Лапковський
С.В., Капанжи М.С.,
Мельниченко Я.С.
Національний технічний
університет України
“Київський політехнічний
інститут імені Ігоря Сікорського ”, Україна
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВЕЛИЧИНИ
ЗУСИЛЛЯ ЗАТИСКУ ТОКАРНИХ ПАТРОНІВ ВІД РЕЖИМІВ РІЗАННЯ
В технологічних процесах токарного оброблення дуже часто використовують
кулачкові патрони з регульованими кулачками. Використання регульованих кулачків
обумовлено необхідністю оброблення заготовок різних діаметрів.
Розглянемо схему сил, які діють на заготовку в процесі токарного оброблення
при використанні кулачкового патрону (рис. 1).
Рис. 1. Схема сил, які діють на заготовку в процесі
токарного оброблення
Розглянемо дію зовнішніх сил, що діють на заготовку. Окружна складова сили
різання Рz має найбільшу абсолютну величину при точінні і діє по
дотичній до заготовки. Вона намагається повернути заготовку навколо її осі.
Радіальна складова сили різання Рy в залежності від умов обробки
дорівнює (0,25 ... 0,4) Рz і діє по нормалі до оброблюваної
поверхні від периферії до центру заготовки. Їй протидіють реакції з боку
кулачків. Так як радіальна сила не викликає зміщення заготовки то, зазвичай, на
розрахунковій схемі реакції не показуються. Осьова складова сили різання Рx,
в залежності від умов обробки, становить (0,1 ... 0,25) Рz і
діє на заготовку в напрямку подачі інструменту. При цьому вона намагається
змістити заготовку вздовж її осі.
Закріплення заготовки здійснюється силою закріплення Q, що прикладається до
заготовки від кулачків патрона. При цьому значення сили закріплення Q повинно
бути таким, щоб виключалася можливість повороту заготовки в патроні від дії
окружної складовою сили різання Рz та її зміщення вздовж осі, яке
викликається осьовою складовою сили різання Рx.
Можливість повороту заготовки навколо осі ОХ в патроні та її зміщення
вздовж осі ОХ виключається завдяки дії сил тертя Fт1 і Fт2,
які виникають в результаті дії сили закріплення Q в місці контакту кулачків
патрона з базовою поверхнею заготовки. Причому її частина Q1
протидіє повороту заготовки, а Q2 ― зміщенню заготовки вздовж
її осі.
Тоді, з рис. 1, сила закріплення становитиме
|
|
|
(1) |
де k ―
коефіцієнт запасу;
де Q1
― складова сили закріплення Q, що протидіє повороту заготовки навколо її
осі;
де Q2
― складова сили закріплення Q, що протидіє зміщенню заготовки вздовж її
осі.
Для забезпечення стійкого положення заготовки під дією всіх зовнішніх сил
складаємо рівняння статичної рівноваги (рис. 1):
|
|
|
(2) |
|
|
|
(3) |
де q ―
кількість кулачків патрону;
де Dбп
― діаметр поверхні, по якій заготовка базується в патроні;
де Dоп
― діаметр оброблюваної поверхні.
Підставляємо значення сили різання Fт = f × Q у рівняння (2) ― (3), де
f ― коефіцієнт тертя:
|
|
|
(4) |
|
|
|
(5) |
З рівнянь (4) ― (5) знаходимо:
|
|
|
(6) |
|
|
|
(7) |
Підставляємо отримані значення Q1 та Q2 у рівняння
(1):
|
|
|
(8) |
Як вже було сказано, осьова складова сили різання Рx, в
залежності від умов оброблення, дорівнює (0,1 ... 0,25) Рz,
тобто,
|
|
|
(9) |
де
Тоді вираз (8) приймає наступний вигляд:
|
|
|
(10) |
З теорії різання відомо, що значення окружної складової сили різання Рz
дорівнює
|
|
|
(11) |
Тоді, з урахуванням (11), вираз (10) буде мати наступний вигляд:
|
|
|
(12) |
Після деяких перетворень остаточно отримуємо залежність величини сили
затиску Q від параметрів режимів різання:
|
|
|
(13) |
Згідно із залежністю (13) були проведені розрахунки сили
затиску Q для різних випадків оброблення в залежності від параметрів режимів
різання, результати яких ілюструють графіки, що наведені на рис. 2.
|
|
|
|
|
|
Рис. 2. Графіки залежності
величини сили затиску токарного патрону від параметрів режимів різання
Література
1. http://cyberleninka.ru/article/n/problema-vybora-ratsionalnyh-usiliy-zazhima-zagotovok-na-tokarnyh-stankah-s-chpu.
2. Корсаков В.С. Основы конструирования приспособлений: Учебник для вузов.
— М.: Машиностроение, 1983. — 277с.
3. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков.
Справочник. — М.: Машиностроение, 1971. — 384 с.
4. Станочные приспособления. Справочник, в 2-х томах/ Под ред.
Б.Н. Вардашкина, В.В. Данилевского, Т. 2. — М.: Машиностроение,
1984. — 656 с.