Ал-Далаієн Рашад Халіф Хаммад,

аспірант,

Полтавська державна аграрна академія

 

Критерії і показники ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств

 

Трудовий потенціал підприємства віддзеркалює можливості: забезпечувати роботою працездатне населення та здійснювати повне використання інвестованих в працівників знань, умінь і професійних навичок.

Практичний вибір використання трудового потенціалу підприємства є надзвичайно важливим завданням. І в цьому сенсі особливого значення набуває підхід до встановлення критеріїв і системи показників його виміру.

Загальне розуміння критерію – це «підстава для виміру (оцінки), розрізнення» (1, с. 200). Він, як міра судження, призваний виражати сторони, принципи, зміст процесів в різних за масштабами соціально-економічних системах (виробничий підрозділ, підприємство, галузь, національна економіка).

Важливими супровідними обставинами є те, що критерії визначаються за спрямованістю. Для оцінки використання трудового потенціалу це – професійна, інтелектуальна, соціально-демографічна, кваліфікаційна, психофізіологічна, організаційна, виробничо-економічна спрямованість.

Підставами для виміру трудового потенціалу підприємства є вивчення і оцінка його забезпеченості і структурних підрозділів робочою силою в цілому, а також за категоріями і професіями; оцінка режиму роботи, умов і нормування праці, та використання робочого часу; оцінка ефективності використання колективу працівників за рівнем продуктивності праці та трудомісткості продукції, оцінка динаміки і структури коштів на оплату праці та обґрунтування рівня коштів на оплату праці працюючих, виявлення резервів покращення використання робочої сили з огляду на виробничо-фінансові результати.

Критерії направлені як на кінцевий підсумок функціонування сільськогосподарського підприємства, одержання максимального прибутку так і на вирішення часткових або окремих завдань. Наприклад, ріст змінного виробітку машин, збільшення виробництва валової і товарної продукції з одиниці площі, збереження урожаю і тваринницької продукції, зниження рівня виробничих витрат на одиницю живої праці, завоювання стійкого ринку збуту продукції, забезпечення конкурентоспроможності підприємства і інше.

Критерії, як мірило використовуються разом із якісними і кількісними показниками. І перші і другі не можуть функціонувати окремо, вони тісно взаємопов’язані.

Показники дають можливість оглядати, знайомити з величиною  виміру. Для оцінки стану трудового потенціалу система показників має бути об’єктивною і виключати суб’єктивну сторону думки, або зменшувати такі ризики.

При обґрунтуванні системи показників виміру стану трудового потенціалу підприємства необхідно дотримуватися наступних підходів:

-         комплексності, тобто врахування взаємопов’язаних напрямів за критеріями спрямованості;

-         порівняння та межі застосування, які визначаються порівнювальністю величин в просторі, в часі, або за якісними характеристиками. За масштабами економічні явища мають бути адаптовані до просторово та технічно однакових процесів;

-         стохастичності, коли вивчення зв’язків і взаємозалежностей між собою не пов’язані суворо функціонально, коли вплив факторів на кінцевий результат виявляється не прямо, а опосередковано у вигляді тенденцій, напрямів які існують в об’єктивній реальності і мають бути виявлені за допомогою певних аналітичних прийомів. Наприклад, не має можливості детерміновано (через формулу) показати зв'язок між рентабельністю роботи підприємства  та середнім рівнем кваліфікації працівників, але таку причинно-наслідкову залежність варто вивчати;

-         використання математичного апарату переведення якісних факторів у структурі та кількісні економічні показники.

Із розвитком ринкових відносин вимір ефективності використання трудового потенціалу підприємств стає вагомішим оскільки робоча сила має вартісну оцінку і підвищує конкуренцію на ринку за певного рівня продуктивності праці. Тому при оцінці ефективності використання трудового потенціалу більша увага приділяється вивченню продуктивності праці за прямими і оберненими показниками та фонду оплати працюючих.

Загалом, продуктивність передбачає ефективне використання всіх без винятку ресурсів (праці, землі, капіталу, енергії, інформації, часу) в процесі виробництва та реалізації продукції і послуг. Більш високий рівень продуктивності за прямими показниками означає досягнення більшого результату за того самого ресурсу (трудового потенціалу), або більш високого рівня виходу продукції за обсягом і якістю за тих самих затрат живої праці.

Елементом першорозрядного значення в підвищенні продуктивності є робоча сила – її якість, умови і режим праці, управління нею. Зростання продуктивності – це збільшення продукції при зменшенні обсягів використання трудового потенціалу.

Продуктивність праці є універсальним вимірником, який дозволяє оцінити ефективність використання трудового потенціалу сільськогосподарського підприємства, але при умові, що для його визначення використовується показник обсягів виробництва продукції, робіт та послуг у порівняльних цінах. Показники продуктивності праці пропонується поділяти на прямі (узагальнюючі), побічні та допоміжні (часткові).

Прямі (узагальнюючі) показники визначаються у вартісному і натуральному виразі. Це вихід валової продукції чи доданої вартості на працюючого або на затрати живої праці за рік в людино-днях і людино-годинах. Додана вартість елімінуючи витрати уречевленої праці найбільш об’єктивно відображає фактичний трудовий внесок працівників підприємства у новостворений обсяг продукції і послуг. Додана вартість сільськогосподарського підприємства має визначатися, як різниця між виручкою від реалізації всієї товарної продукції і послуг та витратами на матеріальні засоби і обслуговування, сумами зносу від амортизації і орендної плати за землю.

Прямим узагальнюючим показником продуктивності праці в натуральному виразі може бути виробництво продукції підприємством в перерахунку на умовні одиниці (зерно), що приходиться на працюючого або на затрати живої праці за рік в людино-днях і людино годинах.

Побічні натуральні і вартісні показники формуються за трудомісткістю продукції (відношення затрат живої праці до обсягів виробленої продукції) рослинництва, тваринництва, обслуговуючого виробництва в сільськогосподарському підприємстві. Сюди також слід віднести продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції і послуг (вихід продукції в натуральному чи вартісному обрахуванні на одиницю затрат живої праці відповідної продукції в людино-днях або людино-годинах).

Допоміжні (часткові) показники поділяються на абсолютні і відносні. До них відносяться затрати живої праці на 1 га посіву; чи 1 голову тварин; грошово-матеріальні витрати на одиницю затрат живої праці; норми закріплення тварин за працюючим; частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці (відношення темпу приросту чисельності працівників до темпу приросту виробництва продукції плюс 1 (одиниця) та помножено на 100); затрати часу на виконання певного виду робіт; обсяг виконаних робіт за одиницю часу; ступінь використання норм виробітку на механізованих чи кінно-ручних роботах; запланований приріст продуктивності праці (погодинного виробітку) за рахунок зниження трудомісткості продукції (відношення чисельника в якому 100 помножено на величину зниження трудомісткості продукції в відсотках до знаменника в якому 100 мінус величина зниження трудомісткості продукції в відсотках).

В оцінці ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств поряд із продуктивністю праці важливого значення набуває оплата праці та абсолютна і відносна зміна її фонду, рівень оплати праці за 1 людино-годину, середньоденний заробіток, середньоденна і середньорічна зарплата одного працівника.

В процесі визначення впливу показників оплати праці на ефективність трудового потенціалу слід звернути увагу на резерви зниження трудомісткості продукції, своєчасність перегляду норм виробітку і розцінок, вірність системи оплати праці за тарифами, нарахування доплат.

Показники середньої заробітної плати і співвідношення темпів їх зростання необхідно повязувати з темпами зростання продуктивності праці.

Оцінка результативності використання ресурсу «трудовий потенціал» включається, як правило, за кінцевими показниками виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та соціально-економічними умовами праці його робітників. В практичній діяльності використовується комплекс кількісних прямих і побічних показників. До перших відносяться прибуток, зростання прибутку, рентабельність, величина заборгованості по зарплаті, питома вага натуральної плати за оренду землі, ліквідація заборгованості по зарплаті, зниження собівартості продукції і інше.

В якості побічних показників оцінки ефективності використання трудового потенціалу необхідно зазначати: інтенсивність праці, якість праці, оперативність виконання виробничих процесів і інше. Досить часто результативність праці підприємства оцінюється експертами через використання бального методу. Опитування кваліфікованих спеціалістів-експертів, здійснюється на основі відповідних методів, які одержали назву «методи експертних оцінок». Вони дозволяють врахувати «усереднену» думку авторитетних спеціалістів. Експертам пропонується проранжувати групу показників, які входять в оцінку ефективності роботи трудового колективу підприємства.

Ранжування – це процедура встановлення відносної значимості досліджуваних об’єктів на основі їх упорядкування. Кожному показнику який є в переліку питань, впливу середовища на ефективність праці і результати діяльності підприємства, надаються ранги натурального ряду: 1,2,3,4 і т.д. Так як думки експертів розходяться то визначається кількісна міра їх погодженості на основі дисперсійного коефіцієнта конкордації чи коефіцієнта Пірсона. Одержані від експертів матеріали стають основою для прийняття рішення про склад і відносну значимість показників оцінки діяльності трудового колективу сільськогосподарського підприємства.

 

Література

1.     Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / А.О. Івченко Худ. оформлювач С.А. Пятковка. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.