передбачена законодавством, особливо для банкетних та відсильних норм, які побудовані таким чином, що можуть розглядатися в єдності з нормами, до яких відсилає сама норма права [1, 408].

Таким чином, системний спосіб доктринального тлумачення права дозволяє науковими засобами дослідити правову матерію як цілісне, відносно самостійне утворення, як окремо, так і в комплексі з іншими аналогічними економічними, соціально-політичними та іншими явищами. Це стає можливим завдяки системному аналізу. Дотримуючись певного методологічного підходу (від абстрактного до конкретного), можна відзначити, що у загальному ланцюжку пізнавального руху думки утворюються ключові елементи у вигляді юридичних понять та визначень. Останні приводять дослідника до наукового пізнання правових явищ. При цьому кожне нове і більш складне юридичне поняття синтезує у собі попередні визначення, зв’язки та відношення даного явища і тим самим постає як початковий етап, який поступово підводить дослідника до більш високого етапу дослідження правової дійсності [2].

В контексті дослідження методу доктринального тлумачення права, найбільший інтерес становить визначення прийомів системного способу тлумачення – конкретних розумових операцій та дій. На думку В.О. Толстіка, М.Л. Дворнікова та К.В. Каргіна, системністю права обумовлені наступні прийоми тлумачення:

– дослідження елементів, з яких складається система, що вивчається. Так, в процесі доктринального тлумачення права, досліджуються саме правові норми як компоненти, взаємозв’язок яких забезпечує цілісність інших систем – інститутів, галузей права, системи права в цілому. Такий прийом можна назвати «системно-елементарним» або «системно-компонентним» [3, 73].

– дослідження внутрішньої організації системи, зовнішніх зв’язків та взаємодії елементів системи. Системний спосіб доктринального тлумачення права спрямований саме на виявлення таких взаємозв’язків та взаємозалежностей, адже без такої діяльності неможливо вірно інтерпретувати правову норм. Такий прийом можна назвати «системно-структурним». В межах цього прийому особливої важливості набуває також дослідження того, наскільки поведінка системи в цілому зумовлена особливостями її структурних компонентів. Розглядаючи об’єкт як систему, вважають представники філософської науки, дослідник відволікається від специфіки структурних елементів, виявляючи структурні зв’язки [4, 110].

– дослідження функціональних особливостей системи та окремих її елементів. Якщо під «системою» розуміти систему права, а під «її елементами» – правові норми, важливо встановити їх функції. Загальновідомо, що основними функціями права є регулятивна та охоронна. Ця особливість відбивається на нормах права, які різняться за своєю структурою – регулятивні норми складаються з гіпотези та диспозиції, а охоронні – з гіпотези та санкції. Разом з тим, функції норми права можуть бути ширше, ніж функції конкретного правового інституту та галузі права.

– дослідження взаємозв’язку системи з іншими системами [5, 104]. Цей прийом використовується при доктринальному тлумаченні двох правових інститутів, що відносяться до однієї галузі права, або двох галузей. Природно, що особа, яка володіє необхідним рівнем знань юридичної науки більш ефективно зможе інтерпретувати певне правило поведінки, яке відноситься до комплексної галузі або інститут права.

– виявлення системоутворюючих факторів, об’єктивних законів, що зумовлюють перехід від властивостей елементів до якісно нових властивостей цілісної системи. Саме ці фактори та закони дозволяють об’єднувати правові норми в інститут, підгалузі та галузі права, а нормативно-правові акти відповідно у інститути, підгалузі та галузі законодавства. Зрозуміло, що виявлення цих факторів та законів допомагають більш ефективно інтерпретувати зміст норми права.

– дослідження характеру ієрархічності, притаманної системі. Цей прийом дозволяє враховувати при доктринальному тлумачення права норми різних за юридичною силою нормативно-правових актів.

– дослідження системи як динамічної цілісності. Зміна або поява нових суспільних відносин тягне за собою внесення змін та доповнень у нормативно-правові акти, що, у свою чергу, неминуче спричиняє зміни у інтерпретації права. Оперативне реагування на зазначені зміни можна вважати не лише прийомом, але й умовою ефективності доктринального тлумачення права.

– дослідження факторів збереження, удосконалення та розвитку системи [5, 104]. Такий прийом можна назвати «системно-інтеграційним». Він полягає у тому, що під час доктринального тлумачення найбільш оперативно виявляються прогалини, колізії та інші недоліки у законодавстві. Саме метод доктринального тлумачення права дозволяє не лише інтерпретувати норму, але й сигналізувати державі та суспільству про такі недоліки, й, навіть, запропонувати шляхи їх подолання.

Всі зазначені прийоми системного способу доктринального тлумачення права використовуються суб’єктом тлумачення, як правило, у сукупності. Крім того, деякі з них реалізуються вченими-юристами на підсвідомому рівні [6, 22].

Література:

1. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / пер. з рос. / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2006. – 656 с.

2. Тиунова Л. Б. Системный подход в исследовании права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Л.Б. Тиунова. – Ленинград, 1985 – 18 с.

3. Гаврилов О. А. Курс правовой информатики / О.А. Гаврилов. – М., 2000. – 432 с.

4. Философия : учебное пособие. Часть 2: Основные проблемы философии / ред. В.И. Кириллов. – М.: Юристъ, 2006. – 304 с.

5. Чубукова С. Г. Основы правовой информатики (юридические и математические вопросы информатики): Учебное пособие / С.Г. Чубукова, В.Д. Элькин. – М.: КОНТРАКТ, 2007. – 287 с.

6. Толстик В. А. Системное толкование норм права / В.А. Толстик, Н.Л. Дворников, К.В. Каргин. – М.: ИД «Юриспруденция», 2010. – 136 с.