"Економічні
науки" 7. Облік і аудит
Іванова Л.Б., к.е.н., доцент, докторант
Ганжа С. І., магістрант
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана,
Чернігівський державний технологічний
університет
ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ: ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ
Наймобільнішим складником ресурсів
підприємства є оборотні активи. Від ступеня ефективності їх використання
залежить стан підприємства, галузі, національної економіки, задоволення потреб
суспільства. Чіткий облік та аналіз використання оборотних активів є важливими
функціями у процесі прийняття ефективних управлінських рішень на підприємствах,
зокрема торгівельних. Удосконалення діючої системи контролю, у тому числі
бухгалтерського обліку, підвищення
ефективності політики підприємства щодо оборотних активів а, отже, збільшення
фінансових результатів та покращення фінансового стану торгівельних підприємств
є особливо актуальним в умовах подолання кризових явищ економіки.
Основні аспекти обліку оборотних активів
було розглянуто такими науковцями як: М.І.Бондарь, Ф.Ф. Бутинець, В.П. Завгородній, Л.Г. Ловінська, В.С. Лень, В.В. Сопко,
Н.М. Ткаченко, В.Г. Швець, М.Д. Білик та іншими, які зробили неоціненний
вклад у розкриття та удосконалення цього питання. У цій статті пропонується
розглянути облік оборотних активів з точки зору теоретичних та практичних
проблем підприємства оптової торгівлі.
За даними Державного комітету статистики
підприємства торгівлі складають майже 34% загальної кількості підприємств
України [1]. Торгівельним підприємствам притаманна легка структура майна, що
відбивається у значному переважанні оборотних активів (до 80% валюти балансу).
При цьому, як правило, торгівельні підприємства мають незначну кількість
власних або орендованих основних засобів.
Оборотні активи на підприємстві
перебувають у грошовій, виробничій, товарній формах. Вони знаходяться у стані
безперервного руху, під час якого відбуваються зміни в їх обсягах, складі,
вартості. Так як поняття оборотних активів є досить багатоелементним поняттям,
їх облік регулюється широкою нормативно-методологічною базою. Сукупність
прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку оборотних
активів та відображення їх в звітності представлена у Національних положеннях
(стандартах) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО), а саме: П(С)БО 9 “Запаси”
[2], який визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку
інформації про запаси, П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” [3] – інформації
стосовно дебіторської заборгованості. У П(С)БО 1 “Загальні вимоги до складання
фінансової звітності” [4], містяться визначення основних дефініцій
бухгалтерського обліку, в тому числі оборотного активу, та принципи розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Деякі
аспекти бухгалтерського обліку складових оборотних активів висвітлюються й у інших
стандартах, наприклад, П(С)БО 15 “Дохід” [5], у частині визнання доходу від
продажу оборотних активів, та П(С)БО 16 “Витрати” [6] у частині виникнення
витрат від будь-якого списання оборотних активів або іншого зменшення їх
вартості. Також для уточнення питань обліку використовуються накази
міністерств, методичні рекомендації та інші регулятиви. У міжнародних
стандартах (далі М(С)БО) питання обліку оборотних активів висвітлюються в:
М(С)БО 1, М(С)БО 2, М(С)БО 28, М(С)БО 32. У Міжнародних стандартах більше уваги
приділяється понятійному апарату, зміст їх (стандартів) має рекомендаційний характер.
На відміну від цього наші національні стандарти більш досить жорстко регламентують бухгалтерський
облік. Стосовно методологічних підходів до обліку оборотних активів можна
відзначити, що види оцінки при їх прибутті та вибутті, поточний облік є
аналогічними як за Міжнародними так і за Національними українськими стандартами бухгалтерського
обліку.
У процесі економічного аналізу діяльності
та організації бухгалтерського обліку, зокрема оборотних активів, оптового торгівельного
підприємства ТОВ Кондитер-Трейд було відзначено ряд галузевих та внутрішніх
особливостей. Оборотні активи цього підприємства займають 90% активу балансу,
які складаються з товарних запасів та дебіторської заборгованості, покриття
яких відбувається за рахунок незначного власного оборотного капіталу та
запозичених коштів. В зв’язку з цим досить важливим є виявлення недоліків в
обліку, контролі оборотних активів та розробка шляхів покращення їх
використання. Як свідчить практика, на багатьох вітчизняних підприємствах, у
тому числі й на оптовому підприємству торгівлі ТОВ Кондитер-Трейд, досить мало
уваги приділяється створенню резервів. В зв’язку з цим хотілося б зробити
наголос на двох найважливіших видах резервів саме для торгових підприємств:
сумнівних боргів, та від знецінення запасів.
Перший вид резервів пов’язано з дебіторською заборгованістю, яка
складає в середньому 60 % до валюти балансу підприємства, що аналізується.
Протягом ряду років частина її вчасно не погашається (близько 10%), про що
свідчить інший операційний дохід отриманий від штрафних санкцій, накладених на дебіторів.
Це дозволяє хоча б частково компенсувати уповільнення грошового потоку та забезпечити
нормальний рівень фінансової стійкості. Відповідно до сказаного досить важливо мати можливість захистити підприємство від несвоєчасної сплати з боку
контрагентів, адже будь-яка дебіторська заборгованість несе в собі такий ризик.
Задля зменшення ризику несвоєчасного погашення заборгованості у теоретичних
викладках П(С)БО 10 передбачається
досить дієвий інструмент – резерв сумнівних боргів. Згідно зі статтею 159 Податкового
Кодексу України [7], якщо підприємство створює резерв сумнівних боргів у
випадку несвоєчасної сплати, йому дозволяється зменшити дохід на суму
невиплаченої заборгованості з подальшим коригуванням витрат, що зумовлює зменшення
податкового навантаження з податку на прибуток у відповідному періоді.
До другого виду
резервів, створення яких актуально для підприємства, діяльність якого
досліджується, відноситься резерв від знецінення запасів. Практика створення
такого резерву досить поширена для іноземних підприємств, які керуються міжнародними стандартами адже саме у М(С)БО 2
“Запаси”[8] розглянуто це питання. У фаховій літературі (наприклад, джерело [9]) досить добре пояснюється сутність цього резерву.
У відповідності з міжнародними стандартами вартість активів, що відображаються
у фінансовій звітності, не повинна перевищувати суму їх відшкодовувань. Іншими
словами, балансова вартість активу не повинна бути більше максимального з двох
значень: чистої продажної ціни (з урахуванням всіх витрат, пов'язаних з
реалізацією цього активу) і вигоди, яку можна буде отримати при подальшому
використанні цього активу. Тому, якщо у
компанії є підстави вважати, що вартість якогось активу знизилася, вона повинна
відобразити це у фінансовій звітності, створивши резерв під знецінення активу. У
бухгалтерському балансі суми таких резервів зменшують вартість відповідних
активів, а в звіті про прибутки і збитки визнаються витратами. У такий спосіб
підвищується достовірність облікової інформації та контроль за запасами.
Ще одним суттєвим недоліком обліку,
виявленим на об’єкті дослідження, є недостатньо повний наказ про облікову
політику та неефективна організація обліку на підприємстві. В процесі
автоматизації бухгалтерського обліку
все менше уваги приділяється його формальній стороні. Так, наприклад,
програми для автоматизації бухгалтерського обліку (1С: Бухгалтерія) містять в
собі план рахунків з субрахунками, необхідними для ведення обліку у тій чи
іншій галузі, але цей план рахунків не регламентується, що часто призводить до
помилок класифікації одного і того ж субрахунку різними бухгалтерами на
підприємстві. Первинний бухгалтерський облік ґрунтується на документах які фіксують здійснення тієї чи
іншої операції, при цьому головним контролюючим компонентом для первинної
документації є графік документообороту. Та наразі більшість вітчизняних
підприємств нехтують цим засобом контролю, що сильно послаблює дієвість цієї
функції бухгалтерського обліку.
У
висновку хотілося б сказати, що бухгалтерський облік це практичний процес і
тому всі його норми, методи, інструменти повинні використовуватися на практиці
задля підвищення ефективності прийняття управлінських рішень. Підприємства
мають чітко організовувати, та регламентувати обліковий процес внутрішніми документами задля уникнення порушень
принципів бухгалтерського обліку та підвищення ефективності діяльності
підприємства.
Література:
1. Державний
комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://ukrstat.gov.ua;
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9
"Запаси" затверджено
наказом Міністерства фінансів України
від 20 жовтня 1999 р. N 246 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99
;
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 N 237 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99;
4. П(С)БО 1 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до
складання фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/
show/z0336-13;
5. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99;