Студілко І.А. Настенко М.М., к.е.н.

Вінницький національний аграрний університет

Гармонізація обліку дебіторської заборгованості вітчизняними підприємствами за міжнародними стандартами

Сьогодні повернення коштів дебіторами є однією з основних проблем підприємства. Зростання обсягів дебіторської заборгованості призводить до погіршення фінансового стану підприємств, тим самим збільшуючи ризик банкрутства, тому наукове дослідження організації обліку дебіторської заборгованості за досвідом зарубіжних країн, дозволить у майбутньому практично застосовувати їх у нашій державі з урахуванням національного законодавства.

Сучасні умови господарювання потребують невідкладного вирішення низки проблем, серед яких має місце гармонізація ведення обліку дебіторської заборгованості вітчизняними підприємствами за міжнародними стандартами та вимогами.

Постійне зростання обсягів дебіторської заборгованості на українських підприємствах свідчить, що на даний час існуючі підходи обліку до розрахунків з дебіторами потребують удосконалення, шляхом адаптації вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку до вітчизняних.

Дослідженню гармонізації обліку дебіторської заборгованості між міжнародними та вітчизняними стандартами присвятили увагу чимало науковців, серед яких можна виділити: Скорбу О.А., Нашкерську Г.В., Бутинця Ф.Ф., Горецьку Л.Л., Губачову О.М., Мельник С.І. та інших.

Метою даної роботи є розгляд дебіторської заборгованості через призму міжнародних стандартів фінансової звітності, проведення порівняння з національними положеннями, удосконалення вітчизняного обліку дебіторської заборгованості.

Головною відмінністю вітчизняного обліку дебіторської заборгованості від міжнародного досвіду є те, що характерним для України є існування чітких норм ведення бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, а саме П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та П(с)БО 13 «Фінансові інструменти», які суворо регламентовані, недотримання яких зумовлює різні типи відповідальності (адміністративну, кримінальну тощо). А в міжнародній системі обліку навпаки зазначаються лише базові фундаментальні концепції ведення фінансового обліку, тому компанії, що ведуть бухгалтерський облік за міжнародними стандартами мають право самостійно обирати форми фінансової звітності, методи відображення в них інформації про певні об’єкти обліку, а також при встановленні відповідного рівня суттєвості, відображати у звітності лише всі суттєві дані.

Отже, для гармонізації обліку на сучасному етапі глобалізації актуальним є приведення цих протиріч у відповідність.

Розбіжність в організації обліку дебіторської заборгованості за міжнародними та національними стандартами проявляється у наступному:

- Визначення дебіторськой заборгованості: за П(c)БО 10 дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату; за МСБО 32 дебіторська заборгованість визначається як фінансовий актив.

- Визнання дебіторської заборгованості згідно П(c)БО 10, визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг; згідно МСБО 39, підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли воно стає стороною контрактних зобов’язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності [6].

Проблема визнання дебіторської заборгованості за кордоном пов'язана із застосуванням гнучкої системи численних знижок. Знижки, що надаються покупцю, поділяються на дві великі групи: торгові знижки - це відсоткові знижки від базової ціни; знижки за оплату в строк - це знижки залежно від строку оплати.

Саме останній вид знижок за оплату в строк і створює проблеми визнання дебіторської заборгованості. В зарубіжній практиці (переважно, системи ЗПБО США) існують два методи відображення таких знижок в бухгалтерському обліку – валовий та чистий [3].

- Оцінка дебіторської заборгованості згідно П(С)БО 10 здійснюється при зарахуванні на баланс дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу – за чистою реалізаційною вартістю [4]. За рекомендаціями МСФЗ 39 – під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати їх за собівартістю, яка є справедливою вартістю компенсації, наданої або отриманої за них. Після первісного визнання дебіторську заборгованість визнають за амортизованою собівартістю із застосуванням методу визначення за ефективною ставкою відсотка [5]. Таким чином, у вітчизняній і у зарубіжній практиці оцінка дебіторська заборгованість на дату складання балансу співпадає. Відмінним при цьому є визначення чистої вартості реалізації.

- Види дебіторської заборгованості: в П(c)БО 2 та П(c)БО 10 зазначається, що дебіторська заборгованість поділяється на поточну та довгострокову, згідно вимог МСБО 39, дебіторська заборгованість поділяється на ініційовану підприємством та неініційовану.

- Визначення сумнівної дебіторської заборгованості згідно П(c)БО 10, безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником [4].

У МСБО 39 зазначається, що визнання сумнівної дебіторської заборгованості відбувається в наступних випадках: значні фінансові труднощі емітента; фактичний розрив контракту, наприклад, невиконання умов угоди або прострочена заборгованість щодо сплати відсотка або основної суми; надання позикодавцем боржникові пільгової позики, яку позикодавець не розглядав би за інших умов; висока імовірність банкрутства або іншої фінансової реорганізації підприємства; визнання збитку від зменшення корисності цього активу в попередньому звітному періоді; зникнення фінансового ринку для цього фінансового активу внаслідок фінансових труднощів [5].

- Розрахунок величини резерву сумнівних боргів:

· згідно до вимог П(С)БО 10 величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, за питомою вагою безнадійної заборгованості в чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості, а в міжнародних стандартах методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів не передбачаються.

Також в Україні величина резерву сумнівних боргів визначається із розрахунку абсолютної суми сумнівної заборгованості або з використанням коефіцієнта сумнівності. До того ж вітчизняні підприємства часто взагалі не формують резерв сумнівних боргів, так як у міжнародній практиці такий резерв обов’язково має бути сформований.

- Відображення дебіторської заборгованості у звітності:

· міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення резерву сумнівної боргів. Але для визначення величини дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно: протестувати дебіторську заборгованість на предмет знецінення, тобто списати однозначно безнадійну заборгованість; для дебіторської заборгованості, яка залишилася, нараховувати резерв сумнівної заборгованості, який відображає можливу ймовірність несплати рахунків і вирахувати даний резерв із величини дебіторської заборгованості.

В контексті нових змін до фінансової звітності за НП(с)БО 1 ми спостерігаємо, що триває процес гармонізації П(с)БО та МСФЗ, однак при цьому залишається безліч відкритих питань, які потребують вирішення.

Також є протиріччя у визначеннях та класифікації дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній практиці, що порушує неоднозначність в розумінні даної категорії як обліковцями так і аналітиками та управлінцями. З цією метою вважаємо за необхідність акцентувати увагу науковців на вирішення даного питання та дійти до одностайного розуміння даного економічного поняття з метою подальшого якісного обліку, аналізу та управління дебіторською заборгованістю. На нашу думку, під дебіторською заборгованість слід розуміти зобов’язання покупців чи інших контрагентів бізнесу перед підприємством чи організацією, наприклад, по виплаті грошових коштів за продані товари, продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Отже, нами було проведено порівняння особливостей визнання й оцінки дебіторської заборгованості за П(С)БО та міжнародними стандартами, її класифікація та відображення у фінансовій звітності. Слід зазначити, що відповідність обліку дебіторської заборгованості світовим вимогам є однією з передумов успішної інтеграції українського бізнесу в міжнародне економічне середовище.

Cписок використаної літератури:

1. Бєлокоз О. Відмінності між вітчизняними та міжнародними підходами до оцінки дебіторської заборгованості торговельних підприємств / О. Бєлокоз // Галицький економічний вісник. – 2010. – № 3. – С. 197 – 201.

2. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Житомир: ПП "Рута", 2002. – 544 с.

3. Нашкерська Г.В. Особливості визнання та оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги / Г.В. Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 11. – С. 31-37.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерством фінансів України вiд 08.10.1999 № 237.

5. Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) та їх тлумачення. - Київ: ПП «Видавництво «Фенікс». - 2004. - 1272 с.

6. Скорба О.А. Регулювання обліку дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній практиці // Економіст. - 2009. - №11. - с.50-56.