Государственное управление/ 2.Современные технологии управления

К.е.н. Гладченко А. Ю.

докторант, Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського

Темпаральність принципів державного управління економічною рівновагою в умовах глобалізації

Державне управління економічними процесами в класичних та сучасних поглядах зводиться до створення системи стабілізації, яка за свою мету ставить збалансування економіки, тобто досягнення рівноважного стану. Для цієї мети держава застосовує монетарну, фіскальну, зовнішньоекономічну та інші важелі впливу. Однак як свідчить новітній досвід України, Росії, Мексики, Аргентини, Греції, що в періоди економічної нестабільності найбільш ефективні досі інструменти стабілізації економіки не спрацьовують належним чином. Додає актуальності зазначеній проблематиці також той факт, що в період глобальної економічної кризи 2008 року країни які начебто повинні постраждати від несприятливої економічної кон’юнктури найбільше виявились більш стійкими та продемонстрували відносну економічну рівновагу хоча застосовані інструменти монетарної та фіскальної політики були ідентичними іншим країнам які достатньо відчули наслідки світової економічної кризи. На нашу думку така ситуація замовлення трансформацією самої категорії «економічна рівновага», що переноситься на інший рівень економічних відносин в умовах глобалізації. Але на сьогодні не сформовано теоретичної бази яка б дала змогу розробити конкретні політики та інструменти в державній системі управління економічною рівновагою з огляду на глобалізаційні процеси, тому зазначена проблематика має значний інтерес.

Слід зазначити що в умовах значної ізоляції ті чи інші підходи до рівноваги могли існувати порізно проте в умовах глобалізації такі рамки розмиваються і головним аспектом стає глобальна рівновага а національні як похідні системи взаємопов'язані з останнім. Також на нашу думку сучасні інструменти регулювання економічним розвитком значно втратили свої властивості. Докази цієї тези слід продемонструвати на прикладі основних макроекономічних політик застосовуваних у всьому світі не залежно від політичного устрою.

По-перше, це монетарна політика. В результаті глобалізації світової економіки проявляються значні збої результативності цієї системи. Так наприклад, на сьогодні можна спостерігати в якійсь мірі втрату центральним банком контролю над пропозицією грошей в умовах залежності монетарної політики від фіскальної політики уряду. У цьому випадку пропозиція грошей перетворюється з екзогенної величини в ендогенну. Якщо діяльність центрального банку спрямована на вирішення бюджетних проблем, тобто забезпечення фінансування зростання державних витрат (при проведенні урядом стимулюючої фіскальної політики) або фінансування дефіциту державного бюджету, то монетарна політика стає повністю підпорядкованою вирішенню проблем фіскальної політики. Як відомо, збільшення державних витрат і дефіцит державного бюджету можуть фінансуватися за рахунок: а) купівлі центральним банком державних цінних паперів або прямої емісії грошей (так званої монетизації дефіциту державного бюджету); б) купівлі державних цінних паперів населенням (внутрішній борг) і в) позик в іноземного сектора (зовнішній борг). Якщо з якихось причин боргове фінансування неможливо (як правило, в економіках країн, що розвиваються і в перехідних економіках) або вважається недоцільним, то уряд використовує емісійний спосіб, що, з одного боку, провокує інфляцію, а, з іншого, позбавляє центральний банк самостійності у визначенні напрямів монетарної політики. Монетарна політика стає «заручницею» вирішення фіскальних проблем.

По-друге, іншим прикладом може слугувати тенденція доларизації. Доларизована країна втрачає будь-яку можливість проводити незалежну грошово-кредитну і валютну політику, в тому числі можливість використання кредитів центрального банку для надання ліквідності банківського сектору в надзвичайних обставинах. При доларизації зазвичай трапляються наступні дефрагментуючі тенденції: обсяги і структура грошової маси стають вкрай чутливі до коливань обмінного курсу іноземної валюти та девальваційних очікувань – зміни обмінного курсу автоматично впливають на вартість доларової складової грошової маси у виразі національної валюти; зростає чутливість валютного курсу іноземної валюти до змін у грошовій пропозиції; непередбачені переливи між частинами грошової маси в національній та іноземній валютах під впливом девальваційних очікувань відбиваються у коливаннях попиту та пропозиції іноземної валюти на готівковому і безготівковому сегментах валютного ринку; послаблюється дієвість відсоткової ставки, як інструменту регулювання грошової пропозиції; зменшуються можливості здійснення антициклічної стимулюючої ролі грошово-кредитного регулювання в частині проведення девальвації, яка стає особливо небажаною в умовах доларизованої економіки; ускладнюється прогнозування наслідків застосування важелів грошово-кредитного регулювання і розриваються традиційні лінійні зв’язки між динамікою грошової маси та інфляцією; суттєво зростає вразливість банківської системи, корпоративного сектора і держави до валютних ризиків. В таких умовах подальший аналіз меж використання існуючої методології формування передумов економічно збалансованого розвитку має значну цінність.