Рифяк Р.Р.,

здобувач Національного університету

«Львівська політехніка», м.Львів, Україна

СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ РИНКИ АВТОМОБІЛІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

У сучасних умовах глобалізації та інтеграції країн при формуванні єдиного світового простору питання міжнародного співробітництва та виходу на світовий ринок стають все більш актуальними. При цьому важливого значення набуває прискорення інтеграції українських ринків до основних міжнародних товарних ринків, що в свою чергу зумовлює необхідність з’ясування особливостей і проведення комплексного аналізу вітчизняного ринку, який багато в чому виявляється залежним від дії ринкових чинників за межами України.

За роки незалежності Україна суттєво просунулась на шляху до інтеграції у світовий автомобільний ринок, на якому вона на даний час зайняла досить активну позицію, особливо в країнах СНД. Визначення подальшої стратегії розвитку та інвестування галузі легкових автомобілів вітчизняного та світового автомобільних ринків потребує комплексного аналізу системи чинників, що діють на цих ринках, та виявлення зв’язків між ними - з’ясування основних домінант аналізу та прогнозування їх кон’юнктури.

Сьогодні розвиток світового автомобілебудування можна охарактеризувати трьома важливими моментами [1].

По-перше – це обов’язковість надлишку виробничих потужностей, що є суттєвим для організації більш гнучкого і безболісного оновлення модельного ряду. Однак це , у свою чергу, збільшує витрати на виробництво.

По-друге, автомобілебудування завжди було і залишається галуззю машинобудування з високими постійними витратами коштів. Дотримання жорстких міжнародних вимог з використання пального, безпеки руху і захисту навколишнього середовища заставляють виробників ускладнювати конструкцію своїх автомобілів, використовувати нові матеріали і технології високої вартості, складні технічні рішення. Освоєння виробництва лише однієї нової моделі фірмі приблизно в один мільярд доларів. Витрати переносяться на собівартість майбутнього автомобіля і роблять його виробництво рентабельним лише за умови мільйонних тиражів.

По-третє, перенасиченість основних автомобільних ринків і жорстка боротьба за споживача ведуть до постійного зниження прибутковості підприємства. Нічого подібного не можуть собі дозволити дрібні і середні фірми, тому вони або розорюються, або переходять до більших і фінансово міцніших компаній. Непримиримі колись конкуренти починають кооперуватися, створювати спільні виробництва, дослідницькі центри, збутову мережу. Але, якщо раніше такі об’єднання були характерними для фірм однієї країни, то сьогодні кооперація вийшла на більш високий міжнародний рівень, примушуючи до співробітництва значно географічно віддаленні компанії Європи, Америки та Азії. Число незалежних виробників скорочується з кожним роком.

В країнах Східної Європи (наприклад, Чехія та Словаччина) автомобілебудування займає ключове місце в економіці, забезпечуючи створення 8 – 10% внутрішнього валового продукту та понад 20% промислового виробництва. В цих країнах виробляється більше 100 автомобілів на 1000 жителів, що дозволяє в повній мірі покривати попит та експортувати значні обсяги. В умовах глобальної економічної кризи 2009 – 2010 рр. Чехія та Словаччина зберегли обсяги виробництва.

В Україні автомобілебудування представлено підприємствами з виробництва легкових автомобілів, легкових комерційних автомобілів, вантажних автомобілів і автобусів, причепів, спеціальної та військової автомобільної техніки, запчастин та комплектуючих для автомобілів (двигуни, електрообладнання, шини, пластмаси і вироби з них , тощо). Загалом, в галу зі працює близько 100 підприємств різної форми власності.

В даний час вітчизняне автомобілебудування є малорозвиненим, і його вклад в національну економіку не суттєвий. Так, в 2011 році частка галузі в промисловому виробництві склала лише 0,8%, в створенні національного внутрішнього валового продукту – менше 0,4%. В галузі працює лише 18,4 тис. працівників, або менше 0,1% всіх працюючих в Україні.

Виробництво легкових автомобілів в Україні протягом 2003 – 2008 рр. зросло в 4 рази , досягнувши максимуму в 2008 році – 425,7 тис. одиниць, або 9 автомобілів в перерахунку на 1000 жителів, що значно менше, ніж в східноєвропейських країнах (Чехія та Словаччина).

В 2009 році виробництво легкових автомобілів знизилося в 6 разів, до 70,4 тис. одиниць, або 1,5 автомобіля на одну особу. В 2010-2011 рр. виробництво , хоча і збільшилося на 13,5 тис. одиниць , однак залишається на дуже низькому рівні (83,9 тис. одиниць ). Значне падіння обсягів виробництва зумовлене низькою конкурентоздатністю сектору, зокрема відсутністю повного циклу виробництва легкових автомобілів, власної конструкторської школи та перспективних напрацювань, і основна частина виробництва припадає на крупновузлове збирання іноземних автомобілів, з низьким рівнем локалізації (в середньому 15%) та утворюваної на території України доданої вартості.

ЗАТ “ЗАЗ” - єдине в Україні підприємство, що має повний цикл виробництва легкових автомобілів, який включає штампування, зварювання, фарбування, обладнання кузова і складання автомобіля.

На поточний момент внесок вітчизняного автомобілебудування в національну економіку є незначним. В сегменті виробництва легкових автомобілів присутнє, головним чином, крупновузлове складання іноземних марок середнього класу ( С, В і С-high), вартістю 6,5 – 22 тис.євро.

Підвищення ефективності функціонування автомобільної галузі можливе за рахунок створення в Україні конкурентноздатного легкового автомобілебудування, підвищення рівня локалізації, збільшення випуску легкових автомобілів, покриття внутрішнього попиту автомобілями вітчизняного виробництва та нарощування експортного потенціалу, що призведе до створення нових робочих місць в автоскладанні та у виробництві автокомплектуючих, зростанню промислового виробництва України, збільшенню податкових надходжень з підприємств легкового автомобілебудування.

Список використаних джерел:

1. Кищун В.А. Виробництво легкових автомобілів: світові та вітчизняні тенденції / В.А.Кищун // Луцький національний технічний університет: зб. наук. праць. Електронне наукове видання. – 2003. – № 13. – С. 137– 145..

2. Козицька Г. В. Формування товарної політики автомобілебудівного підприємства в умовах фінансово-економічної кризи [Електронний ресурс] / Г. В. Козицька // Економічний вісник Донбасу : науковий журнал. – 2011. – № 2 (24). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evd/2011_2/24.pdf