Секція
педагогічні науки
Завдання та зміст діяльності викладача вузу в контексті сучасних інформаційних технологій
Народження нових технологій завжди носило революційний характер, але, з
іншого боку, технологічні революції не знищували класичних традицій. Кожна
попередня технологія створювала визначену матеріальну і культурну базу
необхідну для появи наступної. Кожна зміна поколінь засобів інформаційної
техніки і технології вимагає радикальної перебудови інженерного мислення фахівців,
зміни надзвичайного дорогого технологічного устаткування і створення усе більш
масової обчислювальної техніки. Названі еволюційні темпи мають загальний
характер, тим більше що передова галузь техніки і технологій визначає
характерний ритм часу технічного розвитку у цілому.
Інформаційна технологія має інтегруючу властивість по відношенню як до
наукового знання в цілому, так і до всіх інших технологій. Вона є найважливішим
засобом реалізації так званого формального синтезу знань. У інформаційних
системах на комп’ютерній базі відбувається своєрідний формальний синтез
різнорідних знань. Пам’ять комп’ютера в таких системах являє собою так би
мовити енциклопедію, що увібрала в себе знання з різних галузей науки. Ці
знання зберігаються і обмінюються з причини їх формалізованості. Розширення
можливостей, що усе чіткіше проявляються сьогодні, програмування якісно
відмінних знань дозволяє очікувати в найближчій перспективі істотну
раціоналізацію й автоматизацію наукової діяльності. Водночас впровадження науки
в якості фундаментальної основи в сучасні технології вимагають такого об’єму і
якості розрахунково-обчислювальної діяльності, що не може бути здійснена
ніякими іншими традиційними засобами,
крім засобів, запропонованих розробниками сучасних комп’ютерів.
Особлива роль сьогодні приділяється всьому комплексу інформаційної
технології і техніки в структурній перебудові економіки в сторону наукоємності.
Пояснюється це двома причинами. По-перше, усі наявні в цьому комплексі галузі
самі по собі є наукоємними, а чинник науково-теоретичного знання має все більш
вирішальне значення. По-друге, інформаційна технологія є свого роду
перетворювачем всіх інших галузей господарства, як виробничих, так і
невиробничих, основним засобом їхньої автоматизації, якісних змін продукції і,
як наслідок, перекладу частково або цілком у категорію наукомістких.
Таким чином, найважливіше значення інформаційної технології перебуває в
тому, що вона відкриває шлях науково-технічного прогресу без подальшої
масово-енергетичної експансії, що повинно сприяти підтримці екологічної
рівноваги біосфери.
Вирішальним чинником у підготовці висококваліфікованих спеціалістів є
особа викладача, його ідейно-науковий, психолого-педагогічний та методичний
рівні. Сучасна освіта взяла курс на розвиваюче навчання, а тому, готувати
майбутнього спеціаліста зможуть лише викладачі, які у повній мірі володіють
методикою активізації інтелектуальних можливостей студентів.
Складне соціально-психологічне новоутворення, яким є особа майбутнього
фахівця може формуватися лише під впливом професійно спрямованої діяльності
викладача вузу, яка виявляється в якісному викладанні лекцій, організації
практичних і семінарських занять, тактовність у спілкуванні зі студентами, а
також поведінка у побуті, навіть манері триматися перед аудиторією.
Дослідження, проведені серед студентів педагогічно-індустріального
факультету нашого університету переконують, що у контексті здійснення навчально-пізнавальної
діяльності нинішня молодь ставить на перше місце: інтелект викладача, методичну
підготовку, вміння “не замикатись” у рамках навчально-виховного процесу,
оптимістичний настрій та повагу до оточуючих.
Обробка результатів проведеного дослідження показала, що майбутнім
фахівцям імпонує гострота розуму викладача, одержимість власним науковим
напрямком досліджень, багатий життєвий досвід, висока педагогічна культура,
вміння вільно і цікаво розповідати. Таким чином, студентам імпонує цільна гармонійна
особистість викладача.
Виходячи з конкретних завдань сучасної освіти, виявляємо, що у структурі
діяльності кожного викладача вирішальне значення мають його професійні знання
та вміння. Серед них домінують, як спеціальні (знання історії науки та практичні
вміння застосування їх на практиці) так і педагогічні знання та вміння (знання
дидактики, теорії виховання, усвідомлення основних аспектів навчання й
виховання у вузі, діагностика професійних даних майбутнього фахівця,
прогнозування його фахового зростання).
Діалектика взаємозв’язку техніки і технології носить цілком чіткий
характер. Між матеріальними технічними об’єктами (технікою) і технологічною
формою руху матерії (технологією) виникають, по суті, ті ж відносини, що й між
технічним об’єктом і технологічною операцією. Насамперед, технологія детермінує
розвиток техніки, є головною стороною в цьому процесі, а технологічна революція
викликає загально технічну революцію й управляє нею. Одночасно з технологічним
переворотом відбувається і революція у виробничих стосунках. Звідси випливає
важливий практичний висновок: будь-яка науково обґрунтована концепція
прискореного розвитку суспільного виробництва повинна закладати нові
широкомасштабні концептуальні підходи до технології і засобами технічної
політики забезпечувати їхню пріоритетну реалізацію в контексті
науково-дослідному, проектному та інвестиційному.
Спираючись на методологічний аналіз технології, можна сформулювати і ряд
питань, пов’язаних із перебудовою і переорієнтацією технологічних нововведень
на роль теоретико-методологічного ядра і інтегратора на який претендує особлива
дисципліна – загальна теорія техніки та конкретні технології викладання у
сучасній вищій школі України.