Филологические науки/6.Актуальные проблемы перевода

Канд. філол. наук Кикоть В. М., Скляренко С. С.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Трансформаційні особливості перекладу роману Д. Селінджера "The Catcher in the Rye"

Художній переклад – особливий вид інтелектуальної діяльності, що вимагає інформаційної обізнаності та розуміння ідеї, вкладеної автором у вихідному тексті задля її адекватного відтворення у тексті перекладу.

Процес перекладу включає два етапи: з’ясування змісту оригіналу та вибір варіанту перекладу. Дії та вибір перекладача залежить не лише від знань, а й від інтуїції. Для повного розуміння всього тексту потрібно визначити його загальний зміст, смислові зв’язки в цілому і кожного речення окремо, послідовність розвитку думок автора та встановити причинні зв’язки в тексті оригіналу.

Задля досягнення адекватності перекладу художнього тексту базовою категорією будь-якого художнього дискурсу, в рамках дискурсивно-когнітивної парадигми наукового знання завжди є дослідження художнього образу. Цей крок дозволяє отримати об'єктивну основу для здійснення порівняльного аналізу перекладів із метою пізнання етноспецифіки концептуалізації, категоризації і вербалізації не тільки об'єктивної реальності, а й створюваного ірреального художнього світу.

Дейвід Селінджер – це письменник із впізнаваним стилем та специфічною поетикою, яка створює додаткові труднощі під час перекладу. Діалоги у прозі Д. Селінджера перебувають на межі художнього та розмовного стилів, що створює унікальне поєднання функціональних стилів, так звану імітацію розмовної мови, яка дозволяє розглядати художній текст у рамках колоквіалістики.

Текст оригіналу роману Д. Селінджера "The Catcher in the Rye", а також його переклади українською та російською мовами, несуть у собі відбиток епістимологічної ситуації, тобто зв’язної структури ідей свого часу. В тексті роману відображені основні ідеї науки, філософії (екзистенціалізм) та літератури свого часу.

В романі Д. Селінджера присутня значна частина зниженої лексики, оповідач веде відверті розмови про інтимні стосунки, подробиці особистого життя різних людей. Роман відтворює культурне та мовне середовище американських підлітків, але не дивлячись на його суперечливість, отримав позитивні відгуки, став символом нонконформізму, хоча, міг би бути забороненим як такий, що містить «відверту непристойність» у мові оповідача.

Роман Д. Селінджера містить безліч суперечливих та цікавих моментів з перекладацької точки зору. Текст оригіналу будується на розтягуванні семантичної вісі: глибока рефлексія, яка виражена в метакомантарях, метевисказуваннях героя, що протиставлені сфері оцінок, які, як правило, мають негативний, знижений характер. Ці протиставлення дозволяють осмислити становлення героя «на межі» та становлять визначені можливості для перекладача: перекладати роман у співвідношенні доповнюваних «високого» та «низького», перекладати роман з акцентуацією рефлексії героя, інтелектуального початку – можливість для елітарної мовної особистості перекладача. Вона й реалізована у перекладах роману.

На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що у романі Д. Селінджера "The Catcher in the Rye" представлено багато образів, що вдало перекладені українською та російською мовами завдяки трансформаціям.

Особливості перекладів роману Д. Селінджера "The Catcher in the Rye" здійснених Олексою Логвиненко та Рітою Райт-Ковальовою пов’язані із мовними особистостями перекладачів, соціокультурним контекстом часу, протягом якого здійснювався переклад. Таким чином переклад безпосередньо закарбовується в історії.

Під час компаративного аналізу перекладів роману виявлено, що найпоширенішою заміною чи трансформацією, що трапляється у романі, є перестановка головного й підрядного речення. Такі граматичні заміни як перестановки словосполучень, заміни частин мови та двоскладних синтаксичних конструкцій неповними реченнями, додавання другорядних членів речення та вилучення трапляються у меншій кількості.

У процесі зіставлення тексту оригіналу та тексту перекладу українською та російською мовами виявлено додавання головних та другорядних членів речення, незначну кількість вилучень, семантично надлишкових елементів у складі синтаксичних конструкцій, вилучення яких, на нашу думку, вмотивоване мовностилістичними нормами української мови. Серед граматичних трансформацій вилучення головних членів речення траплялося найчастіше.