Жмайло С.М.

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Україна

Особливості вокального виховання в дитячому хорі

Співочий голос – дорогоцінний дар природи, який потрібно оберігати і розумно використовувати. На жаль останнім часом збільшилась кількість розладів голосового апарату у дітей шкільного віку. Причиною цьому є емоційність, коли в спілкуванні між собою, беручи участь в спортивних змаганнях, вони часто кричать, перенапружуючи голос.

Процес фонації тісно пов'язаний з розвитком слуху. Правильне функціонування голосового апарату можливе лише при умові розвитку голосу і слуху в сприятливій атмосфері. Тому значною перепоною цьому є захоплення молоді музикою реп, метал, техно спрямування.

Кожному віковому періоду відповідають свої особливості звучання, які пов'язані з анатомо-фізіологічними особливостями розвитку голосу дитини.

В хорі молодших школярів голосовий апарат може працювати як в фальцетному режимі так і в грудному. Однак з позиції охорони голосу доцільно використовувати фальцет і мікстовий регістри. Цьому голосоутворенню притаманне легке, сріблясте, переважно головне звучання. Сила голосу в цьому віці невелика, індивідуальні тембри майже не проявляються. Обмежений і діапазон голосу, який рідко виходить за межі октави, тому пісні треба співати написані в зручній теситурі, де голос дитини звучить природньо і виконувати таку пісню йому легко і приємно.

Голосовий м'яз у дітей формується десь в 11 - 12 років. Голос в цьому віці стає більш сильним і повним, розширюється діапазон і яскравіше проявляється темброва відмінність. Це період розквіту дитячого голосу, тому вважається правильним те, що основні вокальні навички діти повинні отримати в цей час, до настання мутації.

Наступний етап розвитку співочого голосу – мутація. В цей період слід особливо обережно ставитися до гігієни голосу підлітків, так як їх голосовий апарат дуже чуттєвий до перенавантажень. На заняттях з хлопчиками застосовується методика, без повних навантажень на голос. У дівчаток в період циклічно-фізіологічних змін в організмі змінюється стан слизової оболонки гортані, носа і глотки, що впливає на звучання голосу, тому їх необхідно звільнити від співу на деякий період.

В кінцевій фазі мутації у дітей з'являється яскраве звучання, збільшується діапазон голосу, його гнучкість. Однак з голосами слід працювати обережно, оскільки , голосовий м'яз продовжує розвиватись. Тому вокальні можливості не варто переоцінювати.

Навчання дітей співу пов'язане з необхідністю прививати їм певний комплекс вокально-технічних навичок. В процесі фонації окремі частини голосового апарату (гортань, дихальний, артикуляційний апарати, резонатори) взаємодіють. Слід звернути увагу на ту частину голосового апарату, яка дозволяє досягнути сили та яскравості звучання без напруження м'язів, що дуже важливо з точки зору охорони дитячого голосу. Мова йде про резонаторну систему. Резонатори розділяються на верхні, які розташовані над зв'язками (глотка, ротова і носова порожнини, придаткові пазухи ) і нижні (грудна клітина, трахеї і бронхи).

У методичній літературі з дитячого вокального виховання підкреслюється важливість розвитку в дітей головного звучання, тобто головного резонування. Але неможливо впливати на нерухомі резонатори. Їх функціонування ми можемо контролювати опосередковано, за допомогою внутрішніх відчуттів їх роботи. Фізіологічна сутність резонаторних відчуттів така: коливання повітря викликають подразнення нервових закінчень – віброрецепторів, велике накопичення яких знаходиться в місцях резонування – стінках ротової і носової порожнин, придаткових пазухах носа і слизової м'якого піднебіння. Специфічні вокальні терміни – "висока позиція", "головне звучання" та інші, пов'язані саме з процесом резонування. Чи можливо навчити дітей впливати на резонатори за допомогою внутрішніх відчуттів? Так, можливо, оскільки в дітей дуже розвинена фантазія. На практиці їм пропонується порівняти резонатори з маленькими мікрофончиками, які даються природою. При цьому пояснюється, що коли звук потрапляє в мікрофончик, він стає яскравішим і красивішим. Цей метод допомагає зберегти правильну вокальну позицію. Керування голосовим апаратом на основі вібраційних відчуттів є особливо перспективним в хорі, де співаки постійно працюють над зміною слухового самоконтролю. Вібраційні відчуття залишаються, як показує практика, сталими в різних акустичних умовах.

Розвите внутрішнє відчуття має пряме відношення до виховання у дітей вокального слуху, який розглядається фізіологією як результат взаємодії слухових, м'язових, вібраційних та інших відчуттів.

Які ж вимоги є на сьогодні до керівника дитячого хору? Це має бути ерудований, захоплений своєю справою педагог-музикант, добре знайомий з основами вікової фізіології та психології, добре володіти своїм голосовим апаратом. У роботі з дітьми велика роль належить власному прикладу керівника. Правильний показ манери співу дуже наочний, оскільки дає установку для правильного формування звуку в дитини.

У керівника дитячого хору має бути добре розвинений вокальний слух. Досвідчений педагог може визначити за якістю звучання, чи правильно працює голосовий апарат дитини, замітити найменші патологічні порушення та відхилення в ньому. Тому завдання хормейстера охороняти дитячий голос і по можливості запобігати негативним впливам на нього.

Література

1. Струве Г. Школьный хор: книга для учителя / Струве Г. – М. : Прсвещение, 1981. – 190 с.

2. Локшин Д. Руководство смешанным хором старших школьников / Локшин Д. – Издательство академии педагогических наук РСФСР. Москва :1960.– 135  с.