Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

 

Ізмайлова Н.В., Кириченко Г.М.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана, Україна

Інноваційна діяльність підприємств гірничо – металургійної галузі як засіб забезпечення їх економічного зростання

 

         Швидкі інституціональні зміни в економіці й трансформація політичної системи в Україні, які впродовж 15 років незалежності супроводжувалися невисокими й нестабільними темпами економічного зростання, потребують високоефективних бізнес-структур інноваційного спрямування. Створення та організацію їх діяльності вітчизняні дослідники пов'язують із відомими в розвинутих країнах формами добровільного об'єд­нання підприємств — просторовими агломераціями підприємств, так званими новими виробничими системами, або кластерами. Високоефективні у межах однієї або кількох галузей економіки об'єднання підприємств у ринкових краї­нах визнають не тільки конкурентоспроможними і здатними до інноваційної діяльності, а й такими, що сприяють розвитку регіонів і налагодженню зв'язку бізнесу з владою на всіх рівнях. Усе це актуалізує дослідження підходів до орга­нізації промислово-інноваційної системи, яка базується на об'єднанні у різ­них організаційних формах конкурентоспроможних виробництв.

         Становлення і розвиток найуспішніших еко­номічних систем підтверджує, що нині однією з кращих форм економічного зростання є кластерна, яка базується на феномені високої результативності, отриманої в результаті зосередження найефективніших і взаємопов'язаних ви­дів економічної діяльності, що забезпечує конкурентні позиції на галузевому, національному та світовому ринках. Ефективна кластерна політика уряду повинна враховувати те, що держава як політико-економічний суб'єкт змушена обирати найраціональніший шлях кластеризації економіки, який базується здебільшого або на втіленні в життя ідеї «вирощування» кластерів, тобто здійснення «м'яких» інвестицій в інфра­структуру бізнесу, або на сприянні тим просторовим об'єднанням підприємств (агломераціям), створених приватним бізнесом, які мають відповідну науко­во-технічну базу і здатні проводити активний маркетинг [1].

         Україна як європейська держава, незважаючи на економічні труднощі, обрав­ши шлях соціально орієнтованої економіки і набувши досвіду соціально-еко­номічних перетворень, приречена рухатись у напрямку освоєння новітніх тех­нологій і глобалізації, які змінюють характер економічної конкуренції, що базується на інноваційному потенціалі, розвинутій науково-дослідницькій інфраструктурі та гнучкості суб'єктів підприємницької діяльності.

         Нині уряд пасивно ставиться до підтримки інноваційно-активних про­мислових підприємств. Упродовж багатьох років основним джерелом фінан­сування витрат, пов'язаних з інноваційною діяльністю, є власні кошти підпри­ємств, їхня частка у фінансуванні інноваційних програм у 2000—2004 рр. ста­новила понад 70%, а у 2005 р. — більше 87%. Протягом згаданого періоду з дер­жавного і місцевих бюджетів наукові дослідження фінансувалися у незначних обсягах: 2000 р. - 0,5%; 2003 - 4,1; 2004 - 1,4; 2005 р. - 0,8% від обсягу витрат. Не справдився прогноз і щодо передачі новітніх технологій зарубіжними інвесторами, який уряд здебільшого пов'язував зі створенням вільних економічних зон і встановленням територій пріоритетного розвитку.

         Найбільш тривожним в Україні є технічне відставання металургійної галузі промисловості. Майже всі металургійні підприємства України відрізняються підвищеним рівнем затрат матеріальних, трудових та інших ресурсів у порівнянні з металургією розвинених країн.

         За останні 2-3 роки металургійні заводи почали розширювати об'єм капітальних ремонтів великих металургійних агрегатів, зношення яких досягає граничних величин. Лише на деяких доменних печах під час капітальних ремонтів модернізовані ливарні двори з впровадженням закритих жолобів, гідрофікованих машин для обслуговування леток та жолобів, систем аспірації та інформаційних систем для персоналу, який управляє печею.

         У зв'язку зі зростаючим посиленням конкуренції на зовнішніх ринках на протязі 1995-2004р.р. на підприємствах гірничо-металургійного комплексу було використано заходи структурної перебудови. По-перше, підприємства суттєво зменшили витрати матеріалів та енергоносіїв на виробництво продукції; виконали значні роботи щодо вдосконалення виробництва продукції, яка відповідає вимогам світового ринку. По-друге, підприємства галузі здійснюють реконструкцію та модернізацію   виробництва [2].

         Однак проведені заходи не вирішують в повній мірі задач модернізації галузі. Разом з існуючими досягненнями металургійна галузь вимагає практичного застосування принципово нових науково - технічних рішень, та енергозберігаючих технологій та обладнання для реалізації екологічно чистих та безвідходних технологій тощо.

         Отже, час ставить питання про нову інноваційну політику. У найближчій та довгостроковій перспективі врахування інноваційного фактора стає вирішальною умовою дальшого розвитку сучасних економічних систем. Стале соціально-економічне зростання України може бути досягнуте тільки на інноваційній основі при активному використанні сучасних науково-інноваційних розробок. Лише в цьому випадку реалізуються плани високої якості зростання, ресурсозбереження, ефективності виробництва, випуску конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках продукції.

Література:

1. Зятковський І.В. Державна підтримка нових форм інноваційної діяльності промислових підприємств: організаційні та фінансові аспекти // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №6(72). – С.73.

2. Гугля М.В. Інноваційна політика у гірничо – металургійному комплексі України //  Економіка. Фінанси. Право. – 2004. - №6.- С.3.