Економічні науки/10. Економіка підприємства

Куракіна Ю.О.

Криворізький національний університет, Україна

Діагностування фінансової кризи на основі визначеного надлишку зобов’язань

Створення аналітичного забезпечення діагностування кризових явищ не є одномоментним акцентом, а складає основу комплексного управління підприємством. В методологічному та організаційному аспектах діагностика наявності кризи здійснюється у двох площинах: при виявленні й оцінці загрози фінансової кризи та при обґрунтуванні проекту виходу підприємства з кризи.

У попередніх роботах [1, 2] нами прийнято, що інтегральним показником, що характеризує зміну фінансового стану є надлишок зобов’язань - різниця між фактичною та нормативною величиною зобов’язань, яка має бути погашена для досягнення всіма коефіцієнтами фінансового стану своїх нормативів.

За аналогією до структури залученого капіталу, надлишок зобов’язань має у складі два елементи: надлишок довгострокових зобов’язань (НДЗ); надлишок короткострокових зобов’язань (НКЗ).

Наявність у підприємства кризового стану характеризується трьохпозиційним співвідношенням величин надлишку короткострокових та довгострокових зобов’язань (табл. 1).

Таблиця 1

Вихідна шкала оцінки кризового стану

Стан підприємства	Значення показника (НКЗ)	Значення показника (НДЗ)
Кризовий стан 1	НКЗ ≤ 0	НДЗ > 0
Кризовий стан 2	НКЗ > 0	НДЗ ≤ 0
Кризовий стан 3	НКЗ > 0	НДЗ > 0

Розглянемо послідовно кожну з трьох можливих комбінацій.

Згідно першої, у підприємства відсутній надлишок короткострокових зобов’язань, але є надлишок довгострокових зобов’язань. Тобто підприємство має нормальний рівень поточної платоспроможності, але велику суму довгострокових зобов’язань, яка вносить певну нестабільність у діяльність підприємства. У цьому випадку ступінь кризи оцінюється за величиною надлишку довгострокових зобов’язань.

Для проведення якісної оцінки ступеня кризи необхідно встановити наскільки суттєвим є надлишок довгострокового капіталу. Для цього нами запропоновано визначати коефіцієнт суттєвості зміни довгострокового капіталу, який визначається за наступною формулою:

(1)

де К_ДК – коефіцієнт суттєвості зміни довгострокового капіталу, частка од;

Зд – сума довгострокових зобов’язань, тис. грн.

Ступінь кризи встановлюється на основі значення даного коефіцієнту за наступною шкалою (табл. 2):

Таблиця 2

Шкала оцінки ступеню кризи

Значення коефіцієнту суттєвості зміни довгострокового капіталу (КДК)	Ступінь кризи
< 0,2	Перспективно відсутній
[0,2 – 0,5]	Легкий
(0,5 – 1,0]	Обтяжено легкий

У другій ситуації (згідно табл. 1) у підприємства є надлишок короткострокових зобов’язань, але величина надлишку довгострокових зобов’язань має від’ємну величину. Така ситуація характеризується поточною неплатоспроможністю підприємства та нестачею ліквідних оборотних коштів для покриття своїх короткострокових зобов’язань.

Для проведення якісної оцінки ступеня кризи необхідно встановити наскільки суттєвим є коригування короткострокових зобов’язань. Для цього нами запропоновано визначати коефіцієнт суттєвості зміни короткострокових зобов’язань, який визначається за наступною формулою:

(2)

де К_З – коефіцієнт суттєвості зміни короткострокових зобов’язань, частка од.

Ступінь кризи встановлюється на основі значення даного коефіцієнту за наступною шкалою (табл. 3):

Таблиця 3

Шкала оцінки ступеню кризи

Значення коефіцієнту суттєвості зміни короткострокових зобов’язань (КЗ)	Ступінь кризи
< 0,2	Перспективно легкий
[0,2 – 0,5]	Середній
(0,5 – 1,0]	Обтяжено середній

Третя ситуація характеризується наявністю позитивних надлишків як короткострокових, так і довгострокових зобов’язань. У цьому випадку поточна неплатоспроможність поєднується з високою залежністю від довгострокових кредитів та позик, тобто ступінь кризи може бути діагностований як важкий.

Суттєвим питанням діагностування ступеню кризи на підприємстві є період за який воно проводиться.

Традиційно показники, що дозволяють діагностувати кризовий стан на підприємстві, визначаються станом на кінець поточного звітного періоду на підставі даних фінансової звітності. При цьому сума прибутку, відображена у такій звітності, вже використана протягом періоду та не є джерелом погашення надлишку зобов’язань. Тому необхідно розглядати дати складання звітності як початок періоду у якому проводиться діагностування фінансової кризи та проводити оцінку того як зміниться фінансовий стан підприємства через певний проміжок часу (місяць, квартал, рік) з урахуванням погашення підприємством своїх зобов’язань за рахунок прогнозного прибутку. З цією метою будується прогнозний баланс підприємства на основі якого розраховуються коефіцієнти фінансового стану та визначаються величини надлишків довгострокових та короткострокових зобов’язань.

Величина прогнозного прибутку може бути встановлена на рівні минулого періоду, розрахована з використанням методів екстраполяції або даних перспективних планів.

Література:

1. Методичні основи визначення втрат бізнесу від погіршення фінансового стану в результаті впровадження інвестиційного проекту [Електронний ресурс] // Ефективна економіка. – 2011.-№6.– Режим доступу до журналу: http:// www.economy.nayka.com.ua

2. Оцінка економічних результатів виробництва з урахуванням зміни фінансового стану // Агросвіт. – 2012. - №1. - С. 29-33.