ас. Золоєва А.О.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Україна

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності через зв’язок освіти, науки та бізнесу

Основною метою при створенні об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) є отримання прибутку, який можна отримати за рахунок використання ОІВ у власному виробництві, внесення у статутний капітал підприємства, продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам та ін.

Одними із основних осередків створення ОІВ є науково-дослідні інститути, навчально-наукові інститути та інші наукові та освітні заклади. Але ці заклади далекі від питань комерціалізації. Так само, як бізнес - компанії далекі від новітніх досягнень науки. Виникає проблема з обох сторін - науковців у знаходженні покупця своїх розробок або партнерів для успішного виробництва, а представників бізнесу - у знаходженні необхідних для власного розвитку розробок і новітніх технологій.

Вирішенням цієї проблеми вже давно займаються у всьому світі, створюючи різноманітні організації, які виступають посередником між наукою і бізнесом. Зокрема, основними елементами інфраструктури є: інноваційні і технологічні центри, бізнес-інкубатори, технопарки, наукові парки і технополіси. Досвід розвинених країн свідчить, що такі інноваційні структури створюють сприятливі умови для ефективної діяльності та розвитку малих інноваційних підприємств, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї, через надання їм у тимчасове користування виробничих площ, матеріально-технічної бази, інформаційних мереж, забезпечення дослідними приладами і устаткуванням та надання консультативної допомоги з широкого кола науково-технологічних, економічних і правових питань.

Найпоширенішою та найстарішою інноваційною структурою є технологічний парк. Об’єднання взаємних інтересів розробників і споживачів інновацій зумовило бурхливе зростання їх кількості в провідних країнах світу таких як США, Великобританія, Німеччина, Японія, Китай.

Технологічний парк (технопарк) - юридична особа або група юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції [1 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/991-14]

Перший у світі технопарк «Силіконова долина» у США створено ще у 50-х роках для комерціалізації розробок Стенфордського університету (Каліфорнія) з метою розвитку мікроелектроніки у взаємодії з підприємством-лідером у цій галузі «Hewlett Packard». «Силіконова долина», що є фактично науково-промисловою агломерацією, нині — найбільший у світі технопарк: тут у науково-виробничій сфері зайнято понад 2,5 млн. працівників. Для порівняння: у Європі наймасштабніший євротехнопарк «Софія-Антиполіс», розташований на півдні Франції, зосередив приблизно у 1200 компаніях лише 24 тис. науковців та інженерів.

Сьогодні у світовому господарстві функціонують понад 2 тисячі технопарків і бізнес-інкубаторів. Найбільшу їх кількість сконцентровано у США, Китаї, Великій Британії, Німеччині, Японії та Франції.

В Україні, після прийнятого у 1999р. Верховною Радою України Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», яким передбачено сприяння держави у вигляді економічних пільг, реальний технопарковий, потроху розпочався.

На сьогодні в регіонах України зокрема функціонує 16 технопарків, 20 інноваційних центрів, 24 інноваційні бізнес інкубатора, 14 центрів комерціалізації інтелектуальної власності, 15 центрів науко-технічної і економічної інформації. За даними, зафіксованими у відомчій статистичній звітності Міністерства освіти і науки України видно, що не всі 16 змогли організувати свою діяльність.

В перехідний період від постіндустріальної економіки до економіки знань інноваційний шлях розвитку є єдино можливим варіантом, що забезпечить успіх. Ми можемо спостерігати та аналізувати досвід провідних країн світу, і бачимо, що на сьогоднішній день у виграшному положенні саме, ті країни, які зробили ставку на інноваційний розвиток своєї економіки.

В інноваційній економіці головна роль належить вартості, що створюється знаннями, а інтелектуальна власність перетворюється на найважливіший товар. Право інтелектуальної власності, існуючи в нерозривній єдності з економічними відносинами, є механізмом забезпечення власників можливістю використовувати інтелектуальну власність і як товар, і як капітал.

Література:

1. http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/253/1/30-36.pdf

2. http://www.lerc.ru/?part=bulletin&art=42&page=7

3. http://www.studentam.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=218&Itemid=1