Биологические науки / 6. Микробиология

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ У СТРУКТУРІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

¹Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

²Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція

Воронкова О.С.¹, Вінніков А.І.¹, Старішко О.М.²,

Гамота І.О.², Сторубель Л.М.²

Вступ

Віруси гепатитів належать до родин пікорнавірусів (гепатит А), гепаднавірусів (гепатит В) і флавівірусів (гепатити С і G). Ці збудники викликають одне з найпоширеніших захворювань, що передається парентеральним шляхом – вірусні гепатити В і С та аліментарним шляхом – гепатит А. Захворювання, викликані цими збудниками представляють важку глобальну проблему, все ще далеку від свого рішення [2].

Віруси гепатитів значно більш стійкі та інфекційні навіть ніж збудник ВІЛ-інфекції. Цим можна пояснити те, що віруси гепатитів істотно перевищують за поширеністю ВІЛ-інфекцію [11].

Статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вказує на те, що в різних країнах світу гепатити В і С з парентеральним шляхом передачі поширені найбільш широко: ними інфіковано більше 2 мільярдів осіб і щороку первинно інфікуються ще понад 50 мільйонів осіб. Наслідки цих гепатитів непередбачувані, але відомо, що від хронічних захворювань печінки, що асоціюються з вірусом В і С, зокрема від раку і цирозу, щорічно вмирає близько мільйону осіб [13].

Слід відмітити, що досить часто виникають «мікст-гепатити» – поєднання двох вірусів в одному організмі. Це пов’язано із можливістю прихованого перебігу хвороби. Велика варіабельність вірусів призводить до слабкої імунної відповіді і, як наслідок, до високої інфікованості. Парентеральні гепатити, викликані вірусами гепатиту В і С, мають широке розповсюдження, велику кількість джерел з прихованою формою інфекції, природний та штучний шляхи передачі і є однією з основних проблем усього світу не тільки в медичному, але і в соціальному плані [1, 10, 12]. Гепатит А значно менш поширений через велику кількість засобів запобігання інфікування ним. Його роль серед гепатитів сьогодні мінімальна.

Метою роботи було розглянути основні відомості про віруси гепатитів та проаналізувати поширення захворюваності на них серед населення Дніпропетровської області у 2011 році.

Характеристика вірусів – збудників гепатитів

Віруси гепатиту відносяться до різних тaкcoнoмічних груп і мають різні біологічні властивості. Об'єднуючою ознакою служить лише здатність викликати гепатит у людини. Гепатит може викликатися багатьма вірусами, наприклад, такими як вірус жовтої лихоманки, вірус герпесу, вірус краснухи, вірус Коксакі, вірус лихоманки Ласа, віруси лихоманок Марбург-Ебола та іншими, складаючи частину генералізованого процесу. Відомі також віруси гепатиту тварин, а саме: собак (аденовірус), мишей (коронавірус), качок (ентеровірус) і мавп [4].

Сьогодні відомі 9 вірусів, які можна віднести до вірусів гепатиту в чистому вигляді (табл. 1).

Отже, віруси гепатитів представлені ДНК- і РНК-вмісними вірусами, що входять до складу різних сімейств, і володіють відмінними біологічними властивостями.

Традиційно в основу їх класифікації покладені відмінності в характеристиці основних шляхів передачі вірусу. Фекально-оральний механізм передачі характерний для HAV та HEV, парентеральна передача – для HBV, HCV, HDV, HGV, TTV, SENV і NFV. Результатом гострого гепатиту, викликаного цими вірусами, крім одужання може бути хронічний гепатит, цироз, первинний рак печінки і тривале (іноді довічне) безсимптомне носійство вірусу. При гепатитах А і Е хронічна інфекція не розвивається. Окремі повідомлення про формування хронічного гепатиту А і Е на тлі вираженого імунодефіциту відзначають винятковість даного явища.

Таблиця 1

Характеристика вірусів, що викликають гепатит, і таких, що претендують на цю роль

Вірус	HAV	HBV	HCV	HDV	HEV
Нуклеїнова кислота	Оц РНК	Дц ДНК	Оц РНК	Оц РНК	Оц РНК
Родина	Picorna-viridae	Hepadna-viridae	Flaviviridae	Не класи-фікований	Hepeviri-dae
Рід	Hepatovirus	-	Hepacivirus	-	Hepevirus
Розмір віріона, нм	27-32	40-48	50	28-39	27-34
Генотипи	6	8	6	3	4
Господар	Людина, мавпи	Людина, мавпи	Людина	Людина, бабак	Людина, мавпи
Основні антигени	АgHAV	НВsAg, НВсAg	Структурні	HDAg	HEAg
Інтеграція нуклеїнової кислоти	-	+	-	-	-
Місце реплікації	Гепатоцит, пейєрові бляшки	Гепатоцит	Гепатоцит	Гепатоцит	Гепатоцит
Стійкість	Висока	Висока	Середня	Висока	Середня
Передача віруса	Ентеральна	Паренте-ральна	Паренте-ральна	Паренте-ральна	Ентеральна
Захворю-вання	Гострий гепатит гепатит	Гострий та хронічний гепатит	Гострий та хронічний гепатит	Гострий та хронічний гепатит	Гострий гепатит
Носійство	-	+	+	+	-
Наявність вакцини	+	+	-	-	+

Існування випадків гепатиту, при якому не вдається провести етіологічну розшифровку, позначають гепатитами «ні А, ні G» або «криптогенними». Припускають існування як мінімум двох агентів, що відповідають за розвитку гепатитів вірусної природи [9].

Гепатити – інфекції обумовлені вірусами

Вірусні гепатити з парентеральним та аліментарним механізмами передачі збудників займають значне місце у патології людини. Загальна інфікованість людства гепатитами за даними ВООЗ в 5 разів перевищує розповсюдження ВІЛ-інфекції. Така оцінка цих гепатитів визначається широким розповсюдженням, великим спектром клінічних проявів, множинністю природних і штучних шляхів передачі збудників, високою варіабельністю вірусів, низьким рівнем профілактики, а у разі вірусу гепатиту С взагалі її відсутністю [4, 5].

Гепатит А є однією з найпоширеніших інфекцій людини. У країнах з теплим кліматом і поганими санітарними умовами гепатитом А хворіє дуже багато людей. Відомо, що в Середній Азії практично всі діти хворіють на гепатит А. У країнах Східної Європи захворюваність гепатитом A складає 250 на 100 000 населення в рік.

Заразитися гепатитом А з великою ймовірністю можна в теплих країнах, у тому числі тих, де розташовані традиційні місця туризму та відпочинку. Перш за все, це країни Африки (включаючи Єгипет і Туніс), Азії (Туреччина, Середня Азія, Індія та Південно-Східна Азія, включаючи острови), деякі країни Південної Америки і Карибського басейну.

Джерелом інфекції є хвора на гепатит А людина, яка з фекаліями виділяє в навколишнє середовище мільярди вірусів. При вживанні зараженої вірусом гепатиту А води або харчових продуктів (особливо погано термічно оброблених морепродуктів) віруси проникають в кишечник, потім, всмоктуючись, з потоком крові потрапляють в печінку і впроваджуються в її клітини – гепатоцити.

Парентеральні гепатити, викликані вірусами В і С гепатитів передаються гемоконтактним шляхом: для зараження необхідні рідини організму – кров, сперма, піхвовий секрет, грудне молоко, слина, а також піт або сльози хворих гострими і хронічними гепатитами, що повинні потрапити в кров здорової людини. Це може відбутися при переливанні крові і трансплантації органів, при використанні нестерильного медичного (шприці, катетери, голки) і косметичного інструментарію (при нанесенні татуювання, здійсненні пірсингу, манікюру і педикюру), при прямому попаданні крові в організм через ранки, виразки, слизові оболонки, при користуванні загальними зубними щітками, бритвеними приладами, мочалками, загальними рушниками, при безладних сексуальних контактах, від інфікованої матері – дитині під час вагітності, пологів і годування грудьми. У інших ситуаціях, наприклад, при обіймах, в суспільному транспорті або басейні, коли не відбувається обміну рідинами організму заразитися парентеральними гепатитами неможливо.

Парентеральними гепатитами, викликаними вірусами гепатитів В і С, більш за все хворіють особи молодого віку – від 14 до 39 років. Це пояснюється тим, що актуальний і високий ризик зараження статевим шляхом. На долю осіб у віці від 15 до 30 років доводиться до 70-80% хворих гострим гепатитом В. За даними ВООЗ значно збільшилось число осіб, інфікованих вірусами гепатиту В і С при парентеральному введенні наркотиків. Ця кількість складає від 50 до 90%, що пов'язане з швидким розповсюдженням наркотичних речовин серед населення України, насамперед серед підлітків і молоді [6, 9].

Гостро стоїть питання про вертикальну передачу збудників вірусів гепатиту В і С, яке відбувається під час пологів. Небезпека передачі вірусу гепатиту В зростає в десятки разів за наявності у жінки не тільки HBsAg, але і HBeAg. Ризик зараження дітей, народжених від матерей-носіїв вірусу складає 10%.

Особливої уваги вимагають змішані віруси – гемоконтактні «мікст-гепатити», насамперед це стосується поєднання вірусів гепатиту В і С. Мікст інфекція вірусів гепатитів В і С найчастіше зустрічається у споживачів парентеральних наркотичних речовин. Небезпека поєднання двох і більше вірусів в тому, що захворювання може протікати значно складніше і з більш значними наслідками.

Враховуючи всю серйозність положення, віруси гепатитів В і С з парентеральним механізмом передачі є загрозою демографічній, економічній і соціальній ситуації світового масштабу [9].

Поширення вірусних гепатитів серед населення Дніпропетровської області у 2011 році

У 2011 році вперше за останні 11 років відмічено зростання захворюваності на гепатит А. У порівнянні із 2010 роком рівень захворюваності зріс у 2,2 рази і інтенсивний показник у перерахунку на 100 тисяч населення склав 5,2, що вище ніж середній показник по Україні на 32,6%.

Спалах гепатиту у області відмічений у Синельниківському районі, що було пов’язано із вживання водопровідної води, яка не пройшла термічну обробку. Загалом під час спалаху було зареєстровано 44 випадки, серед яких 40,9% припадали на зараження дітей.

Загальний показник інфікування на 100 тисяч населення за 2011 рік склав: разом у містах Дніпропетровської області 4,13 (зростання із попереднім показником на 80,9%), по сільських районах – 8,37 (приріст у 3,3 рази порівняно із даними 2010 року).

Погіршення епідеміологічної ситуації вимагає більш частого та ретельного дослідження потенційних джерел інфікування населення, тобто потрібне більш ефективне дослідження питної та технічної води, які є головним джерелом небезпеки зараження населення. Аналіз проб води проводився у обов’язковому порядку відповідними відділами санітарно-епідеміологічних станцій і було показано, що мало місце зменшення показників виявлення антигенів вірусу гепатита А з води відкритих водойм (з 3,7% у 2010 році до 0,7% у 2011 році), у питній воді (з 4% до 2,4%) та у стічній воді (з 4,3% до 3,5%). Натомість встановлено, що антигени вірусу гепатиту А більш інтенсивно виявлялися у хворих: показник зріс до 43,3% у 2011 році порівняно із 20% у 2010 році.

У 2011 році вперше відмічено зниження захворюваності населення на вірусний гепатит В, тенденція до зростання рівня захворюваності на який була незмінною з 2002 року. У порівнянні із 2010 роком захворюваність знизилася на 21,6%, показник на 100 тисяч населення склав 3,84 і є нижчим за середній по Україні на 21,6%.

У 2011 році показник частоти інфікування на вірусний гепатит В у Дніпропетровській області склав на 100 тисяч населення: по містах – 4,17, а по сільських районах – 2,87. Серед дітей до 15 років випадків інфікування вірусним гепатитом В не було. Загалом HBsAg вірусу гепатиту В було виявлено лише у 1,9% осіб з понад 250 тисяч обстежених по області. Теоретично цей показник занижений із-за того, що у більшості лабораторій використовують низько інформативний тест – реакцію зворотної пасивної гемаглютинації, тому у сумнівних випадках матеріал від обстежуваних осіб слід спрямовувати до лабораторій, що мають відповідні діагностичні можливості [7].

Інтенсивний показник захворюваності на вірусний гепатит С у 2011 році склала 1,63 на 100 тисяч населення, що на 28,4% нижче ніж у 2010 році. По містах цей показник становив 1,74, а у сільських районах – 1,31. Однак, треба відмітити, що для сільських районів ще остаточно не вирішено питання про проведення обов’язкових діагностичних досліджень на вірусний гепатит С, тому його випадки не реєструються у ряді районів області і достовірні дані по захворюваності на цей тип гепатиту відсутні.

Заключення

Таким чином, гепатит може бути викликаний багатьма причинами, але найбільш часто гепатит викликається вірусами. Віруси гепатиту відносяться до різних таксонів і відрізняються за біохімічними і молекулярними ознаками, але всі ці віруси об'єднує те, що вони викликають гепатити у людей. Хронічні захворювання печінки, серед яких вірусні гепатити В і С, входять до числа десяти основних причин смертності в світі. У світі 170 млн. людей страждає гепатитом С і вдвічі більше – 350 млн. – хворіє вірусом гепатиту В. Вірусним гепатитом B інфіковано за оцінками ВООЗ близько 2 мільярдів людей у всьому світі [11].

На даний момент відома велика кількість вірусів, здатних викликати вірусний гепатит: вірус гепатиту А, вірус гепатиту B, вірус гепатиту С, вірус гепатиту D, вірус гепатиту Е, вірус гепатиту F і вірус гепатиту G, віруси гепатитів TTV і SEN та інші. Деякі віруси, що викликають вірусний гепатит, недостатньо вивчені. Припускають існування інших поки не ідентифікованих вірусів гепатиту [4, 9].

За клінічним перебігом виділяють гострий вірусний гепатит, первинно-хронічний вірусний гепатит та вторинний хронічний вірусний гепатит [4].

На жаль діагностування вірусів гепатитів не є можливим в усіх лабораторіях області, що ускладнює епідеміологічну ситуацію, а отже, є потреба у вирішенні питання про обов’язкове дослідження населення на інфікування вірусами гепатитів, для цього треба підвищувати діагностичні можливості місцевих лабораторій за рахунок введення у їх роботу сучасних методів діагностики вірусних інфекцій.

Література:

1. Апросина З.Г. Хронические вирусные заболевания печени: пато- и морфогенез, клиническая характеристика / З.Г. Апросина, В.В. Серов // Тер. Архив. – 2005. – №5. – С. 77-80.

2. Апросина З.Г. Хронические диффузные заболевания печени (современные тенденции) / Апросина З.Г. // Клин. фармакол. и терапия. – 2006. – №1. – С. 14-19.

3. Беспрозваний Б.К. Порівняльна патоморфологія і патогенез вірусних гепатитів / Б. К. Беспрозваний. – Л.: Медицина, 1997. – С. 99-104.

4. Билибина А.Ф. Вирусные заболевания человека / А.Ф. Билибина. − М.: Медицина, 1997. – С. 71- 75.

5. Громашевська Л.Л. Ферментная диагностика гепатита / Л.Л. Громашевська. – Рига, 1986. – С. 56-59.

6. Гураль А.Л. Сучасні аспекти епідеміології гепатиту С / А.Л. Гураль. – К., 2001. – С. 49-52.

7. Камишникова В.С. Методы клинических лабораторних исследований / В.С. Камишникова. – Минск, 2001. – С. 691-696.

8. Клюканова А.І. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія / А.І. Клюканова, Н.І. Заварзіна // Видання для лікаря-практика. – 2008. – № 3. – С. 28-36.

9. Рахманова А.Г. Вирусные гепатиты / А.Г. Рахманова, В.А. Неверов, Г.И. Кирпичникова. – Кольцово, 2006. – С. 7-14, 44-78, 117-128.

10. Серов В.В. Современная классификация хронических гепатитов / В.В. Серов // Русск. мед. журнал. – 1996. – Т. 4, №3. – С. 179-183.

11. Classification of chronic hepatitis: Diagnosis, grading and staging / V.J. Desmet, M. Gerber, J.H. Hoofnagle [et all.] // Hepatology. – 1994. – №19. – Р. 1513-1520.

12. Estebahn J.L. Hepatitis C: Molecular biology, pathogenesis, epidemiology, clinical features and prevention / J.L. Estebahn, J. Genesca, H.J. Alter / Progress in Liver Diseases. – 1996. – № 4. – Р. 253-282.

13. Impact of HBV, HCV and HGV on hepatocellular carcinomas in Europe: Results of an European Concerted Action / S. Hadziyannis, J. Rodes, J. Bruix [et all.] / J. Hepatol. 2007. – №26 (Suppl. 1). – Р. 139.