Філософія \ 6 філософія науки

К.п.н. Лебідь І.В.

Європейський університет, Україна

Філософська методологія – як основа педагогічного процесу

Філософське осмислення педагогічного процесу дозволяє визначити методологічні засади педагогічної теорії, оскільки філософія виховання є філософською культурою, основою теоретичного усвідомлення педагогічних проблем, як проблем здійснення людськості і самореалізації.

Філософська методологія відбиває вищий рівень методологічного аналізу наукового мислення у відображенні світу. Методологічний аспект визначається сукупністю загальнонаукових принципів, законів, закономірностей, положень тощо, екстрапольованих на терени педагогічного дослідження, а також, сукупністю процедур, методів і форм власне виховної роботи.

Основними методологічними орієнтирами педагогіки у філософському осмисленні можна вважати :

- антропний принцип, як принцип абсолютності всього людського і самоцінності людини;

- виховання, що є самовихованням, самоздійсненням людини;

- виховання є набуттям людиною людськості, перетворенням першої її природи у другу – духовну природу;

- ідеєю виховання є гідність в-собі-і-для-себе суща, в розвитку гідність (ідея гідності) – особливість-гідність (дійсна гідність);

- метою виховання може бути людина як одиничність, унікальність;

- істинне виховання в своїй сутності можливе лише як свобода і в свободі.

Враховуючи вищезазначене як методологічні орієнтири слід переосмислити підхід до самої педагогічної науки, виходячи з філософії виховання, а саме усвідомити те, що:

1) педагогіка має стати відкритою для творчих пошуків системою знань;

2) педагогіка має навчитися реалізовувати в своїй теорії минулий і сучасний досвід людства, долати відрив педагогічного слова і реального виховного процесу;

3) педагогіка має подолати метод педагогічної еклектики, коментаторства, здійснити поворот до розсудковості в формах власного мислення;

4) педагогіка має визначатись у причетності до культури, цивілізації, дати поняття педагогічної культури, що природно виростає на тлі соціального розвитку;

5) педагогіка у власній теоретичній загальності має усвідомити свій, неповторний ідеал виховання, що диктується єдністю історичного і логічного в розвитку суспільства [1, 231].

Важливу роль у методологічному обґрунтуванні посідає теорія самоорганізації – синергетика. Синергетичний підхід передбачає розгляд навколишньої дійсності як одного з можливих способів відбору інформаційних програм, що має надзвичайне значення для динаміки розвитку суспільних структур. Окрім цього, новизна синергетичної методології полягає в тому, що вирішення існуючих суперечностей має відбуватися не шляхом повного їх вирішення і подолання, а шляхом досягнення більш досконалих форм взаємодії між її протилежними сторонами [2, 115]. Найважливішою формою стає діалогова взаємодія суб'єктів спілкування. Звідси, домінантним методологічним принципом стає принцип субстанціальної єдності та діалогової згоди.

Література:

1. Корженко В.В. Філософія виховання: зміна орієнтацій / Українська академія держ. управління при Президентові України. – К.: Вид-во ХАДУ, 1998. – 303 с.

2. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. – К.: Центр "Магістр S" Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.