Право/2. Адміністративне та фінансове право
Косова Е. В.
кандидат
економічних наук,
Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), Україна
Реформа
публічних закупівель: удосконалення
фінансово-правового
забезпечення
Необхідність прозорого і ефективного використання
бюджетних коштів визначає потребу у відповідному фінансово-правовому
забезпеченні процедур публічних
закупівель. Національна рада реформ України очолює реалізацію заходів, які передбачають
ефективне, взаємне і поступове відкриття ринків публічних закупівель, а також
удосконалення процедур державного фінансового контролю за ними.
У рамках реалізації стратегії реформи системи
публічних закупівель сформульовано та погоджено нові функції Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) України, оновлено вимоги до веб-порталу
Уповноваженого органу та принципи його функціонування. Для посилення фінансової
безпеки системи публічних закупівель проведено ІТ-аудит
веб-порталу і системи Prozorro, яку передано в державну власність, електронізовано
процедуру подачі пропозиції.
На виконання дорожньої карти реалізації угоди про
Асоціацію з ЄС імплементовано базові норми
Директив ЄС 20014/24/ЄС, 20145/25/ЄС, 89/665 та 92/13. У системі
фінансово-правових норм реорганізовано інституційну структуру та функції
контролюючих органів. Зокрема скасовано функцію моніторингу за державними
закупівлями в МЕРТ, а також обмежено повноваження Державного казначейства України
при перевірці
документів.
Прийнятий Закон України «Про публічні закупівлі» [2] посилює антикорупційні та дерегуляційні норми. Правова конструкція «публічні закупівлі» є новою
для вітчизняного законодавства, але її дефініція зберігає усі вади попередньої
(«державні закупівлі»): відсутність ідентифікації продавця, покупця, а також
принципів проведення угод. Пропонується авторська правова конструкція: публічні
закупівлі - це операції уповноваженого державою органу із придбання товарів,
робіт, послуг для реалізації державних потреб, не призначених для комерційного
перепродажу, у ринкових суб’єктів на основі конкурсних торгів,
використання електронних технологій, із дотриманням принципів законності, гласності, справедливості,
недискримінації, економічності, ефективності, добровільності, які мають на меті запобігання корупції у сфері публічних
фінансів. Перевагою пропонованої дефініції порівняно з існуючими є: чітка
ідентифікація продавця, покупця, формату проведення, принципів угод у сфері
державних закупівель, а також їх мети.
Незважаючи на окремі вади, прийнятий
Закон України «Про публічні закупівлі» є прогресивним, оскільки регламентує їх
конкурентні процедури, порядок проведення електронного аукціону, передбачає
рівні права і обов’язки для вітчизняних та іноземних учасників усіх форм
власності та організаційно-правових форм.
«Порядок проведення
перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її
територіальними органами» визначає, що об’єктом контролю є розпорядник
державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному Законом
України «Про публічні закупівлі» [3]. Утім на практиці існують проблеми
із визначенням об’єктів контролю із публічних закупівель, оскільки статтею 2
Закону України «Про основні засади здійснення
державного фінансового контролю в Україні» не чітко визначено перелік
підконтрольних установ. Це викликає правові колізії з необхідності доведення
підконтрольності об’єктів у судовому порядку.
Більше того, підстави для проведення перевірки державних закупівель Державною
фінансовою інспекцією, передбачені п. 4 «Порядку проведення перевірок державних
закупівель Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами» [3], носять суб’єктивний
характер. Разом із тим функція моніторингу публічних
закупівель, покладена на Державну фінансову інспекцію України, передбачає
безперервний характер і єдність попереднього, поточного і наступного державного
фінансового контролю, що потребує впровадження ризико-орієнтованих методів
контролю.
Для повноцінної
реалізації положень Закону України «Про публічні Україні доцільно здійснити кроки до
збалансованого розподілу відповідних повноважень між різними гілками влади.
Функцію моніторингу та державного фінансового контролю доцільно залишити за
Державною фінансовою інспекцією України як органом внутрішнього контролю. При цьому
Рахункова палата України має здійснювати аудит ефективності виконання функцій
Державної фінансової інспекції як орган зовнішнього державного фінансового
контролю відповідно до стандартів Міжнародної організації вищих органів
фінансового контролю (INTOSAI).
У «Порядок проведення
перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її
територіальними органами» [3] доцільно внести
зміни, які відповідатимуть новим механізмам публічних закупівель, щодо ведення
електронного реєстру підконтрольних об’єктів, запровадження ризик-орієнтованих
методів контролю. Для цього також доцільно створити електронний реєстр
порушників у сфері державних закупівель.
Література
1. Реформа державних закупівель [Електронний ресурс] / Національна рада реформ
України. – Режим доступу: http://reforms.in.ua/ua/reforms/reforma-derzhavnyh-zakupivel
2. Про публічні закупівлі:
Закон України від 25.12.2015 р. № 922-VIII
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/922-19
3. Про затвердження Порядку проведення перевірок державних
закупівель Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами і
внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету
Міністрів України від 01.08.2013 р. № 631
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/631-2013-%D0%BF/paran9#n9