Економічні науки/Облік і аудит

к.е.н., доцент Балахонова Л. В.; студентка Вознюк Л. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості бухгалтерського обліку основних засобів

Реформування бухгалтерського обліку в Україні на основі Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам ринкової економіки та міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, привело до суттєвих змін в обліку основних засобів.

План рахунків і Національні стандарти, за якими підприємства України ведуть бухгалтерський облік, постійно вдосконалюються, проте існують певні їх недоліки та переваги.

До переваг можна віднести:

ü зрозумілість вітчизняного обліку для іноземних інвесторів;

ü узгодженість Плану рахунків з фінансовою звітністю;

ü регламентація основних ділянок обліку окремими положеннями, які дають змогу при його веденні використовувати різні варіанти й кожному підприємству обирати найефективніші для нього методи.

Серед недоліків слід виділити:

ü велика трудомісткість трансформаційних процесів;

ü низка стандартів, зрештою, як і більшість законів в Україні, написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими;

ü в опублікованих нормативних актах не охоплено питання, які виникли у зв’язку з реформуванням обліку основних засобів;

ü на відміну від податкового обліку в бухгалтерському обліку амортизація по основних засобах починає нараховуватися з наступного місяця після введення їх в експлуатацію.

Нині існують дві окремі класифікації основних засобів: бухгалтерська, у якій виділено дев’ять груп основних засобів і сім груп інших необоротних матеріальних активів та податкова, відповідно до якої виділено чотири групи основних засобів з метою нарахування амортизації. Виділення двох груп класифікації (бухгалтерської і податкової) ускладнює ведення обліку і складання звітності.

Слід також зазначити, що кожна господарська операція має бути оформлена документально. Первинні документи з обліку основних засобів – це відправна точка бухгалтерського обліку. Регістром аналітичного обліку основних засобів є інвентарна картка обліку (форма ОЗ-6). Записи в ній роблять на підставі „Акту приймання-передачі основних засобів” (форма
ОЗ-1), а також „Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів” (форма ОЗ-2) та „Акт на списання основних засобів” (форма ОЗ-3) [1, с. 73-75]. Форма інвентарної картки типової форми, що затверджена наказом Міністерства статистики України № 352, не відповідає вимогам сучасного обліку. Слід зазначити, що в даний бухгалтерський документ необхідно додатково ввести наступну інформацію: строк корисного використання; ліквідаційна вартість; вартість, що амортизується; справедлива вартість; метод амортизації; сума дооцінки або уцінки об'єкта. Введення таких даних до інвентарної картки обліку основних засобів значно підвищить її аналітичність та інформативність. Діючі форми первинної документації з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8. Водночас у наявних формах обліку не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву, до запровадження в експлуатацію, що на практиці створює певні труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань. Не знайшла відображення у формах обліку й інформація про зміни первинної вартості інвентарного об’єкта після переоцінки та індексації. Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 «Акт приймання-передачі основних засобів» засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок приймальної комісії й підписи її членів [2, с. 388].

Ще однією проблемою є те, що первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків [3, с. 33-34].

Одним з проблемних питань залишається порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів через складність оцінки активів у майбутньому. Так, для техніки необхідно робити прогноз на 5-10 років, для будівель 40-50 років. При цьому фактично неможливо врахувати вплив на кінцеву вартість багатьох факторів, тому результат буде досить приблизним. Внаслідок цього, в багатьох господарствах ліквідаційна вартість взагалі не визначається. Таким чином, сума, яка підлягає перенесенню на витрати шляхом амортизації, встановлюється на рівні первісної вартості основних засобів, що не відповідає вимогам національного стандарту бухгалтерського обліку. Завдяки централізованим нормам усереднених відсотків ліквідаційної вартості основних засобів по групах для усіх підприємств визначення вартості, яка амортизується, матиме більш об'єктивний характер, зникнуть розбіжності у сумі ліквідаційної вартості одних і тих же активів, спроститься порядок її визначення, що приведе до підвищення якості облікової інформації [4, с. 409].

Таким чином, необхідно удосконалювати теоретичні і практичні засади організації обліку основних засобів у напрямі розширення її управлінських можливостей, максимально пристосовуючи до практичних потреб суб’єктів підприємницької діяльності, що виникають у процесі прийняття управлінських рішень щодо руху основних засобів та ефективності їх використання. Основними шляхами удосконалення організації обліку основних засобів є раціоналізація як кожної форми документів і регістрів обліку, так і методів, способів збирання, обробки і узагальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.

Література:

1. Костенко В. В. Удосконалення обліку основних фондів – необхідність здійснення процесу відтворення // Статистика України. – 2005. - №1. – С. 73-75.

2. Муріна Т.С. Шляхи ефективності використання основних засобів на промисловому підприємстві//Держава та регіони. – 2007. - №6. –
С.387-390.

3. Власюк Г. В., Зиміна О. І. Шляхи вдосконалення основних засобів // Держава та регіони. – 2008. - №4. – С. 33-34.

4. Панасенко А. П. Проблеми основних засобів у бухгалтерському обліку / А. П. Панасенко // Держава та регіони. – 2008. – №3. – С. 409.