Природа та сутність капіталу привертала увагу науковців
протягом багатьох століть. Крім того, одним з безперечних стверджень сучасної
підприємницької діяльності є визначення того, що капітал – це важлива складова
успіху будь-якого бізнесу та діяльності, орієнтоване на довгострокове
економічне зростання. Тому, на думку дослідників, безпосередньої уваги
керівників підприємств потребують питання розробки та реалізації ефективної
стратегії фінансування підприємницької діяльності, якій центральне місце проблема ефективного управління формуванням
і функціонуванням капіталу.
Питання формування власного капіталу знайшли
відображення в працях багатьох вчених: українських – І.А. Бланка, Т.В. Давидюк,
І.В. Замули, С.Ф. Легенчука, Г.О. Кузнецової, Г.П. Ляшенко, О.О. Суярової, Ф.Ф.
Бутинця, М.Т. Білуха; а також зарубіжних – М.А. Крестина, В. Лексиса, Н.В.
Наумової, Л.В. Пархоменко, К.Ю. Циганкова. Разом з тим, багато питань
використання підприємницького капіталу в сучасних умовах залишаються
дослідженими явно недостатньо.[1]
Так, за твердженням цих авторів, метою оптимізації
структури капіталу підприємства є формування оптимального співвідношення різних
джерел фінансування діяльності підприємства, при якому максимізується вартість
самого підприємства У розвитку критерію визначення оптимальності структури
капіталу підприємства деякі автори акцентують увагу на виділенні ще одного
критеріального аспекту, який і максимізує вартість підприємства. [1].
Формування
оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу
затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших питань,
що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. На сьогоднішній
день правильний підхід щодо поєднання власних та залучених коштів є одним із
передумов фінансової стійкості підприємства і його рентабельності. Проте в
умовах економічної кризи, а особливо кризи банківської сфери, залишається
відкритим питання залучення нових коштів, а також пошук шляхів оптимізації
структури капіталу сучасного українського підприємства.
Підприємство для свого розвитку повинно збільшувати обсяг залученого капіталу. Адже метою його тактичної діяльності є отримання прибутку, а стратегічна мета – збільшення цього прибутку та посилення фінансової стійкості. В залежності від того, які у підприємства джерела фінансування, розрізняють власний і залучений капітал. Запозичені кошти мають декілька переваг: по-перше, проценти, що сплачуються за користування запозиченими ресурсами, віднімаються від суми податку на прибуток, що знижує фактичну вартість позички, по-друге, сторони, які надають позику, отримують фіксований дохід, не можуть впливати на розподіл отриманого прибутку підприємством. [3].
Проте,
запозичені фінансові ресурси мають певні недоліки. Адже чим більший коефіцієнт
заборгованості, тим більший ризик має підприємство, а відповідно, вище ціна
запозичених коштів.
Виходячи
з вище сказаного, виникає питання про те, яке фінансування краще і коли: чи то
власними коштами, чи то борговими, чи можливе їх поєднання задля досягнення
основної мети діяльності будь-якого підприємства – максимізації прибутку і
мінімізації затрат.
Аналізуючи
погляди вчених стосовно оптимізації капіталу, приходимо до висновку що в цілому,
діяльність підприємства поділяється на певні життєві цикли. Тому для оцінки
оптимізації структури капіталу необхідно чітко розуміти, який етап проходить
підприємство: розвиток, стабільність чи період збитковості.
Успіх реалізації стратегії підприємства прямо залежить від того, наскільки оптимізована структура капіталу. А оптимальне співвідношення позиченого і власного капіталу залежить від їх вартості. Не слід забувати про те, що залучення власного капіталу не є безкоштовним. Адже платою за нього є дивіденди, і фінансування за рахунок власних коштів є дуже дорогим.
Розвиток підприємства лише за власні кошти зменшує певні фінансові ризики, але й зменшує швидкість розширення бізнесу. А залучення додатково позичених коштів за умови використання правильної фінансової стратегії може збільшити дохід власників підприємства.
Якщо ж подивитися з іншого боку, перенасичена запозиченнями структура капіталу потребує високого рівня прибутковості, адже збільшується ризик несплати боргу та росте ризик для інвестора. Крім того цей факт може негативно вплинути на відносини з контрагентами, які можуть почати шукати більш надійного партнера.
Аналізуючи вище сказане, приходимо до висновку, що оптимальна структура капіталу підприємства являє собою таке співвідношення власних і позичкових коштів, при якому максимізується ринкова вартість підприємства.
Отже, як бачимо, розвиток підприємства сьогодні має будуватися зважаючи на систему управління власне капіталом, реалізовуватися шляхом здійснення певних функцій, та базуватися на адекватних принципах. Адже потенціал управління капіталом підприємства входить до загального стратегічного потенціалу підприємства. Сьогодні залучення запозиченого капіталу є умовою подальшого розвитку підприємства. Проте, на жаль, на сьогоднішній день ситуація щодо залучення ресурсів ззовні є дуже скрутною. Адже основним постачальником капіталу для малого і середнього бізнесу були банки та ряд іноземних інвесторів.
На сьогодні оптимальним є така структура капіталу, яка сприяє максимізації ринкової вартості підприємства. Але в даних умовах господарювання оптимізувати структуру капіталу навряд чи вдасться більшості вітчизняних підприємств. Адже існує проблема залучення додаткових коштів, що не є дешевшими у порівнянні з залученням власних.
Таким чином, на сьогодні питання оптимізації структури капіталу є дуже важливим, адже являє собою умову стратегічного успіху діяльності підприємства. Розширення, розвиток діяльності підприємства, збільшення прибутку та рентабельності власного капіталу є можливим лише за умови правильного використання власного та залучення позичкового капіталу. А вдала комбінація цих двох складових капіталу дозволить вітчизняним підприємствам досягти економічної вигоди. Порівнявши деякі особливості власного і позичкового капіталу, приходимо до висновку, що лише об’єднання цих двох складових дає змогу підприємству активно розвиватися.
Література:
1.
Афанасьєв, А. А. Управління структурою капіталу [Teкст] / А. А. Афанасьєв, С. А. Кравченко // Економіка.
Фінанси. Право. – 2003. – № 1. – C. 25-28.
2.
Бланк, И. А. Финансовый
менеджмент [Teкст] : учебный курс / И. А. Бланк. – Изд. 2–е перераб. и доп. –
К. : Ника-Центр : Эльга, 2006. – 656 с. – ISBN 966–521–257–5.
3.
Зборовська, Ю. О. Капітал підприємства: теоретичні аспекти визначення суті
капіталу [Текст] / Ю. О. Зборовська // Формування ринкових відносин в Україні.
– 2007. – № 7. – C. 35–39.