„Психологія та соціологія”/5.

Психолого-виховні проблеми розвитку особистості в сучасних умовах

к.п.н. Старовойтенко Н. В.,

д.п.н. Білик Л. І.,

к.ф.н. Зражевський С. Ф.,

к.п.н. Щербатюк Л. Б.,

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Проблеми мотивації вживания алкоголю неповнолітніми та шляхи профілактики раннього алкоголізму

Фізичне і моральне здоров’я – показники всебічного розвитку особистості. На жаль, проблема зростання важковиховуваних неповнолітніх в Україні залишається гострою. Так, до типових норм порушень поведінки та шкідливих звичок важковиховуваних дітей відносимо втечі з дому, бродяжництво, паління тютюну, алкоголізацію, наркоманію, токсикоманію. ( В.М. Оржеховська, Т.Ф. Алексєєнко, B.C. Болгаріна ).

Саме в підлітковому віці і юності в основу поведінки покладається щось стійке, своєрідне ядро, центр мотиваційної структури поведінки, тобто внутрішня домінанта життєдіяльності. По суті ніяка ефективна соціально-педагогічна взаємодія з неповнолітніми, схильними до нездорового способу життя неможлива без врахування їх мотивації. За об’єктивно однаковими шкідливими звичками школярів можуть стояти абсолютно різні причини, іншими словами, спонукальні джерела цих дій, їх мотивація специфічна ( В.К. Вілюнас, В.І. Ковальов, Є.С. Кузьмін, Б.Ф. Ломов, К.К. Платонов та ін.).

Вивчення мотивації є центральною проблемою педагогічної психології. Розуміння мотивів-спонук, як відзначає І.П. Підласий, ускладнюється тим, що, по-перше, вони завжди являють собою комплекси і в педагогічному процесі ми майже не маємо справу з одним діючим мотивом, а по-друге, мотиви не завжди усвідомлюються вчителями і учнями.

Проблема з уживанням алкоголю та наркотиків існувала з давніх давен. Актуальна вона і за наших часів. Упродовж тисячоліть людство намагається вирішити одну з найскладніших соціальних проблем – алкоголізм та наркотики.

Історичною реальністю є більшість розповідей грецького поета та письменника Гомера. Описуючи пригоди грецького героя Одіссея, він зазначає: “Там ми зійшли на берег, щоб запастись солодкою водою та поїсти. Після трапези я відправив трьох людех, щоб вони знайшли тих, хто населяє цю землю. Незабаром вони зустріли Лотофагів, які не були настроєні вороже і дали нашим людям поїсти квітів. Ті, хто з’їв ці солодкі квіти лотоса, не тільки не бажали сповіщати рідних про себе, але й взагалі відмовлялися повернутися додому. Вони захотіли залишитися із Лотофагами та їсти квіти разом з ними. Я, Одіссей, силою привів їх до човнів, вони плакали, пручалися і голосно кричали, через що я змушений був прив”язати їх до лав. Я наказав також команді якомога скоріше повертатися до човнів, щоб ніхто з них не встиг з’їсти ці квіти і не забув про повернення додому. Всі швидко сіли в човни, зайняли свої місця на лаві і почали гребти геть у синє море. На серці в нас було важко”.

А в своїй “Ілліаді” Г'омер висвітлює алкоголь також як наркотик, котрий “щось робить” із тим, хто його вживає: гальмує мислення, загострює почуття і сприймання оточуючого світу. Про приховану силу вина свідчить цитата з тексту Ілліади: “Не наливай мені зараз вина, солодкого, як мед, моя велична мамо. Воно послабить мої м’язи та зробить мене менш пильним у моєму захисті...”

Характерний монолог одного з героїв повісті В.Распутіна “Последний строк”: “Ми дуже стомлюємося, і не так, я скажу тобі, від роботи, як чорт зна від чого... Подумай тільки. Нічого попереду немає, скрізь одне і те ж. Скільки мотузок нас тримає і на роботі і вдома, що не ойкнути, скільки ти був повинен зробити і не зробив, все повинен, повинен, повинен, і чим далі, тим більше повинен - пропади воно пропадом. А випив - як на волю попав, звільнення настало, і ти вже ні холери не повинен, своє зробив, що треба. А що не зробив - не потрібно було робити, і правильно зробив. І так тобі добре буває, а хто відмовиться від того, щоб добре було, який дурень? ”

Існує багато хибних поглядів на проблему алкоголю та наркотиків. Деякі обивателі стверджують, що алкоголь добре впливає на серце й судини, а наркотичні речовини, медичні препарати, які часто теж є наркотиками, мають лікувальний ефект. Неповнолітні, які мають потяг до спиртного, так пояснюють ціннісну значимість для них спиртного: “Алкоголь піднімає настрій, полегшує спілкування, знімає втому, стимулює апетит, лікує простуду, допомагає зігрітися, підсилює сексуальні відчуття. Багато підлітків не задумувалися навіть над причинами вживання алкоголю: “Всі вживають, тому і я вживаю”.

Зупинимося конкретно на проблемі раннього вживання алкоголю, що приводить до інтенсивного розвитку алкогольної хвороби, деградації особистості підлітка. З метою визначення форм і способів профілактики раннього алкоголізму практичним психологам, соціальним і педагогічним працівникам важливо знати типологію неповнолітніх за їх ставленням до алкоголю і мотивації його вживання. З цих позицій виділяють наступні групи неповнолітніх:

1) Ті, хто починає пити “через допитливість ”.

Ознайомлення майже завжди відбувається в дитячому віці. Малі бачать, як батьки п’ють зовсім не те, що дають дітям. Дитина думає: “Ну от, і це мені не дозволяють. А самі он як сміються і веселяться!”

Друга спроба скоштувати спиртне відбувається, коли дитині виповнюється десять-дванадцять років. їй цікаво, який смак пива, вина, горілки, що відбувається з нею після вживання цих напоїв, скільки зможе випити, тощо.

Деяка частина неповнолітніх після такого експериментування, задовольнивши природну в цьому віці допитливість, більше алкоголь не вживає. В інших же, хто відчув стан алкогольного сп’яніння, вживання спиртного набуває особистісного значення.

2) Ті, що вживають алкоголь з метою самоствердження в середовищі собі подібних.

Якщо алкоголь взагалі полегшує спілкування між людьми, то для підлітків і молоді дана його властивість стає особливо значимою: в силу недостатності соціального досвіду, невпевненості неспокусливості в спілкуванні між статями. Деякі намагаються з допомогою алкоголю набути рішучості, подолати почуття власної неповноцінності (зокрема комплекс неповноцінності “освіти”, “маленької людини”, “провінціала”, “Наполеона”, “гидкого каченяти”, “кастрації^-”, “невдахи”, “сором’язливості”, тощо)

Алкогольні ексцеси неповнолітніх – це і способи “дорослого” самоствердження, проведення дозвілля, вільного спілкування. Вони – групові по своєму характеру. Навряд чи можна зустріти випадки, коли підлітки вживають алкоголь наодинці. їм обов’язково потрібні глядачі, аудиторія, дії перед нею і складають сутність групового алкогольного ексцесу.

В такі “вуличні племена”, підлітки витісняються з шкіл, профтехучилищ, не задоволені своєю навчальною діяльністю і своїм місцем в офіційній системі ставлень колективу. Як правило, у них не складаються стосунки з учителями, однолітками-учнями, багато знаходяться в позиції ізольованих в навчальному колективі. Переважна більшість неповнолітніх, схильних до алкоголю, з неблагополучних сімей, де потреба в спілкуванні залишилася незадоволеною. Тому пошук психологічного і фізичного захисту заставляє підлітків до об’єднання в групи, де набуває великого значення тиск оточення. Для підлітків цей фактор ризику актуальний тому, що їм дуже важливо знати ставлення однолітків до них. Це пояснює, хоч і частково, той факт, що вони багато п’ють у кафе та барах. Саме тут на підлітків звертають увагу. Саме тут, у цих загальних місцях, їх оцінюють однолітки. Самоствердження у новій групі часто досягається кількістю спиртного, яке можеш випити. Базуючись на цьому вмінні пити спиртне (побачили - прийняли), прискорюється процес інтеграції нового члена до нової групи, норми і цінності якої – паління, вживання спиртних напоїв, нецензурщина, приниження менших.

Більшість ретристських субкультур (компанії п’яниць, наркоманів, фанатів) носять виражений антисуспільний характер. В стані сп’яніння, внаслідок вживання наркотиків і токсичних речовин, у підлітків і молоді яскравіше проявляються такі вікові особливості як бажання продемонструвати силу, сміливість, завоювати авторитет у друзів. З’являються зачатки вандалізму – актів варварських руйнувань. Для сп’янілих підлітково-молодіжних груп характерна відсутність корисливості і смислу. їх зрозуміти важко. Вони змітають все те, що слугує не тільки іншим, але і їм самим. Результат – розбите скло автобусних і тролейбусних зупинок, перевернуті і розтрощені смітники, загаджені павільйони парків, зламані дерева, забруднені водойми, вигорілі поляни, розбиті фари автомобілів, що стоять у дворах, порізані колеса, ліфти, зруйновані твори мистецтва, тощо. В таких групах неповнолітні без великих утруднень піддаються криміналізації. Група алкоголізованих підлітків легко перетворюється в “скоп”, вибравши для самоствердження в якості способів п’яний кураж, хуліганство, демонстрацію сили, скоєння актів вандалізму, розбої, насилля, тощо. Багато правопорушників, малолітніх злочинців пояснюють свій вчинок так: “Зібралися. Випили. Стало весело...” А насправді – моральна нерозвиненість особистості, соціально-правовий інфантилізм, схильність до вживання алкоголю і наркотичних речовин.

3) Ті, що “люблять кайф" та "алкогольні естети”.

У даної категорії неповнолітніх яскраво помітна трансформація та викривлення ціннісних орієнтацій в сторону паразитичного та гедоністичного способу життя. Вживання алкоголю входить в традиційні ритуали в якості компонента дозвілля. Соціальна залежність від алкоголю у “любителів кайфу'’ та “алкогольних естетів” доповнюється психологічною залежністю. Перші п’ють, щоб відчути алкогольну ейфорію, а другі підкріплюють вживання алкоголю “теоріями”: що і як престижніше пити, щоб отримати задоволення і насолоду. Ініціаторами, що задають тон, можуть бути неповнолітні чи дорослі, у яких вживання алкоголю стало одним із способів заповнення вільного часу, розваг, прилучення до певних викривлених естетичних цінностей. В результаті солідарності, чи під психологічним тиском до них приєднуються й інші підлітки, для яких в стані сп’яніння легше продемонструвати свою перевагу над іншими, відчути впевненість в собі, показати себе справжнім чоловіком, сучасною дівчиною.

“Алкогольним естетам” властиво втягувати в п’янство дівчат, їх споювання, огранізація притонів, здійснення актів гвалтування. У груп “любителів кайфу” і “алкогольних естетів” кримінальна поведінка стає доповненням до алкогольних ексцесів, оскільки тільки вживанням алкоголю повністю заповнити дозвілля неможливо.

4) Ті, хто любить “п ‘яний кураж ”

В характері таких підлітків домінує роль “героя”, що завжди прагне до екстремальних і надзвичайних ситуацій. Тому, що саме в ситуаціях, пов’язаних з ризиком і небезпекою, вони можуть викинути свою енергію і пережити почуття азарту, куражу. Такі “герої” не переносять нудьги. Тут і підстерігає їх найнебезпечніший ворог – алкоголь, що активізує енергетичні резерви організму. Улюблене заняття – змагання стосовно вживання алкоголю. Сутність цієї бравади – в прагненні “всіх перепити”. Дозвілля таких неповнолітніх примітивне. Такий мотив до вживання спиртного (“вип’ю півлітри і не сп’янію”, “моя норма пляшка”, тощо) сприяє швидкому переростанню соціальної і психологічної залежності в фізичну залежність від алкоголю, що веде до деградації особистості, до тієї стадії хвороби, коли підліток починає пити без розбору що попаде, з ким прийдеться і де прийдеться. Найстрашніше те, що в такому стані неповнолітні легко йдуть на будь-який злочин для придбання коштів на алкоголь.

Вся система заходів боротьби з ранньою алкоголізацією неповнолітніх повинна бути скерована на усунення причин, які сприяють формуванню якостей особистості, що полегшують втягування в групи з викривленими цінностями і деформованою поведінкою.

Дефекти сімейного виховання, наявність прямого негативного прикладу поведінки батьків (зловживання алкоголем, грубість, жорстокість, туніядство, тощо) є першопричиною ранньої алкоголізації дітей. Застосування графічних тестів та ігрових ситуацій в дитячих садках на тему “Сімейне свято” дає вражаючу картину психологічної готовності дітей до вживання алкоголю. На малюнках це відображається шляхом зображення всієї атрибутики алкогольних застоллів (пляшок з алкоголем, склянок) в грі - копіювання дітьми, що грають батьків, поведінки п’яних дорослих (хитання при ходьбі, блювотний рефлекс, вияснення стосунків, тощо). Наукові дослідження довели, що школа – це не найкраще місце для розвитку у дітей власних поглядів щодо вживання алкоголю у розумних межах. Приклад батьків у вживанні алкоголю і цигарок є головною умовою формування культури випивання.

Звичайно, школа не може зняти із себе відповідальність за проблеми алкоголізму і наркоманії. Педагоги в першу чергу здійснюють освітню функцію. Тому пропаганда здорового способу життя відбувається у разі вивчення складних для обговорення з дітьми тем: алкоголь та наркотики, релігія, агресивність та насильство, сексуальність, тощо.

Дуже важлива функція школи полягає у раньому розпізнаванні вживання і зловживання алкоголем. Адже на стадії зловживання, коли ще не виникла залежність, можна спільними з сім’єю зусиллями зламати звичку до вживання алкоголю.

З історії відомо, що спартанці, навчаючи, примушували іліотів пити нерозведене водою вино, а потім приводили їх на спільні трапези, щоб показати молоді, що таке сп’яніння, їм наказували співати непристойні пісні й танцювати сміхотворні танці, забороняючи пристойні розваги, які прикрашають вільну людину” .

В зарубіжній пресі є цікаві факти про організацію з підлітками екскурсій в музей законсервованих внутрішніх органів людей, що померли від цирозу печінки, раку легень, чи шлунку в результаті тривалого вживання алкоголю та тютюну. Після таких жахливих картин у багатьох підлітків такий механізм психологічного захисту як заперечення (це станеться тільки не зі мною) не спрацьовував і в результаті – прийняття рішення вести здоровий спосіб життя.

Навність відкинутих та “ізольованих” в навчальній групі - серьойзний симптом неблагополуччя в колективі учнів і в його діяльності. Виявивши таке явище, необхідно як можна швидше вияснити його причини і застосувати міри по відновленню міжособистісного статусу таких підлітків. Створення в кожній школі, в кожному училищі обстановки повної захищеності особистості, виключення такої можливості, щоб над підлітком хтось міг насміхатися, має принципове значення в профілактиці девіантної поведінки неповнолітніх.

Підлітковий вік – це вік одинокості. Підліток прагне усіма способами вийти з цього стану одинокості, неприкаянності і незахищеності. Неблагополучні діти в основному неохоплені різними формами колективної роботи. Підлітки “втікають” із свого колективу тому, що їм в ньому не цікаво, вуличні угрупування любителів спиртного, наркотиків, криміногенні об’єднання в силу дії різних ритуалів, традицій та інших атрибутів виявляються емоційно більш привабливими. Тому віднайти кожному учневі справу “по душі” (за його інтересами і схильностями) - важлива умова попередження раннього алкоголізму та наркоманії. Саме з цих позицій вимагається термінове відтворення різноманітних підліткових громадських формувань (типу піонерських, комсомольських, скаутських, волонтерських – справа не в назві), які в минулому існували та суттєво впливали на оптимізацію міжособових стосунків в колективі, подолання вікової одинокості, гарантували мінімальний психологічний захист особистості в підлітковому середовищі.

Однією з причин нездорового сособу життя неповнолітніх є відсутність чітких ідейних орієнтирів, розмитість морально-етичних норм в нашій державі. Західний вплив (прослуховування радіопередач, перегляд кінобоєвиків і телепередач, відеозаписів, реклами, тощо) провокує молодь бездумно запозичувати і переносити на українську дійсність чужу ідеологію. Звідси важливим напрямом антимонопольної політики (з боку держави) є боротьба з прославленням різних сортів віскі, коньяку, пива, інших спиртних напоїв, цигарок. Слід роз’яснювати учням, що реклама спиртних напоїв і тютюнових виробів в ряді країн суворо заборонена. Всі ці товари сплавляються в Україну, яку західні фірми розглядають як другорядну колонію. В тих же США мода на здоровий спосіб життя, відмова від паління та спиртного стала масовою. Тому надлишок тютюну і спиртного експортується за кордон. Розвінчування атрибутики нездорового способу життя “крутих хлопців”, їх естетичних цінностей, “красивого життя” (з іномарками, відвідуванням престижних ресторанів, викликом дівчаток для секспослуг, “кайф” від наркотиків, тощо) вимагає від педагогів особливої теоретичної підготовки, володіння ними фактичним матеріалом, розуміння глибинних потягів підлітків і юнаків до самореалізації, незвичного, ризикованого, забороненого.

Підсумовуючи все сказане, виникають серйозні питання, які в першу чергу повинні розв’язати вчені різного профілю (психологи, педагоги, юристи, кримінологи) і практичні працівники, діяльність яких пов’язана з профілактично-виховною роботою. В чому причина, що лідери організованих злочинних груп вміють залучати з корисливою метою підлітків до здорового способу життя, заняття спортом, виключенню з життя найменших випадків вживання алкоголю, наркотиків і токсичних речовин, а представники правоохоронних органів, педагогічні колективи, родина та органи охорони здоров’я виявляються в цьому відношенні безсильними? Як створити умови, за яких підлітки і молодь почувалися б “крутими” і при цьому не палили, не вживали спиртного? Такі важливі проблеми потребують державного підходу. Для того, щоб зупинити потяг неповнолітніх до тютюну та спиртних напоїв, треба зробити набагато більше, ніж просто обмежити їх доступ до цигарок і алкоголю. Необхідне запровадження нових освітніх програм, які допоможуть дорослим і дітям усвідомити наслідки нікотинової та алкогольної залежності.

Література:

1. Алкоголь та наркотики. Інформація про вживання та зловживання: пер. з гол.-П.Романша, М.Веер.-К.:”Сфера”, 1998.

2. Анатольева Л. Дебилы - заводилы //Опасный возраст. Спец выпуск «Щит и меч». 1995,№50

3. Беличева С. А. Основы превентивной психологии. М.: Консорциум «Социальное здоровье России», 1993.

4. Васильев В. Л. Юридическая психология- СПб.: Питер,2001

5. Занесский А. Файн А. Эта непонятная молодежь: Проблемы неформальных молодёжных объединений. М.: 1990.

6. Кондратов А. Красный свет «белой смерти»//Аргументы и факты 1995 ,№35.

7. Оржеховська В.М. Методика позбавлення неповнолітніх наркогенних звичок. - К., ВІПОЛ, 1996.

8. Соколов Б.Новое поколение выбирает «литробол» //Известия. 1995, 7 декабря.

9. Сухарев В.А. Психология добра и зла. - Д. Сталкер, 1998.

10. Татаров Н. Язык чувств.- СПб.: Питер, 2003.