Миколаєць Анатолій Петрович

здобувач Міжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Валютне законодавство визначено нами як сукупність правових норм, що встановлюють коло учасників валютних правовідносин, визначає їх права й обов'язки, регулюють порядок і принципи здійснення валютних операцій у державі, угод з валютними цінностями між організаціями та громадянами держави й організаціями та громадянами іншої країни, порядок ввезення, вивезення, переказу й пересилки з-за кордону і за межі національної і іноземної валюти та інших валютних цінностей, а також повноваження і функції органів валютного регулювання й валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Варто зазначити, що законодавство України стосовно валютного контролю складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та інших законів України, що регулюють відносини в сфері валютного контролю, а також прийнятими у відповідності з цими законами нормативно-правовими актами.

Ключові аспекти системи валютного контролю визначаються Декретом «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Даний документ встановлює загальні принципи валютного регулювання, а також визначає повноваження державних органів, функції банків та інших фінансових установ України щодо регулювання валютних операцій. Крім того, даним нормативним актом регулюються права й обов'язки суб'єктів валютних відносин.

Декретом встановлюється виключний список операцій, які вимагають чи не вимагають індивідуальної ліцензії Національного банку України (НБУ) для їх виконання. Однак, такий простий список операцій не передбачає кожну можливу ситуацію, і дуже часто операції, які точно не визначені у Декреті, неможливо впровадити в Україні з такої достатньо простої причини, що ні НБУ, ні комерційні банки не можуть бути достатньо впевненими щодо можливості виконання операції з іноземною валютою, якщо ця операція точно не визначена у Декреті. Незважаючи на зусилля НБУ роз’яснити багато невизначеностей, які з’являються внаслідок застарілого Декрету, значна кількість міжнародних операцій не може бути виконана без отримання індивідуальної ліцензії НБУ. З процедурної точки зору процес отримання ліцензії НБУ є дуже складним та включає збір чисельних документів, включаючи деякі малозрозумілі документи, такі як підтвердження грошових джерел, яке вимагається для будь-якого інвестування за межами України, навіть якщо йдеться про дуже незначні суми. Більш того, правила НБУ часто регламентують порядок отримання індивідуальної ліцензії тільки у дуже простих випадках, не дозволяючи ніяких процедурних відхилень. Внаслідок цього часто буває необхідно домовлятися з НБУ окремо з приводу будь-якої «незвичайної» ситуації. Наприклад, Інструкція НБУ №122 «Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон» («Інструкція №122») передбачає тільки порядок отримання індивідуальної ліцензії в простому випадку, коли виконується грошова інвестиція за межами України в обмін на акції іноземної компанії, які знаходяться у вільному котируванні. Однак, Інструкція №122 ніяк не пояснює, які саме документи повинні бути надані подавцем клопотання, який намагається, зокрема, виконувати наступне: купувати акції приватної іноземної компанії; організувати таку іноземну компанію з обмеженою відповідальністю, котра вимагає, щоб внески до статутного капіталу компанії були зроблені до її фактичної реєстрації у країні реєстрації; безкоштовно отримувати акції іноземної компанії у якості подарунка чи бонусу; або отримувати акції іноземної компанії в обмін на акції чи часткові фінансові інтереси в українській чи іншій іноземній компанії. В підсумку, завдяки такій суворості положень Декрету та впроваджень правил НБУ, більшість простих трансакцій, підлягаючих ліцензуванню згідно з Декретом, не можуть бути проведені, тому що немає прозорої процедури отримання ліцензії НБУ. На практиці НБУ може дати індивідуальну ліцензію на такі операції, але робиться це на основі «індивідуальної домовленості» з подавцем клопотання.

В Україні базовим нормативно-правовим актом у цій сфері також є Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р., із прийняттям якого, не зважаючи на певні проблеми як теоретичного, так і практичного характеру, запроваджений організаційно-правовий механізм протидії легалізації «брудних» грошей, який фактично можна розглядати, як одну з форм реалізації валютного контролю.

Водночас безперечним є зв'язок валютного законодавства із банківським законодавством, оскільки банківська система – це сукупність Національного банку України та банків. У валютному законодавстві важливу роль відіграють інструкції, положення, вказівки й листи Національного банку України, що детально регламентують усі найважливіші питання валютного регулювання, контролю й валютного обігу на території України.

В той же час, варто зауважити, що чинна вітчизняна законодавча та нормативно-правова база щодо валютного контролю характеризується як суттєвою неповнотою, так і невідповідністю вимогам та стандартам загальноприйнятої міжнародної практики ведення валютної діяльності. Багаторічна практика показала суперечність норм, що стало результатом не системності самого механізму правового регулювання в досліджуваній сфері суспільних відносин.

Слід наголосити, що в Україні немає єдиного нормативного документу, який поєднував би в собі всі аспекти валютного контролю. В існуючій нормативній базі не існує чіткого розподілу функцій валютного контролю між державними органами, статті законів носять в основному декларативний характер і містять взаємні посилання. Немає чіткості і у визначенні понять валютного контролю, валютного регулювання та валютних обмежень.

З метою розширення валютного ринку України, підвищення довіри та привабливості співпраці міжнародних партнерів з вітчизняними суб'єктами валютних відносин на рівні Національного банку України та інших органів державної влади слід ініціювати вирішення проблем щодо вдосконалення чинного та прийняття нового валютного законодавства.