Джинджоян В.В.

Фінансові заходи підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств на світових ринках

Дніпропетровський національний університет

Вихід на світові ринки українських машинобудівних підприємств може бути здійснений при розробці нових методологічних підходів у плануванні та управлінні, які поєднують стратегічні інтереси держави, галузей і підприємств, як експортерів, так і імпортерів вітчизняної продукції. Нові підходи у плануванні можуть базуватися на досвіді зарубіжних корпорацій та особливостях перехідного етапу до ринкової економіки України, а також на можливостях сучасних технологій, сформованих відповідних баз даних маркетингових досліджень, методиках обробки і передачі стратегічної інформації.

Для підвищення рівня конкурентоспроможності, як продукції так і машинобудівних підприємств в цілому, теоретично необхідно застосовувати такі організаційні заходи:

забезпечення техніко-економічних і якісних показників, що створюють пріоритетність продукції фірми на ринку;

зміна якості виробу і його техніко-економічних параметрів з метою врахування вимог споживача і його конкретних запитів, підвищення уваги до надійності продукції;

виявлення і забезпечення переваг продукту в порівнянні з його замінниками;

виявлення переваг і недоліків товарів-аналогів, що випускаються конкурентами, і відповідне використання цих результатів фірмою;

вивчення заходів конкурентів по удосконалюванню аналогічних товарів, з якими вони виступають на ринку, і розробка заходів, що дають перевагу в порівнянні з конкурентами;

визначення можливих модифікацій продуктів;

виявлення і використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції, у тому числі застосовуваних фірмами-конкурентами (знижки ціни, терміни та обсяг гарантій);

використання можливих пріоритетних сфер застосування продукції, особливо нової;

пристосування продукції до роботи в різних умовах: тропічних або полярного клімату, на різних ґрунтах;

диференціація продукції, що забезпечує відносно стійку перевагу покупців, що віддається визначеним видам взаємозамінних товарів; значення цінової конкуренції в цих умовах знижується, оскільки покупці керуються сформованими перевагами у відношенні якості продукції, особливостей її експлуатації, репутації фірми-виробника і таке інше;

безпосередній вплив на споживача шляхом штучного обмеження і надходження на ринок нових і більш прогресивних товарів, проведення активної рекламної діяльності, надання грошового або товарного кредиту, зокрема шляхом розстрочки платежу.

Це є теоретичні постулати, які, звісна річ, не викликають жодних питань стосовно своєї правдивості, проте не додають нічого до нашого розуміння, що ж саме треба зробити, аби підвищити конкурентоспроможність продукції обраного підприємства?

В даному випадку можна застосувати системний підхід. Необхідно створення системи, яка б увібрала у себе усі фактори, які впливають на конкурентоспроможність продукції, давала б чітку відповідь на питання короткострокового та довгострокового планування тощо. Крім того, ця система має бути достатньо гнучкою і пристосованою до змінюваних умов середовища. Далі, ця система має бути зрозумілою для персоналу підприємства, адже саме від нього в кінцевому випадку залежить ефективність втілюваних перетворень.