“Экономические науки” / 7.Учет и аудит

Боднар Олеся

Науковий керівник Кудирко О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості аудиту собівартості сільськогосподарської продукції

Актуальність наукового дослідження. Собівартість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства. Від її рівня залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць, галузей, культур чи видів продукції. Урожайність вирощуваних культур, продуктивність наявного поголів’я тварин, валовий обсяг виробництва, рівень механізації, електрифікації та хімізації виробництва, освоєння досягнень науки та передового досвіду в господарстві, продуктивність праці – усе це відбивається в собівартості продукції. Проте питання аудиту собівартості сільськогосподарської продукції вивченні недостатньо, а тому потребують подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень. Значний внесок у дослідження питань калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції зробили такі вітчизняні вчені, як Ф. Бутинець, М. Чумаченко, О. Юрківський, В. Лінник, Н. Правдюк, І. Давидович, В. Сопко та інші. В їхніх наукових працях висвітлюються найбільш актуальні та проблемні питання щодо нарахування собівартості продукції сільськогосподарських підприємств.

Мета наукового дослідження. Визначення специфічних особливостей аудиту собівартості продукції для сільськогосподарських підприємств.

Основна частина. Облік витрат та калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції ведеться за єдиними з іншими галузями народного господарства принципам, однак, має свої специфічні особливості, а саме сезонний характер, залежність від природних акторів, спеціалізація тощо. Якщо виробництво спеціалізоване на одній групі культур, то облік витрат доцільно вести в цілому для господарства. У випадку кількох напрямів діяльності, де є окремі види товарної продукції, варто вести деталізований облік за центрами витрат щодо кожного об’єкта обліку з окремого виду продукції.

Аудитор повинен враховувати, що собівартість зерна, кормів і продукції інших культур встановлюють лише після збирання врожаю, зазвичай наприкінці року, на відміну від продукції промислових підприємств, яку здебільшого калькулюють щомісячно. Собівартість продукції тваринництва – менш сезонної за рослинництво галузі, також визначають по завершенні року, бо собівартість використаних кормів власного виробництва можна визначити лише після збирання врожаю [1, с.173]. Крім того, одержання продукції тваринництва та витрати на виробництво складаються упродовж року нерівномірно, тому накладні витрати можуть розподілятися на продукцію рослинництва і тваринництва лише після визначення повного обсягу, тобто наприкінці року.

Особливість підрахування собівартості сільськогосподарської продукції зумовлена встановленим порядком оцінки продукції впродовж року. При цьому продукцію оприбутковують і списують у витрати впродовж року за плановою собівартістю, коригують за фактичною собівартістю лише після складання звітних калькуляцій по завершенні року. Корми й насіння з урожаю поточного року також списують на витрати за плановою собівартістю із подальшим коригуванням за фактичною собівартістю [2, с.7].

Здійснюючи перевірку нарахування собівартості на сільськогосподарських підприємствах, аудитор повинен пам’ятати, що оскільки в сільському господарстві виробничий цикл може тривати від кількох місяців до року й кількох років, собівартість продукції обчислюють раз на рік.

Також аудитор має з’ясувати наявність правильно оформлених чотирьох груп документів: з обліку витрат праці, предметів праці, засобів праці, виходу продукції. Кожна група документів має своє призначення [3, с.24].

Завданням аудиту собівартості сільськогосподарської продукції є перевірка:

¾ додержання підприємством визначеного П(С)БО 16 «Витрати» їх переліку при віднесенні окремих витрат до прямих матеріальних, трудових, загальновиробничих;

¾ правильності відображення в регістра бухгалтерського обліку всіх видів прямих витрат на виробництво;

¾ законності формування загальновиробничих витрат та віднесення їх на рахунки бухгалтерського обліку;

¾ правильності калькуляції собівартості продукції.

Отже, при проведенні аудиту виробничої діяльності потрібно враховувати чітко виражений технологічний характер галузі, адже кожна окремо взята галузь має свої специфічні особливості, не є винятком і підприємства, о займаються виробництвом сільськогосподарської продукції. Саме ця галузь потребує детального дослідження, адже саме тут необхідно враховувати і сезонність, спеціалізація, залежність від природних факторів тощо. Оскільки собівартість одиниці продукції є основою для прийняття більшості управлінських рішень, то успіх підприємства залежить від своєчасної та достовірної інформації про формування собівартості, яка має оцінюватися в процесі аудиторської перевірки.

Список використаних джерел:

1. Атамас П. Й. Управлінський облік: 2-ге видання. Навчальний посібник / П. Й. Атамас. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 440 с.

2. Власюк Г. В. Особливості аудиту витрат виробництва та собівартості продукції // Г. В. Власюк / Актуальні проблеми економіки. – 2012. - №12. – С. 6-8

3. Швед І. М. аудит собівартості продукції // І. М. Швед / Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №6. – С. 24-25