УДК 370.174

„Психологія та соціологія”/8. Педагогічна психологія

к.п.н. Старовойтенко Н.В.,

д.п.н. Лещинський О.П.,

к.б.н. Рига Т.М.,

к.б.н. Чемерис І.А.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Формування навичок управлінського спілкування у майбутніх працівників технічного профілю

В сучасній освіті широко поширюються принципи гуманізму, особистісно–орієнтованої педагогіки, в ній з’являються та знаходять розповсюдження такі цінності, як саморозвиток, самоосвіта, само проектування особистості. Все це зумовлює активний розвиток психологічних знань, впровадження та вивчення психології на суто технічних спеціальностях.

Слід пам’ятати, що студенти технічного вищого навчального закладу важко сприймають гуманітарні дисципліни, зокрема психологію та педагогіку. Такий стан проблеми пояснюється особливостями мислення майбутніх інженерів. Дисципліна «Психологія і педагогіка» вивчається на четвертому курсі, коли у студентів вже сформована спрямованість на дію, результат, пошук логічності у всьому. Заглиблюватися у роздуми над проблемою, зокрема психологічною чи педагогічною, більшості студентів видається справою несерйозною, тому можна помітити на перших порах навіть зневажливе ставлення до пропонованої тематики занять. Якщо подача матеріалу не передбачає чіткої структури, однозначності, до якої звикли студенти технічного профілю, змотивувати до оволодіння психолого – педагогічними знаннями непросто. Виявлені тенденції недооцінювання психологічних знань студентами-«технарями» треба враховувати при складанні навчальних програм, методиці викладання дисциплін психолого – педагогічного спрямування. Найголовніше – сформувати уявлення, що професіоналізм людини в будь-якій галузі багато в чому починається з вміння ефективно керувати собою, своїми емоціями, з усвідомлення власних цінностей, вірного розподілу свого часу, вміння вчасно знімати стреси, звільнятися від власних страхів, тривог. Конкурентоспроможність у бізнесі, виробничій сфері, де працюватимуть випускники технічного університету, потребує не лише професійних знань, а й обізнаності у психології управління, психології особистості, формування комунікативних навичок та вмінь. Тому автори розглядають вивчення психолого – педагогічних дисциплін ( «Психологія і педагогіка», «Управлінська культура керівника», «Життєстійкість керівника в екстремальних умовах», «Сучасні управлінські технології», «Управління розвитком соціально – економічних систем» не як набір модних на сьогодні дисциплін, а як цілісну систему формування і розвитку особистості майбутнього інженера-керівника.

Технології прищеплення майбутнім фахівцям культури управління присвячені роботи І.А Атватера, Дж. Доула, К. Татеїсі, Р. Фішера, Г. Хофстеде, В.Ю. Вілкова, В.О. Кудіна, Ю.І. Пелехи, Я.І. Радченко, О.Г. Романовського, О.І. Салтовського та інших дослідників. Дослідження свідчать, що від 50% до 90% робочого часу менеджера витрачається на комунікацію. При цьому 85% японських, 73% американських і 63% англійських менеджерів вважають комунікативну некомпетентність основним бар’єром на шляху підвищення ефективності діяльності організації.

Мистецтво спілкуватися з людьми і керувати ними, це не тільки результат спеціальної професійної підготовки управлінських кадрів, але і товар, що сьогодні користується попитом і високо оцінюється на ринку професійних послуг. «Це такий товар, що купується за гроші, як цукор, і кава, – стверджує Д. Рокфеллер. – І я готовий платити за таке вміння більше, ніж за будь-який інший товар у цьому світі» [6 с.3) Зрозуміло, що для керівника (менеджера), який прагне досягти високих результатів у професійній діяльності, соціальний інтелект та соціальна компетентність на високих рівнях свого розвитку забезпечать прояв таких властивостей як адекватність, автономність та автентичність. Вищезазначені властивості керівника проявляються в ситуаціях комунікативної взаємодії, коли він:

· висловлюється етично і доцільно, враховуючи контекст і підтекст висловів, влучно застосовує метафору, жарт, прислів’я в новому соціальному контексті;

· володіє навиками активного слухання партнера;

· володіє засобами невербального спілкування, вірно інтерпретує невербальну поведінку партнера по спілкуванню;

· здатний аналізувати цілі, наміри, потреби учасників комунікації;

вміє бачити, відчувати, адекватно сприймати інших людей, ситуації . що виникають у процесі спілкування;

· має здібності прогнозувати поведінку інших;

· дотримується норм суб'єктивних взаємин;

· поводиться так, щоб опоненти відчували підтримку й схвалення, знаходили співучасть i співпереживання, відчували увагу до себе;

· підтримує вільний обмін ідеями й оцінками, висловлює свою думку, з повагою ставиться до позиції опонентів;

· критикує конструктивно й доброзичливо;

· стимулює й мотивує ініціативу, схвалює самостійність та прагнення до нового, оцінює ідеї i пропозиції, а не форму висловлювання й особисті риси опонента;

· ділові інтереси переважають над особистими інтересами;

· демонструє високий рівень комунікативної толерантності, поважає індивідуальність опонента, проявляє терпимість;

· дотримується норм партнерської етики, зауваження на адресу опонента й оцінювання напрацьованого робить в коректній формі;

· позитивно сприймає й відкрито радіє успіхам партнерів зі спілкування i спільним досягненням;

· здатний „грати у команді", не протиставляти себе групі,

· володіє виробленими сценаріями поведінки в складних, конфліктних ситуаціях;

Автори вважають, що навчити студентів управлінському спілкуванню з допомогою тільки теорії неможливо. Останнім часом тренінгові технології впроваджуються у процес навчання у вищих навчальних закладах. Особливо активно тренінгові методики використовуються у тих випадках, коли процес навчання спрямований не накопичення наукової інформації, а на формування професійних управлінських навичок і компетенцій, зокрема комунікативних. Тому саме тренінгові технології мають бути основою проведення практичних занять з дисциплін психолого-педагогічного спрямування. В якості основного інструмента тренінгу прийнято використовувати різноманітні вправи ігрового характеру. Наведемо приклади застосування вправ, що розвивають у майбутніх керівників основи соціального інтелекту, навики ефективного спілкування з підлеглими, колегами та діловими партнерами. (2)

Тренінг «Конструювання і демонстрації конкретних стилів спілкування, що застосовують керівники в спілкуванні з підлеглими». Дана методика передбачає складаня і розігрування студентами ділових комунікативних ситуацій, що характеризують певний стиль управлінського спілкування. Аналізуючи доцільність, плюси і мінуси застосування таких стилів як спілкування на основі спільної творчої діяльності, спілкування на основі дружнього ставлення, спілкування – дистанція, спілкування – придушення, спілкування – загравання, студенти розвивають соціальне мислення, здатність прогнозувати, критично оцінювати поведінку в системі спілкування «керівник – підлеглий»

Оволодіння основами ділової комунікації дозволить майбутнім економістам та інженерам-керівникам ефективно взаємодіяти з діловими партнерами, реалізовуючи комфортно-психологічне спілкування і різноманітні стратегії і тактики, орієнтовані на досягнення компромісу і співробітництва. Використання раціональних програм ділового спілкування, адекватних комунікативному наміру спеціалістів, дозволить завоювати довіру у ділових колах. Знання різних психологічних типів ділових партнерів, клієнтів, колег і керівників, особливостей їх репрезантивних систем, володіння прийомами впливу на них, а також дії на основі алгоритмів поведінки, – все це сформує той комунікативний досвід, який надасть ринковим відносинам цивілізований характер, приведе до ефективної реалізації цілей і програм.

Тренінг «Маніпулятивні психологічні ігри». Залучаючи студентів до моделювання таких своєрідних ігор в сфері міжособових стосунків типу «Мене розривають на частини», «Свята простота», «Казанська сирота», тощо (детально ігри описані американським психотерапевтом Е. Берном, ми формуємо уявлення про негативний їх вплив на стосунки керівника з підлеглими. Після розігрування маніпулятивних психологічних ігор студенти роблять висновок. що такий вплив заважає формуванню довірливих, щирих стосунків. Проте люди, з низьким рівнем соціального інтелекту (зокрема керівники чи підлеглі) використовують їх, оскільки це допомагає зберегти звичний рівень самоповаги, заповнити психологічний час, привернути до себе увагу, отримати право на безвідповідальність (такий вже я забудькуватий, неуважний, довірливий, грубий і т. д.). В процесі такої тренінгової методики закріплюються знання про своєрідні «захисти», усвідомлюються певні закономірності маніпулятивної поведінки. (1)

В ефективній роботі керівника велику роль відіграє взаєморозуміння суб’єктів управлінського спілкування. Взаєморозуміння між людьми в цілому, і в кожному конкретному процесі комунікації зокрема, має велике значення, як для розв’язання повсякденних проблем, так і в довготривалій перспективі функціонування підприємства. З цією метою доречно застосувати такі вправи:

– «Експресія» – вправа, що спрямована на визначення здібності інтуїтивно і образно оцінювати особливості спонтанної поведінки людини (набір зображень людей, що перебувають в різних експресивних позах).

– «Вербальна експресія» – визначає чутливість студентів до відтінків людських стосунків, правильність розуміння того, що люди кажуть один одному в певних ситуаціях, рольову чутливість.

– «Історії з доповненням» – вправа дуже інформативна, так як оцінює здібність до розпізнання людських стосунків в динаміці, логіку їх розвитку. Така методика допомагає оцінити, наскільки студент може використовувати логічні висновки для прогнозу поведінки на основі неповних даних.

– «Історії з завершенням» – вправа, що допомагає вияснити, наскільки студент може передбачити наслідки поведінки і зробити її прогноз на основі невербальних реакцій. Виконання цієї вправи потребує від студентів знань нормативних рольових зразків поведінки. (3)

Важливо готувати майбутніх керівників до ситуацій ділової боротьби, ситуацій, що вимагають стресостійкості Дидактично цінними тут є так звані мікроситуації, які доносяться аудиторії усно або у вигляді відеозапису. Виклад ситуації має бути коротким, проте суттєвим і змістовним, щоб його вистачило для всебічного обговорення. Студенти кожну мікроситуацію аналізують всією групою. Викладач-тренер активізує цей діалог за допомогою спеціально спрямованих запитань, підказок, зіставленням різних поглядів, а іноді і їх зіткненням. Після цього він, спираючись на правильні та обґрунтовані відповіді, міркування і судження, аналізує цю ситуацію, формулює переконливі доведення щодо хибних думок й аргументів, підводить групу до колективного рішення чи висновку. Важливо формувати у майбутніх інженерів – керівників, учасників переговорних процесів думку, що так звані «рекомендації» не завжди є ефективними комунікативними тактиками, тому застосовувати їх потрібно виважено, враховуючи конкретну ситуацію та власні можливості.

Ситуація 1. Опонент «роздуває» проблему, виводить її за межі дискусії (розмови, суперечки), розмиває проблему і знищує у зародку нове.

Рекомендація. Нагадайте про рамки дискусії. Про її мету. Запропонуйте ще раз уточнити його антитезу і повернути розмову у попереднє русло.

Ситуація 2. Опонент висмикує дрібниці (другорядні факти), не зачіпаючи основну тезу.

Рекомендація. Запитайте, чи не забув опонент мету розмови, свою власну мету. Поверніть його до суперечливої проблеми.

Ситуація 3. Опонент намагається перехопити ініціативу у виборі теми розмови:

а) підміняє принципові питання дрібними;

б) висуває тези не по суті проблеми;

в) пропонує контрпроблему, ігнорує ваші аргументи.

Рекомендація. Передбачте завчасно заперечення опонента, вивчіть його мотиви, позиції для того, щоб:

а) вказати співрозмовнику на його ухилення від спірного питання;

б) запитайте, яку думку він доводив;

в) попрохайте висловити ставлення до вашої аргументації.

Ситуація 4. Опонент допускає натяки, що компрометують вас. Цим він ставить під сумнів вашу думку чи пропозицію. Його мета:

а) перенести критику на вас, на вашу особистість;

б) приписати вам явно нерозумні вислови.

Рекомендації. Не виключайте компліментів на адресу опонента, вигравайте доброзичливістю, демонструйте свою об’єктивність. Для цього:

а) скажіть, щось на кшталт, що розумна думка може світитися і в темній кімнаті;

б) не намагайтеся виправдовуватися;

в) не піддавайтеся на провокацію.

Існує думка, що управління і керівництво – це надзвичайно складна і серйозна діяльність, тому у керівника немає потреби і часу на жарти. Сміх на робочому місці ніколи не пов’язувався з ефективною діяльністю. Чи насправді це так?.

Важливо, щоб керівник усвідомлював, що гумор – це велика сила, яка може бути і конструктивною, цілющою, і руйнівною. Згідно сучасним зарубіжним теоріям (Гібон, Д.Холмс, М.Марра, К.Вінтон, К.Консалво, М.Род) багато з міжособових функцій гумору випливають з його неоднозначного характеру, що обумовлено різноманіттям паралельних значень, які він передає. Через таку двозначність гумор є корисним засобом передачі певних повідомлень і подолання ситуацій, з якими було б важче розібратися з допомогою більш серйозного, однозначного способу комунікації. Відомо, що від повідомлень, які передані в гумористичній манері, можна відмовитися легше, ніж якби вони були виражені в серйозній формі. Це дозволяє співрозмовникам (керівник-підлеглий, ділові партнери, колеги тощо) врятувати свою репутацію, якщо повідомлення не зустріло адекватного сприйняття. Позитивна емоція, викликана спільним сміхом з тим, у кого є почуття гумору, може підсилювати взаємні почуття привабливості, зміцнюючи позитивні настанови, вселяючи почуття довіри та розвиваючи близькі стосунки.

Як важлива навичка комунікації, гумор буде потенційно корисним для керівника-лідера в багатьох аспектах його діяльності. Наприклад, гумор буде корисним для викладення і роз’яснення трудових завдань, допомагаючи мотивувати і змінювати поведінку, сприяти креативності, долати стрес і взагалі налагоджувати взаємодію між керівником і підлеглим [5].

Висновок

Автори переконані. що зміст психолого-педагогічних дисциплін у поєднанні з тренінговими методами дозволяє студентам перевірити і розвинути свої комунікативні здібності.

Суттєвою перевагою тренінгової методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні, емоційно значимі питання ділової управлінської боротьби в безпечній обстановці заняття, а не в реальному житті з його загрозами та ризиками. Заняття-тренінг дає можливість вчитися без хвилювання стосовно неприємних наслідків, які можуть виникнути у випадку прийняття неправильного управлінського рішення, розвиває поведінкову гнучкість, вміння впевнено почувати себе у складних ситуаціях, вміти управляти своїми емоціями, переконливо і аргументовано викладати свої позиції, досягати взаєморозуміння в суперечливих питаннях. Знання різних психологічних типів ділових партнерів, клієнтів, колег, особливостей їх репрезантивних систем, володіння прийомами впливу на них, а також дії на основі алгоритмів поведінки, – все це сформує той перший ігровий комунікативний досвід, який стане корисним в майбутній управлінській діяльності.

Література:

1. Вагин И. Мастер-класс Игоря Вагина. Лучшие психотехники. – СПб.: Питер, 2006

2. Вачков И.В., Дерябо С. Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субъективного подхода к групповой работе. Учебное пособие. – СПб.: М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001.

3. Куницына В.Н.. Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. Учеб. для вузов.- СПб.: Питер. 2002.-544с

4. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация: Практическое руководство. – М.: Издательство института психотерапии, 2000.

5. Род Мартин. Психология юмора. Пер.с англ. Л.В.Куликова. – СПб.: Питер, 2009. – 480с. .

6 Шпалінський В.В., Помазан К.А. Психологія управління: Навч. посіб. для керівників навч. закладів. – Харків: Веста: Видав. «Ранок», 2002. – 128с.