К. е. н., проф., Соляник Л. Г, Шевченко К.І.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ АмортизаціЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА як ФІНАНСОВИЙ важіль ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

В умовах глобалізації забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як на внутрішніх, так і на світових ринках є необхідною умовою їх ефективного функціонування. Такий результат може бути досягнутий тільки при використанні сучасних технологій, забезпеченні системної технічної модернізації виробництва на інноваційній основі. На жаль, економіка України відрізняється високим рівнем зносу основних засобів виробництва, використанням застарілих технологій, що, у свою чергу, призводить до високого рівня матеріало та трудомісткості продукції вітчизняних підприємств. Критичний знос інфраструктури і виробничих фондів в Україні (рис.1), низька інноваційна активність вітчизняних підприємств не забезпечують умов для їх стійкого економічного розвитку та потребують нового етапу індустріалізації й принципово нової структури матеріального виробництва шляхом здійснення масштабних процесів повної заміни та модернізації основних фондів.

Рис. 1. Коефіцієнт зносу основних засобів по економіці та промисловості України,% (побудовано за даними джерела [1])

Фінансовою основою процесу інноваційного розвитку підприємства є, насамперед, формування власних джерел фінансування у формі прибутку та акумульованих у певних фондах фінансових ресурсів амортизаційних відрахувань, цільове використання яких на теперішній час не регламентується законодавчо. Зростання інвестиційного потенціалу промислових підприємств в Україні можливо за умови підвищення рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємств; суттєвого покращення фінансового стану та формування оптимальної амортизаційної політики держави в цілому та кожного підприємства. Амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення-фінансової зацікавленості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій до основного капіталу за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Саме тому вибір амортизаційної політики підприємства потребує стратегічного підходу, адже амортизаційний процес займає тривалий період та впливає на численні економічні показники.

Як відомо, у світовій практиці амортизаційні відрахування - головне джерело фінансування інвестицій на інноваційний розвиток. За рахунок амортизаційних відрахувань фінансується понад 60% інвестицій в основний капітал. Приблизно на такому самому рівні був цей показник у 80-х роках і в Україні. Але останнім часом амортизація у нашій країні перестала виконувати свою роль – відтворення й оновлення основних виробничих фондів, а амортизаційні відрахування стали використовуватися не за своїм економічним призначенням. Однією з причин такого явища є дефіцит власного оборотного капіталу внаслідок високого рівня податкового навантаження на підприємства. Методи амортизації, затверджені П(С)БО 7, жодним чином не впливають на розмір оподаткованого прибутку, а тому не мають значної практичної цінності. Суперечність між економічною і податковою амортизацією полягає в тому, що навіть набір підприємством податкового методу амортизації і норм для бухгалтерських цілей не ліквідує розбіжності між ними, адже податкові норми і методи будуть застосовані до різних об’єктів при визначені економічної і податкової амортизації. Отже, відсутність узгодженості між податковою і економічною амортизацією змушує підприємства вести окремо бухгалтерський і податковий облік амортизації основних засобів, оскільки бази для їх визначення і періодичність нарахування відрізняються [2]. За цих обставин актуальною є проблема підвищення ролі амортизаційних відрахувань у фінансуванні відтворювального процесу.

Відсутність в Україні законодавчої бази для проведення державної амортизаційної політики відповідно до «економічної» концепції амортизації руйнує сталий, перевірений часом облік основних засобів та амортизації, унеможливлює проведення якісного системного аналізу технічного рівня виробництв та ефективності технологічних змін у галузях народного господарства.

Таким чином, можна констатувати, що за цих умов є мало підстав очікувати інвестиційно-інноваційного сплеску за рахунок зростання власних джерел капіталовкладень. Отже, актуальною проблемою на сьогодні залишається розробка і впровадження загальної методики обліку амортизації на підприємствах. Вирішення цього питання спричинить прискорення уніфікації, сприятиме розв’язанню багатьох питань проведення амортизаційної політики, спростить механізм використання і буде сприяти подальшому удосконаленню системи бухгалтерського обліку України стосовно амортизаційних відрахувань. Одним із підходів до вирішення цієї проблеми є поглиблений аналіз амортизаційної політики підприємства і дій з боку держави.

Проблема активізації діяльності підприємств щодо акумулювання амортизаційних відрахувань та підвищення їх ролі у фінансуванні відтворювального процесу на інноваційній основі є комплексною і залежить від вирішення цілої низки економічних та політичних завдань: законодавчого забезпечення конкурентного середовища; створення принципово нової структури матеріального виробництва; розвитку ринку робочої сили, контролю фінансових потоків при зовнішньоекономічній діяльності підприємств; системного контролю держави за виконанням інвесторами своїх інвестиційних зобов’язань та інших.

Література:

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ukr.stat.gov.ua.

2. Парнюк В.О. Про підвищення ролі амортизації як джерела інвестицій і регулятора попиту та пропозиції основних засобів// Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №5. – с. 166 – 172.