МалаховаАліна Олександрівна

Студентка 4 курсу, 9 факультету, 1 групи

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРИМУСОВОГО ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Українським законодавством декларовано непорушність права приватної власності. Так, Конституція України проголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Однак одночасно з цим, передбачається можливість законного обмеження такого права. Насамперед, дане обмеження стосується виняткових випадків з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування вартості відчуженого майна.

Особливий інтерес становлять питання відносно відчуження земельної ділянки з вищевказаних мотивів, яке на сьогоднішній день передбачено Цивільним та Земельним Кодексами Украйни. Даний інститут був запозичений з французького досвіду експропріації, в Україні він запроваджений Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Як правило, земельна ділянка наявна у супроводі з певними об’єктами, що на ній розташовані, а отже відчуження визначається як перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому. При цьому з моменту переходу до держави або територіальної громади права власності на земельну ділянку, відчужену для таких цілей, право оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо неї також припиняється.
Наразі відповідь на питання чим є вказана суспільна необхідність та потреби є доволі абстрактною, оскільки відсутня єдина практика праворозуміння та правозастосування з цього питання. Так, суспільною необхідністю визнається обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку, а суспільною потребою - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом. У зв’язку з цим, вважаю за необхідне надати роз’яснення Конституційному Судові України, яке б змогло чітко окреслити межі та дати вичерпне визначення розглядуваних понять.
Відчуження земельної ділянки передбачає два шляхи розвитку: воно може бути здійснено способом викупу земельної ділянки або її примусовим відчуженням. Необхідно чітко розмежовувати дані поняття, оскільки викуп здійснюється на основі добровільної згоди та передбачає ширше коло підстав для здійснення. Так, викуп можливий для забезпечення національної безпеки і оборони; будівництва, капітального ремонту,реконструкції та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;будівництва захисних гідротехнічних споруд; будівництва та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, а також розташування об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. 
Примусове відчуження відбувається в разі, якщо згода на викуп та його умови з власником земельної ділянки не була досягнута. Воно здійснюється в судовому порядку виключно під розміщення об'єктів національної безпеки і оборони; лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об'єктів природно-заповідного фонду; кладовищ. 
Вбачається суперечність між вимогою виключності і винятковості та зазначеними підставами. На сьогоднішній день судовій практиці відомі випадки відчуження земельних ділянок з подальшою фактичною передачею їх для розбудови розважальних центрів. Дане використання судами трактовано як суспільні інтереси, однак, на мою думку, це не є достатнім обґрунтуванням необхідності відчуження земельної ділянки.
У зв’язку з цим, вважаю за доцільне внести зміни до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності,для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» для приведенням у відповідність підстав відчуження конституційним вимогам виключності і винятковості.
Доволі спірною виявляється практика правозастосування з приводу відшкодування земельних ділянок, відчужених з мотивів суспільної необхідності, з точки зору адекватної співрозмірності їх заміщення.
Доречним вбачається також узгодження положень вказаного закону та Земельного Кодексу України, який не розкриває процедури вилучення земель з мотивів суспільної необхідності.
Отже,необхідним є реформування законодавства з питання вилучення земель з мотивів суспільної необхідності, виправлення прогалин і суперечностей у нормативно-правових актах, яке повинно здійснюватись із урахуванням правозастосовчої практики, наукових досліджень та вітчизняного досвіду з відповідністю як інтересам держави і суспільства, так і індивідуальним правам та інтересам власників.