Коваль Т.Г., доц.к.е.н. Звенячнкіна В.Ю.

Донецький національний технічний університет, Україна

Особливості калькулювання собівартості вугілля на вугледобувних шахтах

Калькулювання собівартості вугілля є актуальним питання сьогодні, адже воно залишається найважливішим джерелом електроенергії, є вихідною технологічною сировиною для багатьох продуктів хімічної промисловості, паливом для залізничного та водного транспорту.

Питання обліку калькулювання собівартості вугілля знайшло широке відображення в роботах таких вчених, як: М.Б.Чумаченко[1], Ф.Ф.Бутинець[2] – розглядали калькулювання собівартості вугілля за простим (однопередільним) методом; В.О.Палій[4], М.В.Бахрушина[5], – приділяли увагу питанню класифікації витрат на вугледобувних підприємствах; І.М.Білоусова[6] – аналізувала можливість застосування на вугільних шахтах альтернативних методів калькулювання собівартості, таких як директ-костинг. Проте недостатньо освітленим залишається питання планування витрат собівартості вугілля на шахтах.

Метою даної статті є дослідження особливостей калькулювання собівартості вугілля на шахтах, а саме, використання елементів нормативного методу.

Для розкриття мети даної статті слід зауважити, що облік собівартості вугілля має певні особливості, це, в першу чергу, обумовлено відсутністю незавершеного виробництва, тому на шахтах застосовується простий (однопередільний) метод калькулювання собівартості продукції. Суть однопередільного методу зводиться до прямого розрахунку, тобто всі витрати на виробництво за статтями калькуляції повинні ділитися на кількість виробленої продукції. В результаті отримуємо собівартість одиниці продукції, в даному випадку 1 тонни вугілля[3].

Проте згідно з особливостями формування витрат та проектуванню робіт на вугледобувних шахтах простий метод калькулювання собівартості використовується з елементами нормативного.

Це в свою чергу передбачає попереднє планування витрат на певний період та складання планової калькуляції собівартості 1 тонни вугілля. Згідно з Положенням з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції у промисловості, планова калькуляція складається на рік з розподілом за кварталами [7]. В свою чергу, фактична калькуляція складається щомісяця або щоквартально.

І планова, і фактична калькуляції мають однакові статті витрат. На вугільних шахтах для калькулювання собівартості застосовується типова форма 10-П «Звіт про собівартість готової продукції» . У калькуляції ведеться облік за статтями як у грошовому показнику, так і у натуральному.

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

- інші витрати.

Враховуючи таку особливість добутку вугілля як відсутність сировини, до елементу «матеріальні витрати» включають вартість допоміжних матеріалів, а саме калькуляція має такі статті витрат допоміжних матеріалів: лісові матеріали, вибухові елементи, детонатори, запасні частини, матеріали тривалого застосування, малоцінні предмети, спецодяг та взуття, стрічка транспортерна, інші матеріали[4].

До витрат на оплату праці відносять витрати на заробітну платню робітників, зайнятих добутком вугілля.

До відрахувань на соціальні заходи відносять нарахування на заробітну платню єдиного соціального внеску, що включає у себе страхування від нещасних випадків, адже вугільні шахти мають високий рівень небезпечності робіт.

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів включає витрати на амортизаційні відрахування обладнання, що застосовується при добутку вугілля, його транспортуванню на-гора.

Інші витрати включають витрати на послуги сторонніх організацій, спеціалістів, а також частково списані витрати майбутніх періодів.

Облік собівартості вугілля здійснюється у наступній послідовності.

На першому етапі складаються кошториси витрат і калькулюється планова собівартість 1 тонни вугілля. Основою складання планової калькуляції на шахті є технічно обґрунтовані норми витрат допоміжних матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови добутку вугілля. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планованого періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва[7].

На другому етапі складаються кошториси: витрат, пов'язаних з підготовкою до добутку вугілля, пускових витрат, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення, загальновиробничих витрат, а також загальногосподарських витрат.

На третьому етапі складається фактична калькуляція та калькулюється собівартість 1 тонни вугілля за фактично понесеними витратами.

На четвертому етапі складається зведений кошторис витрат на виробництво, після чого проводиться аналіз щодо відхилень від плану. Таким чином використовуються елементи нормативного методу калькулювання собівартості.

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що калькулювання собівартості вугілля має свої особливості. Через відсутність незавершеного виробництва на вугільних шахтах застосовується однопередільний метод калькулювання собівартості продукції. Проте процес добутку вугілля потребує планування витрат, через це на шахтах при калькулюванні собівартості використовуються елементи нормативного методу калькулювання собівартості, а саме складаються планові калькуляції на основі встановлених нормативів та умов виробництва.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 19.01.2000р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00.

2. Чумаченко М.Б. Особливості застосування однопередільного методу»// Дебет-кедит. – 2010р. – №17.

3. Бутинець Ф.Ф. Аналіз методів калькулювання собівартості на виробничих підприємствах// Облік і аудит . – 2003р. – №7.

4. Палій В.О. Деякі питання класифікації витрат на шахтах // Все про бухгалтерський облік. – 2008р. – №3.

5. Бахрушина М.В. Особливості обліку витрат на вугільних підприємствах// Податки і бухгалтерський облік. – 2009р. – №42.

6. Білоусова І.М. Дослідження альтернативних методів калькулювання собівартості вугілля// Дебет-кредит. – 2009р. – №10.

7. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене Кабінетом міністрів України від 26.04.1996р. № 473. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1057.368.0.