Педагогічні науки/ 2. Проблеми підготовки спеціалістів

Ірина Нестерова

Докторант відділу історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України

РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПАРАДИГМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ

У сучасних інформаційних умовах змінились вимоги до якості освітнього процесу в загальноосвітніх навчальних закладах. Нові вимоги до якості освіти обумовлюють необхідність пошуку шляхів і засобів оптимізації освітнього процесу, збільшувати вагу навчально-пізнавальної діяльності, що передбачає вияв автономності, самостійності, творчого потенціалу, тобто вияву певного рівня сформованої суб’єктності особистості учня, а також такої, що спрямована на отримання міцних знань, умінь і навичок, які є ґрунтовною основою для самоосвіти впродовж усього життя.

На основі бесід, спостережень і власного педагогічного досвіду помічено, що старшокласники високо оцінюють такого роду навчально-пізнавальну діяльність, але багато з них негативно ставляться до окремих видів навчальної (класної та позакласної) роботи в школі. Однією з причин цього вбачаємо в недоліках у роботі вчителів, які недостатньо приділяють уваги організації навчально-пізнавальної діяльності, що передбачає вияв суб’єктності особистості, як невід’ємної складової якісної підготовки випускника, здебільшого вони самі займаються нею фрагментарно та безсистемно. Це, у свою чергу, призводить до того, що під час виконання саме такого різновиду навчальної діяльності, насамперед, убачається контрольна функція, а не навчальна, розвивальна, виховна. І як наслідок, в учнів втрачається зацікавленість, знижується мотив навчання.

Запровадження нової системи вступу до вищих навчальних закладів через зовнішнє незалежне оцінювання обумовлює зростання мотивації щодо набуття міцних власних знань. Зростання інтелектуальної складової в усіх сферах життя вимагає від учня середньої школи вийти на високий рівень загальноосвітніх знань на основі реалізації положень компетентністного підходу, який передбачає формування сучасних компетентностей і комунікативних якостей особистості, пов’язаних з готовністю випускника загальноосвітнього навчального закладу до специфіки навчання у вищому навчальному закладі.

Місце самостійної роботи, під час виконання якої учні саме й займаються такого роду навчально-пізнавальною діяльністю, що зумовлює вияв їх суб’єктності, в освітньому процесі старшої школи, її суттєві ознаки, виділили дидакти: А. Громцева, М. Данилов, Б. Єсипов, П. Підкасистий. Аналізуючи наукові роботи педагогів і психологів, з’ясовано, що навчально-пізнавальна діяльність впливає на структуру особистості, сприяє особистісно-вагомим процесам, життєвим планам, формуванню позиції школяра (Г. Щукіна), сприяє розвитку самостійності (В. Буряк, О. Малихін, Т. Шамова,) і творчої активності учнів (Ю. Бабанський), підвищує інтерес до навчання (А. Маркова), забезпечує успішність навчальної діяльності в цілому (Д. Хамблін).

Коли йдеться про навчально-пізнавальну діяльність, то багато хто з дослідників традиційно мають на увазі роботу учня в класі. Але як відомо, організація навчальної діяльності учня включає й домашню, й позаурочну, й самостійну роботу з певного навчального предмета. Найбільший інтерес, на наш погляд, у плані психолого-педагогічного аналізу представляє організаційна сторона навчально-пізнавальної діяльності учнів старшого шкільного віку. Саме в ній можуть максимально виявитися мотивація, цілеспрямованість, самоорганізованість, самостійність, самоконтроль та інші особистісні характеристики особистості.

Як зазначає І. Зимня, старшокласник (період ранньої юності з 14-15 років до 17) вступає в нову соціальну ситуацію розвитку відразу після переходу із основної школи до старшої. Відповідно в цей період основне значення набуває ціннісно-орієнтовна активність. Вона пов’язана із намаганням здобути певну автономію, бути самим собою. Як підкреслює І. Кон, сучасна психологія ставить питання про автономію дорослих дітей конкретно, вирізняючи автономію поведінки (потребу та право юнака самостійно вирішувати особисті питання), емоційну автономію (потребу і право мати власні уподобання, незалежно від батьків), моральну й ціннісну автономію (потребу і право на власні думки й погляди).

Психологічний портрет старшокласника було досліджено багатьма психологами. М. Кондратьєв розглядає старшокласників як дорослих людей, для яких неформальні відносини набувають пріоритетного значення й відіграють роль «випробувального полігону», на якому юнаки й дівчата випробовують, перевіряють, апробують на міцність стратегію і тактику майбутнього дорослого життя. У цей час старшокласники починають будувати життєві плани та свідомо думати над вибором майбутньої професії.

Л. Божович говорить, що потреба в самовизначенні, яка виникає на межі підліткового та юнацького віку, не тільки впливає на характер навчальної діяльності, а й визначає її.

Навчально-пізнавальна діяльність старшого школяра тісно пов’язана з обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів. Як стверджує Є. Ільїн, половина випускників має вже сформований основний та резервний професійні плани. Відповідно до цього змінюється мотивація до навчально-пізнавальної діяльності. Якщо підлітки обирають професію відповідно до своїх уподобань та інтересів до окремих предметів, то старшокласники вже обирають предмети відповідно до майбутньої професії. Таким чином, простежується велика вибірковість пізнавальних мотивів, що може призвести до суттєвого зниження інтересу до окремих предметів на користь майбутніх спеціалізованих знань.

Взагалі, на думку психологів найбільш характерною є мотивація, спрямована на власну особистість. Друге місце займає мотивація спілкування, і нарешті, третє місце належить діловій мотивації, що пов’язана з реалізацією навчальних й інших завдань. Одночасно окреслюється тенденція до відносного зростання від 10 до 11-го класу ділової мотивації на користь деякого зниження мотивації спілкування. Носіями цієї тенденції виступають перш за все юнаки, у той же час дівчата консервативно утримують пріоритет збереження значущості мотивації спілкування.

Навчально-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного та творчого мислення. Старшокласника цікавить участь у шкільних наукових товариствах, застосування дослідних методів на уроках.

Навчальна робота в старших класах загальноосвітньої школи створює сприятливі умови для переходу учнів до вищих рівнів абстракції й узагальнювального мислення. Старшокласники більш свідомо й міцно оволодівають логічними операціями. Наукові поняття стають для них не лише предметом вивчення, а й інструментом пізнання, аналіз і синтез явищ об’єктивної дійсності в їх закономірних зв’язках і відношеннях.

В умовах сталого розвитку інформаційного суспільства освіта, яку отримує людина, має тенденції до втрати актуальної цінності у короткий період часу. Двадцять перше століття характеризується кардинальними змінами в освіті, викликаними інтеграційними процесами, створенням єдиного інформаційного простору, розвитком гуманізації та глобалізації всіх сфер життєдіяльності суспільства. Одним зі шляхів оновлення змісту навчання й моделювання педагогічних технологій освітніх закладів відповідно до сучасних потреб є, на думку вчених, орієнтація навчальних програм на компетентнісний підхід та запровадження його ефективних механізмів. З позицій цього підходу проблема суб'єктивації особистості, яка на сьогодні є невід’ємною частиною теоретико-методологічних засад різних наук, у тому числі й педагогічної, набуває нового осмислення в сучасному освітньому просторі. Застосування принципів компетентнісного підходу щодо забезпечення суб'єктивації учнів старшої школи у процесі навчально-пізнавальної діяльності уможливлює набуття ними системи знань, умінь і навичок, а також перехід від одного типу діяльності (навчально-пізнавальної) до іншого (самоосвітньої, професійно орієнтованої) з відповідною зміною потреб, мотивів, цілей, дій, що спрямовано на формування їх ключових компетентностей з особливою акцентуацією на компетентності вміння вчитися, з її подальшим розвитком як самоосвітньої компетентності та компетентності вияву автономності в навчанні, організації та здійсненні навчально-пізнавальної діяльності.

Література:

1.    Арістова Н. О. Формування професійної суб’єктності майбутніх філологів: теорія і практика: монографія / Н. О. Арістова. - Київ : ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2017. - 400 с.

2.    Малихін О. В. Методика викладання у вищій школі : навчальний посібник / О. В. Малихін, І. Г. Павленко, О. О. Лаврентьєва, Г. І. Матукова. - Київ: КНТ, 2014. - 262 с.

3.    Малихін О. В. Компетентнісний підхід як методологічна основа досліджень із теорії навчання (у вищій школі) // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2013. – Вип. 203. Т. 215. Педагогіка. – С. 7 – 11