«Право»

7. Экологическое, земельное и аграрное право

Деякі проблеми переходу аграрної науки на інноваційну модель розвитку

Гласова О. В.

Сьогодні в Україні утверджується інноваційна модель її розвитку. Йдеться про органічне поєднання політичних, гуманітарних, соціально-психологічних, макро- і мікроекономічних чинників, які лише в комплексі здатні надати відчутних імпульсів щодо розвитку суспільства на інноваційній основі.

Аграрна наука має зосередитись на розкритті функціональних основ ринкового господарства, на підвищенні ефективності АПК, конкурентноздатності підприємств та продукції аграрного сектору, на створенні механізму об’єднання інтересів держави та АПК. Україні дуже потрібні рекомендації щодо вдосконалення ринкових економічних механізмів регулювання і підтримки державою сільського господарства.

Від досягнень аграрної науки залежить ефективність регулювання відносин, пов’язаних з підвищенням рівня економічного зростання сільського господарства України. Аграрна наука повинна сприяти процесам інноваційного розвитку сільського господарства, в результаті якого відбудеться ефективне реформування АПК України, будуть вироблені дієві напрями аграрної політики держави. Інноваційний розвиток АПК спрямований створювати та ефективно використовувати в ринкових умовах інтелектуальний капітал, а також узгоджувати з ним фінансові витрати.

В Україні на сьогоднішній день відсутній дієвий механізм переходу аграрної науки на інноваційну модель розвитку.

На наш погляд, для успішного втілення інноваційної моделі розвитку АПК необхідно мати чітку методологічну систему, яка дасть змогу в комплексі трансформувати існуючі наукові досягнення в ринкове середовище.

При цьому існуючі зараз методи не дозволяють в комплексі ефективно вирішити проблеми переходу аграрної науки на інноваційну модель розвитку.

Підґрунтям для переходу на інноваційну систему УААН, на думку видатних українських вчених, є модель досліджень «трьох І» - інтеграція, інновації, інвестиції. Ці складові повинні надати можливість розвитку науково-інноваційних відносин в АПК.

Щодо першої складові, слід зазначити, що за ринкових умов встановлюються взаємовідносини між державою, науковими установами та виробниками споживачами наукоємної продукції. В Україні на науковому рівні розроблено механізми взаємовідносин державного і ринкового секторів, сформовано умови забезпечення безперервного циклу продуктивного функціонування наукових установ при виконанні державних програм та апробації і впровадження розробок у виробництво за участю наукоємного бізнесу.

Друга складова дає змогу відстежити весь науково-технічний процес від постановки завдань на проведення досліджень через усі фази створення науково-технічних розробок, накопичити науково-дослідну базу новацій прав, розглянути впровадження інновацій у вигляді наукоємних технологій та ресурсів з науково-технологічним супроводом, розробити стимулювальні умови для підвищення індексу інноваційності закінчених науково-технічних розробок в АПК.

Третя складова на основі проведеного аналізу умов капіталовкладень в науково-дослідну базу виявляє причини низького коефіцієнта залучення інвестиційного капіталу в науку, механізм оперування короткостроковими фінансовими і товарними кредитами в наукоємній сфері АПК та сприяє створенню умов щодо інвестиційної привабливості і кредитоспроможності науково-дослідних установ та їх інноваційної інфраструктури.

Слід також наголосити, що аграрна наука повинна мати надійну підтримку держави. Науково-технічний підхід до переорієнтації її прикладних досліджень та інноваційно та інвестиційнопривабливих науково-технічних розробок, яких потребує ринок, відіграє одну з вирішальних ролей в розвитку аграрного сектора економіки, підпорядкованого інтересам становлення державності України, гарантування її продовольчої безпеки.

Так, Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає механізми стимулювання і фінансування інноваційної діяльності як для державних, так і недержавних структур, створює умови для залучення до науково-технологічної та інноваційної сфери фінансових ресурсів будь-якого походження шляхом використання прямих і непрямих інструментів економічного впливу, сприяє забезпеченню впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництву та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Не виникає сумнівів необхідність вдосконалення зазначеного закону в частині здійснення експертизи інноваційних проектів, оптимізації податкових та митних пільг для суб’єктів інноваційної діяльності та умов надання підприємству статусу інноваційного.

Однак, дієвого механізму реалізації зазначених механізмів щодо стимулювання інноваційної діяльності, на жаль, в Україні сьогодні не існує. А тому вдосконалення законодавства України в сфері інноваційної діяльності є необхідним для переведення сільського господарства на інноваційний шлях розвитку.

Отже, розвиток інноваційних процесів в АПК – це одне із головних завдань державної економічної політики.