К.е.н. Рижкова Г.А.

Дніпропетровський університетт імені Альфреда Нобеля, Україна

ПроблемИ УправлінНя Асортиментом

Нині розроблена велика кількість методів управління асортиментом на промислових підприємствах, на практиці, найчастіше, це відбувається інтуїтивно. Фахівці зазнають труднощі при виборі конкретного інструменту управління асортиментом, який би якнайкраще дозволяв вирішити проблеми його формування. Для зручності вибору найбільш ефективного методу аналізу асортименту в конкретній ситуації доцільно їх систематизувати.

В першу чергу, вибір методів управління асортиментом, залежить від рівня, на якому здійснюється процес управління, - на стратегічному або тактичному. На стратегічному рівні приймаються рішення відповідно до ринкової кон'юнктури. На тактичному рівні здійснюється вибір конкретних асортиментних позицій виходячи з рівня попиту і економічних показників по кожній позиції.

Наступними чинником, що впливає на асортимент підприємства, являються чинники, пов'язані з ринковою ситуацією, з цілями підприємства, і чинники, пов'язані з ресурсами підприємства. Так, за аналіз кон'юнктури ринку зазвичай відповідають маркетологи, за управління ресурсами підприємства - фінансова служба, а за аналіз результативності - планова служба. Відповідно до цього необхідно підбирати метод управління асортиментом для кожного підрозділу.

Методи, використовувані для аналізу ринкової ситуації, дозволяють виявити чинники, пов'язані з кон'юнктурою ринку, і визначити міру їх впливу на діяльність підприємства, а також дати загальну якісну оцінку поточній ситуації на ринку і визначити можливі перспективи. Найбільш поширеними інструментами, вживаними для цих цілей, є SWOT- аналіз, концепція життєвого циклу товару [2], концепція кривої досвіду [3], модель п'яти сил конкуренції Портеру [4, 5].

Проте, незважаючи на видимі переваги, можна виділити ряд недоліків цих методів. По-перше, важко визначити межу даного ринку або галузі. По-друге, для отримання достовірного прогнозу необхідно застосовувати ці методи в сукупності, оскільки використання одного методу недостатньо. Наприклад, аналіз п'яти сил Портеру у поєднанні з концепцією життєвого циклу товару дозволяє дати точніший прогноз розвитку галузі, чим застосування будь-якого з цих методів окремо.

До наступної групи стратегічних методів відносяться методи, що дозволяють сформулювати альтернативи асортиментної стратегії виходячи з цільових установок підприємства. До них відносяться матриця "продукт-ринок" И. Ансоффа [1], її модифікації.

Гідність матриць полягає в тому, що вони спрощують процес формування альтернатив асортиментної стратегії. Проте конструювання стратегій є творчим процесом, який матриці можуть істотно обмежувати із-за розгляду обмеженого числа змінних. Тому для формування альтернатив асортиментної стратегії доцільно використати ряд інструментів, які дозволили б відповісти на головні питання : що в асортименті повинно бути змінено для забезпечення зростання і розвитку підприємства, а що, навпаки, повинно бути збережено для зниження ризику і поглиблення компетенцій підприємства.

Узагальнюючи огляд стратегічних методів управління асортиментом необхідно відмітити ключові проблеми використання усієї цієї групи інструментів.

По-перше, необхідно точно визначати межі ринків, на яких конкурує кожна товарна лінія компанії. Неточне визначення меж приведе до неадекватного прогнозу розвитку ринку, а також до нечіткого розуміння конкурентних переваг товарних ліній і перспектив їх розвитку. По-друге, ключовим моментом є точна оцінка чинників, яка б більшою мірою відповідала впливу цього чинника, а не зручності його виміру і використання в аналізі.

По-третє, необхідно використати розглянуті інструменти в сукупності відповідно до сфери їх застосування, враховуючи зв'язки між методами.

Тактичні методи управління асортиментом підприємства можна поділити на три групи: методи визначення попиту, методи економічного аналізу асортименту і методи розробки плану продажів.

Так, план продажів є одним з основних документів, що визначає порядок роботи підприємства і тому є об'єктом підвищеної уваги усіх зацікавлених сторін, що відстоюють різні інтереси. Використання цієї групи методів управління асортиментом дозволяє перевести усі ці інтереси з політичного русла в область економічних рішень, оптимальних по відношенню до кон'юнктури, що склалася, ресурсів і цілей підприємства.

Узагальнюючи групу методів управління асортиментом на тактичному рівні, можна зробити висновок про необхідність використання як статистичних методів аналізу, так і експертних, оскільки статистичні методи, грунтуючись на великому об'ємі інформації за попередні періоди, дозволяють добитися високої точності планування. Проте, застосування цих інструментів ефективне за умови стабільності, а також доступності даних.

Ці недоліки дозволяє усунути застосування експертних методів, які досить ефективні в умовах, що швидко міняються, і високій невизначеності середовища.

Література

1. Ансофф И. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1989. 519 с.

2. Дойль П. Маркетинг – менеджмент и стратегии. СП б: «Питер», 2002. 544 с.

3. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. СПб: Питер, 2000. 320 с.

4. Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школы стратегий. СПб: Пи-тер, 2000. 336 с.

5. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / Майкл Е. Портер; Пер. с англ.-2-е изд. М.:Альпина Бизнес Букс, 2006. 454 с.