Анастасiя Конюх

НТУУ «КПI iменi Iгоря Сiкорського», Україна

Науковий керівник:

проф. Іляш О.І.

Оцінювання вкладу вiтчизняних вчених у розвиток менеджменту

Менеджмент (або «управлiння») - це процес планування, органiзацiї, приведення в дiю та контроль органiзацiї з метою досягнення координацiї людських i матерiальних ресурсiв, необхiдних для ефективного виконання завдань та стосується практично всiх сфер дiяльностi підприємства.

Зауважимо, що у ХІХ-ХХ ст. істотний внесок в розвиток управлінської науки здійснили такі українськi вченi, як О. Терлецький, I. Вернадський, М. Драгоманов, М. Павлик, С. Подолинський, М. Туган-Барановський, К. Воблiй та iн. [2]. Серед цих вчених варто відмітити наукові дослідження О. Терлицького та М. Туган-Барановського. Так, у своїх працях О. Терлецький з демократичних позицiй висвiтлював найзлободеннiшi проблеми Галичини, особливу увагу придiляючи аграрному питанню, пропонуючи створювати господарства, заснованi на громадськiй власностi на землю [3]. М. Туган-Барановський сформулював закон ("теорему цiнностi"), згiдно якого граничнi корисностi господарських благ, що вiльно вiдтворюються, прямо пропорцiйнi їх трудовим вартостям. При всiй умовностi цього закону, сама iдея про необхiднiсть дослiдження категорiї цiнностi з точки зору “об'єктивних” i “суб'єктивних” факторiв була надзвичайно важливою в межах свiтової економiчної думки [11, c. 169-171].

Подальший розвиток теорiї управлiння пов'язаний з iменами видатних учених, таких, як: Е. Хаусвальд , Єрманськи, О. Богданов, К.Гастєв, E. Розмирович , П. Кержинцев, Ф. Дунаєвський, характерними сферами дослiджень яких були пошук законiв, принципiв органiзацiйних систем; методiв i принципiв управлiння; добору, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв; ролi й стилю роботи керiвника.

Серед відзначених досліджнь не можна не відмітити Е. Хаусвальда, який подав органiзацiю як систему, побудовану на функцiональному подiлi працi, яка координується i контролюється дирекцiєю пiдприємства [5, c. 126-128]. Значний внесок у розвиток менеджменту вніс А. Єрманський, який у своїх працях сформував передумови науки про органiзацiю працi i управлiння, пов'язанi з появою певних соцiально-економiчних умов, для великого машинного виробництва, всi фактори якого необхiдно було використовувати рацiонально. Одним з основних законiв цiєї науки Єрманський вважав "закон органiзацiйної суми", яка буде бiльше, нiж "арифметична складова сили", якщо всi речовi та особистi елементи виробництва гармонiйно поєднуються та доповнюють один одного. Закон органiзацiйної суми був необхiдний для формування основного принципу своєї науки – принципу фiзiологiчного оптимуму, який давав критерiй рацiональностi виконання будь-якої працi

У той же час, М. Керженцев, якого вважають основоположником наукової органiзацiї працi запропонував теорiю органiзацiйної дiяльностi, у якiй видiлив три об'єкти - працю, виробництво й управлiння. Розглядаючи роботу з управлiння органiзацiями, П. Кержинцев дiйшов висновку, що в рiзних сферах дiяльностi є спiльнi риси, за якими можна сформулювати загальнi принципи управлiння та довів наявнiсть загальних i конкретних принципiв менеджменту [12].

До безсумнiвних заслуг цих учених належить обґрунтування комплексного пiдходу до управлiння органiзацiями i системного характеру науки управлiння. Однак цi дослiдження не привели до створення значущої основи науки управлiння через домiнування в країнi адмiнiстративної форми управлiння [5, c. 126-128].

Впродовж наступного періоду з’являється безлiч публiкацiй щодо використання системного пiдходу в управлiннi, особливо при розробленнi автоматизованих систем управлiння. Був покладений початок розробки теорiї органiзацiй i загальної теорiї систем. Значний внесок у розвиток цiєї теорiї зробили В. Афанасьев, О. Дейнеко, В. Глушков, Д. Гвiшианi, В. Голиков, А. Берг, О. Козлова, Г. Попов, Ю. Черняк, Б. Мiльнер, Н. Чумаченко та iн. [6, c. 143-146].

Варто додати, що у 60 - 70-х роках XX ст. могутнiм поштовхом у розвитку теорiї управлiння стало захоплення виробникiв i науковцiв створенням та запровадженням на всiх рiвнях господарювання автоматизованих систем управлiння (АСУ). Представниками школи В. Глушкова була розроблена методологiя створення АСУ. На базi дослiджень у галузi кiбернетики розвивався системний пiдхiд в управлiннi [10].

На початку 80-х рокiв було сформовано групу вчених пiд керiвництвом М. Доброва, яка активно почала розвивати концепцiю програмно-цiльового управлiння, яка передбачала розробку гнучких органiзацiйних структур управлiння, орiєнтованих на досягнення цiлей [7, c. 156-159].

Цiкавi розробки проводилися в Iнститутi економiки АН України В. Голиковим, В. Гейцем та iн. Предметом їх дослiджень були системи вiдносин в управлiннi, сфери дiяльностi лiнiйних i функцiональних органiв управлiння, застосування економiко-математичних методiв прогнозування у системi довгострокового планування комплексного розвитку народного господарства. [8, c. 65-66].

Підсумовуючи зауважимо, що сучасна українська наука опинилася перед необхiднiстю переоцiнки деяких теоретичних уявлень i концепцiй минулого, осмислити масштабнi проблеми економiки та управлiння, критично оцiнити зарубiжний досвiд менеджменту. Пошуки вiтчизняних вчених поки що концентруються на проведенi аналiзу свiтових наукових досягнень, узагальненнi досвiду економiчно розвинених країн. Багато iз iснуючих теоретичних положень науки управлiння потребують перегляду у зв’язку зi змiною соцiально-економiчних умов функцiонування органiзацiй [12]. Додамо, що вiтчизнянi вченi здiйснили великий вклад у розвиток менеджменту через пошук законiв, принципiв органiзацiйних систем; методiв i принципiв управлiння; добору, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв; ролi й стилю роботи керiвника. Це було початком обґрунтування комплексного пiдходу до управлiння органiзацiями i системного характеру науки управлiння. Таким чином, був покладений початок розробки теорiї органiзацiй i загальної теорiї систем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Iвасенко А. Г. Менеджмент: Учеб. посiбник / А. Г. Iвасенко. 2014. - 97 с.

2. Кузьмiн О.Є., Мельник О.Г. Теоретичнi та прикладнi засади менеджменту: Навчальний посiбник, 2015. – 123 с.

3. Федоренко В. Г. Основи менеджменту / В.Г. Федоренко, О.М. Дiденко, Є.В. Бондаренко та iн. ; за ред. В.Г. Федоренка. – К. : Алерта, 2007. – 420 с. --Режим доступу: http://pidruchniki.com/1690031450957/menedzhment/rozvitok_upravlinskoyi_nauki_suchasniy_stan_ukrayini

4.Курас I.Ф.Провiдники/ I. Ф Курас, 2013—Режим доступу: http://pidruchniki.com/kulturologiya/terletskiy_ostap_stepanovich

5. Робiнс С. Основи менеджменту: учбовий посiбник/ Стефан П. Робiнс, Девiд А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олiйник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. - К.: Вид-во Соломiї Павличко "Основи", 2014. - 671 с.

6. Герчикова И. Менеджмент: Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. - 2-е изд., перераб. и доп.. - М.: Банки и биржи, 2014. - 478 с.

7. Скiбiцька Л. I. Менеджмент: Навчальний посiбник для вищих навч. закладiв/ Л. I. Скiбiцька, О. М. Скiбiцький; Мiн-во освiти i науки України. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2007. - 415 с.

8. Рудiнська О. Менеджмент: Посiбник/ Олена Рудiнська, Свiтлана Яромiч, Iрина Молоткова, ; М-во освiти i науки України, Одеський нац. ун-т iм. I.I.Мечникова. Економiко-правовий фак-т, Регiональний iн-т держ. управлiння. - К.: Ельга Нiка-Центр, 2013. - 334 с.

9. Дорошенко Г.О. Менеджмент Навчальний посiбник, 2014- Режим доступу: http://pidruchniki.com/85083/menedzhment/rozvitok_nauki_upravlinnya_ukrayini

10. Китова О.В. стаття «О вкладе В.М. Глушкова в отечественную науку» 2012- Режим доступу: http://ogas.kiev.ua/glushkov/o-vklade-vmglushkova-v-otechestvennuyu-nauku-649

11. Корнiйчук Л. Iсторiя економiчних учень: Навч.-метод. посiбник для самостiйного вивчення дисциплiни / Київський нацiональний економiчний ун-т. — К. : КНЕУ, 2014. — 284с.

12. Стаття- Тема 10. Розвиток управлiнської думки в Українi в ХХ-ХХI столiттi, 2015- Режим доступу: http://studopedia.com.ua/1_351345_suchasniy-biheviorizm.html