Економічні науки / 15. Державне регулювання економікою

Митяй С.А.

Україна, Ірпінь, Національний Університет державної податкової служби України

Проблеми оцінки та врахування нерухомого майна у структурі національного багатства країни

Однією з визначальних умов ефективного розвитку та функціонування ринкової системи є включення до неї такого важливого елементу як нерухомість, через який реалізуються інтереси багатьох суб’єктів. З одного боку –  нерухомість входить до складу засобів виробництва і слугує базою здійснення господарської діяльності, а з іншого – виступає основою особистого споживання громадян та є предметом їх гідного існування та гордості. Нерухомість приймає участь у різних сферах життєдіяльності людини -  виробництві, розподілі, нагромадженні та ін.

Тому існує потреба у визначенні об’єктивної вартості об’єктів нерухомого майна та врахуванні її елементів у структурі національного багатства країни.

Складність і багатогранність даної теми спонукає широке коло дослідників до досконалого вивчення та розв’язання проблемних питань. Дослідженням оцінки та структури національного багатства присвячено ряд робіт вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких слід виділити І.М. Бобух, М.А. Хвесик, Н.В. Рогачова, С.І. Дорогунцова, С.Г. Струмиліна, Д.Б. Пасхавера та ін.. Але й до теперішнього часу дискусійними лишаються питання стосовно виділення нерухомості у структурі національного багатства та застосування методів для їх вартісного обрахунку.

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних дослідників стосовно структурних елементів національного багатства та методів оцінки для їх вартісного вираження дає підстави вважати, що в Україні ще не склалось усталеного підходу як до структури національного багатства так і до методів його оцінки. Поряд з тим  і самому показнику національного багатства відводиться незначна роль. Сьогодні ми не знайдемо в щорічних статистичних довідниках даних про величину національного багатства України.

Вітчизняні науковці зазначають [2, с.7], що вартість об’єктів нерухомості становить 40-50% вартості національного багатства держави. Слід зауважити, що відповідно до запропонованого науковцями під керівництвом С.І. Дорогунцова [3] групування елементів національного багатства складно дати вартісну оцінку нерухомості у структурі національного багатства країни.

Виходячи з вищевикладеного, видно, що на сьогодні відсутня точна інформація про загальну вартість нерухомості яка знаходиться у розпорядженні населення, господарства та держави в цілому та є структурним елементом національного багатства країни.

Крім того значною проблемою є те, що різні об’єкти нерухомості знаходяться у компетенції різних відомств, а це ускладнює їх облік та оцінку. Так, наприклад  вільні земельні ділянки знаходяться в компетенції Державного комітету України по земельних ресурсах а будівлі та споруди – в компетенції Фонду державного майна України. Така ситуація є характерною і для решти об’єктів нерухомості.

Оцінка  - це думка про цінність, рівень або значення будь-чого [8, с.476]

Економічна сутність нерухомості проявляється у двох аспектах: це і благо і джерело доходу. Різні об’єкти нерухомості проявляють ці характеристики по-різному. Так, наприклад, земля як благо забезпечує життєздатність людей та є джерелом доходу оскільки приймає участь у процесі сільськогосподарського виробництва. Корисні копалини ж передбачають отримання доходу в майбутньому. Також слід врахувати, що багаторічні насадження виступають не лише у якості предметів праці а й можуть спричиняють корисний вплив на організм людини. Тому грошова оцінка різних видів нерухомості, повинна проводитись з використанням різних методів та з врахуванням відповідних характеристик.

Таким чином, не дивлячись на те, що об’єкти нерухомості входять до складу національного багатства країни та відіграють важливу соціально-економічну роль для вітчизняної економіки, на сьогоднішній день не вироблено єдиної думки щодо складу та порядку їх оцінки з метою врахування у національному багатстві країни.

На нашу думку, з метою розроблення єдиної методики оцінки для однакових за призначенням та походженням об’єктів доцільно було б віднести природні об’єкти нерухомості до компетенції одного відомства, а штучні – до іншого. При цьому слід врахувати специфічні характеристики групи та  відповідні фактори. Не слід забувати, що природні об’єкти передбачають довгостроковий ефект від використання, тому при їх оцінці доцільно врахувати потенціальний а не фактичний ефект. Також з максимальною повнотою слід врахувати фактор часу, та передбачити, що природні об’єкти практично не можуть бути відтвореними, а їх повне використання потребуватиме використання замінника. Виходячи з цього буде доцільним в основу оцінки природних об’єктів нерухомості  покласти орієнтовні витрати на  створення їх замінників.

Стосовно штучних об’єктів, то при розробці методики оцінки доцільно врахувати їх низьку ліквідність, тривалий термін використання та можливість відтворення і повторного виходу на ринок.

 

Література:

1.     Закон України “Про власність” від 7.02.1991 № 697-XII // Відомості Верховної Ради України. –1996. -№20. – с.249

2.     Асаул А.М., Павлов В.І., Пилипенко І.І. та ін. Економіка нерухомості. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 350 с.

3.     Національне багатство України (наукове видання) / за ред. Доктора економічних наук, професора, члена кореспондента НАН України С.І. Дорогунцова. – К.: Національна академія наук країни. Рада по вивченню продуктивних сил України. – 2005. – 123с.

4.     Ожегов С.И. Словарь русского языка. Изд. 7-е, стереотип. М., «Сов. Энциклопедия», 1968. 900с.