Хоронжук К.В.

студентка 4-го курсу

Долгов О.М.,

к.б.н. кафедри біології

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

Залежність показників фізичного стану студентів першого курсу природничо-географічного факультету від статі

В сучасних умовах життя суспільства різко погіршився стан здоров`я студентської молоді. Навчаючись у вищих навчальних закладах, студенти не дотримуються раціонального режиму дня. Велике за обсягом розумове навантаження та недостатнє фізичне навантаження, погіршують стан здоров`я студентів. В структурі захворюваності населення переважають захворювання серцево-судинної системи. У свою чергу, серцево-судинна система є важливою ланкою фізичної працездатності людини, що визначає рівень фізичного стану і загальний стан здоров’я.

Дослідження проводились з метою подальшого моніторингу фізичного стану студентів в наступні роки. Визначення фізичного стану дасть змогу виявити прогалини в організації фізичної підготовки студентів, з`ясувати відмінності в показниках фізичного стану серед представників чоловічої та жіночої статі, можливі причини відмінностей запобігти погіршенню загального стану здоров’я та поліпшити рівень працездатності студентів засобами фізичної культури і спорту.

Фізичний стан, за визначенням Міжнародного комітету по стандартизації тестів, характеризує особистість людини, стан її здоров’я, статури тіла, конституцію, функціональні можливості організму фізичну працездатність та підготовленість. Таким чином, фізична працездатність – це інтегральне виявлення функціональних можливостей людини.

З метою з’ясування фізичного стану було використано субмаксимальний тест для визначення фізичної працездатності PWC₁₇₀.

ВООЗ в 1968 р. для визначення фізичної працездатності людини рекомендовано пробу Physical Working Capaciti (PWC), розроблену в Каролінському університеті в Стокгольмі Шестрандом в 50-х роках XX ст. Ця проба позначається ВООЗ як PWC₁₇₀.

Фізична працездатність у пробі PWC₁₇₀ виражається у величинах такої потужності фізичного навантаження, при якій ЧСС досягає величини 170 уд/хв. Вибір саме цього значення ЧСС заснований на наступних двох положеннях.

Перше положення полягає в тім, що зона адекватного функціонування кардіореспіраторної системи з фізіологічної точки зору обмежується діапазоном зміни ЧСС від 100-110 до 170-180 уд/хв. Отже, за допомогою цієї проби можна встановити ту інтенсивність фізичного навантаження, що «виводить» діяльність серцево-судинної системи, а разом з нею й всієї кардіореспіраторної системи, в область оптимального функціонування.

Друге положення базується на тому, що взаємозв'язок між ЧСС і потужністю виконуваного фізичного навантаження має лінійний характер у більшості здорових людей аж до ЧСС, рівної 170 уд/хв. При більш високій ЧСС лінійний характер залежності між ЧСС і потужністю фізичного навантаження порушується.

Обстеженню були піддані 57 студентів 1-го курсу природничо-географічного факультету, з них дівчат – 33, а юнаків – 24 особи. Вік обстежених від 17 до 21 року.

В процесі дослідження студенти були розділені на групи залежно від статі з наступним підбором різного фізичного навантаження.

Досліджуваним пропонувалось протягом 5 хвилин крокувати на сходинку висотою 29,5 см в темпі, при якому ЧСС досягає 120-130 уд/хв. Після 3 хвилин відпочинку досліджувані знову протягом 5 хвилин виконували навантаження, але в більшому темпі, при якому ЧСС досягає 160-170 уд/хв. Фіксувались маса тіла досліджуваних та ЧСС одразу після кожного навантаження.

Розрахунки проводились у 3 етапи. На першому визначалась величина виконаної роботи. Враховуючи, що величина виконаної за 1 хвилину роботи дорівнює потужності, на другому етапі визначали потужність фізичного навантаження, при якій ЧСС досягає 170 уд/хв. На третьому етапі визначали абсолютний, а потім відносний показники максимального споживання кисню, за яким здійснюється оцінка рівня фізичної працездатності.

Отримані результати показали, що з 24 юнаків 3 (12,5 %) мають посередній, 17 (70,8 %) – нижче посереднього, а 4 (16,7 %) – низький рівень фізичної працездатності.

000З 33 дівчат у 25 (75,8 %) мають високий, 6 (18,2 %) – добрий, і лише 2 (6%) – посередній рівень фізичної працездатності. (Рис. 1. )

Рис. 1. Показники фізичного стану студентів: А – юнаки, Б – дівчата.

Середні величини абсолютних і відносних показників максимального споживання кисню у представниць жіночої статі нижчі ніж у чоловіків, однак вони забезпечують вищий рівень аеробної продуктивності організму. Це і зумовлює вищий рівень фізичного здоров’я жінок порівняно із чоловіками. Так середня величина відносного показника максимального споживання кисню у більшості чоловіків знаходиться нижче «безпечного рівня здоров’я», а у жінок значно перевищує цей рівень, який за Апанасенком Г.Л. дорівнює 42 мл∙хв^-1∙кг^-1 у чоловіків і 35 мл∙хв^-1∙кг^-1 у жінок. Серед захисних механізмів, які забезпечують більш високу витривалість жіночого організму, слід відмітити перевагу в концентрації деяких біологічно активних речовин, гормонів. У жінок більш високий вміст естрогенів і α - ліпопротеїдів в сироватці крові, що знижує потребу в кисні.

Шляхом опитування з`ясовано, що 54% досліджених юнаків, мають шкідливу звичку – куріння – що може стати однією з основних причин зниження показників фізичного стану.