Роль України в міжнародних інтеграційних процесах

«Економічні науки». Зовнішньоекономічна діяльність,

Калюжна Н. Л.

.

Донецький державний університет управління,

студентка,

Україна прагне стати рівноправним партнером у стосунках з європейськи­ми державами і часто можна почути про «прагнення України увійти в Євро­пу», але ж Україна і є європейською країною в географічному та історичному вимірі. Наша країна уславила Європу іменами своїх синів і дочок протягом багатовікового розвитку, а тому розмови про її неєвропейський статус є недо­речними.

Сучасний етап української історії - це період подолання багатьох бар'єрів, упереджень та стереотипів, зокрема - стереотипу меншовартосності українця.

Інтеграція - сукупність процесів, спрямованих на консолідацію, злиття суспільних, політичних, військових, економічних структур або етносів у рам­ках однієї чи кількох держав з метою протидії деструктивним внутрішнім і зов­нішнім чинникам; це наслідок і форма прояву інтернаціоналізації всього су­спільного життя - однієї з провідних тенденцій світового цивілізаційного розвитку, якому належить важливе місце у житті європейських держав з дру­гої половини XX століття.

Інтеграційний процес в Європі пройшов уже ряд стадій розвитку: 1948 р. - створення Оборонної Організації Західного Союзу, 1957 р. - оформлення ЄЕС - Європейського Економічного Співтовариства, 1 992 р. - підписання Договору про Європейський Союз.

7 лютого 1992 р. у нідерландському місті Маастріхті міністри закордон­них справ та міністри фінансів країн - членів ЄЕС (Бельгія, Данія, Люксем­бург, Нідерланди, Італія, Ірландія, Португалія, Греція, Франція, Німеччина, Велика Британія) підписали Договір про Європейський Союз, що передбачає поетапну трансформацію ЄЕС у новий економічний, валютний, а в перспек­тиві і політичний Європейський Союз. Метою діяльності ЄС є розвиток еко­номічної інтеграції, здійснення єдиної політики у відносинах з іншими країна­ми, створення європейської валютної системи, єдиного внутрішнього ринку. Прийнято програму довгострокового стратегічного розвитку Європи, що пе­редбачає: впровадження єдиної валюти - «євро», часткову відмову від сувере­нітету в галузі зовнішньої та військової політики, розширення прав основних інститутів Європейського Союзу - Ради міністрів культури, охорони здоро­в'я, створення єдиного євро уряду. Якщо здійсниться практична реалізація ідеї, Європейський Союз перетвориться на економічну наддержаву, яка політично значною мірою реалізує ідею Сполучених Штатів Європи.

За цих умов Україні доцільно принципово і стабільно розглядати перспективу загальноєвропейської, а далі й трансатлантичної інтеграції цілковито здійсненною, а проходження етапу ринкових перетворень і суспільної демо­кратизації держав Центрально - Східної Європи і колишнього СРСР на засадах верховенства міжнародного права обов'язковою передумовою приєднання до інтеграційних процесів на теренах економічно розвинутих країн та водно­час зміцнення європейської і загальносвітової стабільності.

Україна стратегічно зацікавлена в реалізації домінуючої серед західноєвро­пейської і північноамериканської спільної думки про те, що першочерговою метою політичного курсу держави на перехідному етапі має бути створення механізмів та інститутів сприяння демократичному процесу та забезпечення громадянських прав і прав людини. Лише на цій основі можливе успішне по­долання колишнього розколу Європи та недопущення нових поділів і віднов­лення ворогуючих або нестабільних політичних систем.

Характерною особливістю нинішнього етапу є зближення України з Єв­ропейським Союзом, що знаходить своє підтвердження у підписанні партнер­ських документів. Так, 1994 р. лідери Євросоюзу й України уклали угоду про партнерство та співробітництво (УПС). У наступні роки були підписані галу­зеві угоди між Україною і ЄС, вони ґрунтуються на принципах партнерства, політичного діалогу, передбачають співпрацю у багатьох галузях суспільної діяльності.

Україна - НАТО. Важлива подія у відносинах Україна - НАТО сталася 7 травня 1997 р.: у Києві було відкрито інформаційний центр НАТО (це пер­ший центру країні, що не входить до Альянсу). Центр покликаний оперативно надавати достовірну поточну та узагальнюючу інформацію про справи в НАТО. З відкриттям цього центру почалася структуризація відносин по лінії Київ - Брюссель. Зацікавленість сторін формуватиме стосунки, що їх офіційні особи називають особливим партнерством, яке визнає міжнародну вагомість України та її безперечний потенціал у європейській безпеці.

29 травня 1997 р. у Сінтері (Португалія) параховано Хартію про особли­ве партнерство НАТО з Україною. Країни - члени Альянсу визнали Україну частиною нових демократій Центрально-Східної Європи. На цій церемонії були присутні міністри всіх 16 країн - членів НАТО, які брали участь у засі­данні Північноатлантичної Ради. Президент України та глави держав і урядів підписали Хартію про особливе партнерство на саміті НАТО в Мадриді в липні 1997 р. Указом Президента України від 15 вересня 1998 р. створено Місію, до складу якої входять два основних структурних підрозділи - політична секція на чолі з радником та Військове представництво на чолі з вій­ськовим представником, який за посадою є військовим радником глави Місії. Основним завданням Місії є:

          -  забезпечення реалізації політики України у від­носинах з НАТО;

         - представництво України при НАТО, її органах та підтри­мання з цією організацією офіційних відносин; забезпечення постійних кон­тактів з політичними і військовими структурами НАТО, представництво України в РЄАП та її органах;

           - участь у роботі органів РЄАП, Програмі НАТО «Партнерство заради миру», комісії Україна - НАТО, спільної групи Украї­на - НАТО у сфері планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільно­го характеру, спільної робочої групи з питань військової реформи та інших спільних органів.

НАТО відстоює принципи стабільності й недоторканності кордонів держав-членів, гарантує їм територіальну цілісність. На відміну від окремих полі­тичних сил сусідніх держав, НАТО визнає територіальну цілісність, кордони України та її демократичний вибір. Виходячи з цього, Рада національної безпе­ки і оборони України оголосила курс на майбутній вступ України в НАТО.

Можливість визначення та реалізації узгоджених меха­нізмів співпраці між ЄС та Україною на найближчий пері­од та віддалену перспективу, яка передбачається відповід­ним рішенням Єврокомісії, має бути максимально ефектив­но використана українською стороною. Потрібно творчо осмислити досвід країн першої хвилі євроінтеграційного процесу, зробити все, аби уникнути помилок, яких при­пустили країни Центральної та Східної Європи.

Стратегічними перспективами фундаментальних сис­темних трансформацій, що мають бути здійснені, є:

-  реалізація стратеги випереджального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7% (у 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

-  опанування інноваційної моделі структурної пере­будови та зростання, реалізація якої має забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності укра­їнської економіки, ствердження України як високо-технологічної держави;

-                       соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов ско­рочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, ствердження середнього класу — осно­ви політичної стабільності та демократизації суспіль­ства, суттєве обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

-            завершення необхідних процедур, які б забезпечува­ли досягнення позитивних рішень щодо набуття член­ства у COT, що створить передумови ствердження, як це передбачено УПС, зони вільної торгівлі між Укра­їною та ЄС;

-                  Україна має активно вирішувати завдання так званої секторальної (або галузевої) інтеграції. Йдеться про поглиблення інтеграційних процесів між Україною та ЄС в енергетичній сфері, співробітництво у розвит­ку транспортно-комунікаційних мереж, в інформа­ційній сфері та сфері високих технологій;

-                  у центрі уваги Уряду та ВР України мають бути про­блеми адаптації законодавства України, національної системи права, включаючи правову культуру, судову та адміністративну практику, до системи законодав­ства та права Євросоюзу. Формування правового поля держави є тривалим суспільним процесом, органічно пов'язаним зі змінами в усіх інших сферах життя держави.

Євросоюз наполегливо закликає Україну посилити за­ходи, спрямовані на побудову функціонуючої ринкової економіки шляхом потужніших структурних, економічних та адміністративних реформ у рамках комплексної про­грами реформування, узгодженої з МВФ. ЄС активізувати­ме діяльність у напрямку з'єднання українських транспорт­них систем із транс'європейськими мережами. Серед кон­кретних проектів: INOGATE (міжнародний транзит нафти і газу в Європу) та TRACECA (транспортний коридор «Єв­ропа — Кавказ — Центральна Азія»).

Коло національних інтересів України щодо розвитку трансатлантизму ба­зується на принципі поступового «наближення» до Європи при одночасному втіленні в життя основних положень масштабного українсько-російського договору. Україна бачить майбутнє Європи як континенту, об'єднаного су­спільними і людськими цінностями, керівними структурами й інститутами.

Європейський досвід ставлення до людини як найвищої цінності, пріори­тет загальнолюдських цінностей над національними є повчальним і є бажаним для реалізації в Україні, має відбутися трансформація свідомості в українсько­му суспільстві в розумінні, що має бути:

    -  пріоритет суспільства над державою, громадянських прав над держав­ними законами;

    - визнання людини, її прав і свобод найбільшою суспільною цінністю;

     - економічна, ідеологічна, політична свобода громадян та їх добровільних об'єднань;

    - ринкові відносини, подолання відчуження людини від засобів вироб­ництва та результатів її трудової діяльності;

     - наявність розвиненої соціальної структури та відповідна система пред­ставлення їх інтересів через політичні партії, громадські організації, рухи тощо;

     - плюралізм і толерантність в усіх сферах суспільного життя;           надійна та ефективна система соціального захисту;

    - усвідомлення особою інтересів суспільства і держави.

На сучасному етапі розвитку України має стати розуміння її громадяна­ми місця і ролі України у співтоваристві європейських держав; усвідомлення того, що не лише Європа має щось зробити для України, але й Україна здатна багато чим поділитися з європейцями, що наша держава відома Європі як «незалежна, суверенна», яка прагне до демократії, до побудови громадянсько­го суспільства і правової держави.