Филологические науки/ 3.Теоретические и методологические проблемы  исследования языка.

Пендещук А.Я.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Гендерний та родовий аспекти у лінгвістиці (на базі англійської мови)

Опозиція гендеру та роду як соціальної та граматичної категорій є однією з найактуальніших для дискусій в сучасних лінгвістичних судіях. Аналіз структур мови дозволяє одержати інформацію про те, яку роль відіграє гендер у тій чи іншій культурі, які поведінкові норми для чоловіків і жінок фіксуються в текстах різного типу. Сучасні дослідники відзначають, що гендерні ознаки – це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічої й жіночої свідомості, що виявляють особливості номінативної й комунікативної діяльності чоловіків і жінок, обумовлені статевою особливістю мовної діяльності й мовної поведінки.

Гендерний параметр мовної особистості може помітно впливати на сприйняття нею ціннісної картини світу і, внаслідок цього, на її вербалізацію у мовленнєвій поведінці. Лінгвістичний гендер за своєю суттю – це глибоко антропоцентричне поняття, котре осмислюється у категоріях “чоловічність” (чоловічі засади) та “жіночність” (жіночі засади).

Соціокультурний зміст гендера може бути розкритий шляхом аналізу значень мовних одиниць, які його репрезентують, хоча гендер не належить до суто лінгвістичних категорій. Гендерний аспект категорії оцінки припускає розгляд того, як вербалізуються мовою ролі, норми, цінності, що відведені суспільством жінкам та чоловікам, а саме, як конструюються і віддзеркалюються в мові гендерна асиметрія та ієрархія.

Відповідно до численних досліджень лінгвістів, гендер трактується як біологічно детермінована категорія, що відбита в одиницях мови та моделях мовленнєвої поведінки й пояснює їх функціонування. А. П. Мартинюк розглядає гендерний стереотип як історично зумовлене, мінімізоване, типізоване і структуроване у вигляді фрейму уявлення, що склалося у колективній свідомості певного лінгвокультурного соціуму, про атрибути, що є властивими/невластивими індивіду, якого соціум кваліфікує як чоловіка або жінку.

У мовознавстві тривалий час переважала символіко-семантична гіпотеза про безсумнівний зв’язок природної статі і граматичного роду. Ця теорія призвела до оцінювання в інтерпретації категорії роду: чоловічий рід вважався першочерговим через приписування іменам чоловічого роду семантики сили, активності, правоти, енергії. Імена жіночого роду, навпаки, характеризувалися пасивністю, підпорядкованістю, відхиленнями від правильного.

Гендерно марковані одиниці граматичного рівня є складниками англійського граматичного роду, граматичної категорії, що виявляється, через синтаксичне підпорядкування особових, присвійних і зворотних анафорів-займенників третьої особи однини антецедентам-іменникам за ознакою статевої належності референта-особи або відсутності такої в референта-неособи. На граматико-семантичному рівні гендерні стереотипи проявляються в характері розподілу альтернативних займенників-анафорів при загальнородових антецедентах, семантика яких припускає градацію за ступенем соціального престижу.

Англійська граматична категорія роду є прихованою категорією. На відміну від давньоанглійської мови, у сучасній англійській мові іменники не мають морфологічних маркерів роду, за винятком незначної кількості лексико-граматичних морфем. Досліджуючи дану категорію, розглядають три основні гіпотези походження категорії роду в англійській мові: синтаксичну, морфологічну та семантичну.

Як і кожна граматична категорія, категорія роду сучасної англійської мови формується двома опозиціями, що включають слабкий і сильний члени. Представники деяких гендерних студій, заперечуючи опозицію як спосіб граматичної категоризації, не приймають статус чоловічого роду як немаркованого члена опозиції. Вони вважають, що опозиція «чоловічий рід : жіночий рід», яка спирається на метафоричний зміст ієрархічних концептів «маскулінності» та «фемінінності», відбиває ціннісні орієнтири маскулінного англомовного соціуму. Оскільки в сучасній англійській мові відсутні формальні маркери на позначення категорії роду, іменники, що виражають живі істоти традиційно відносяться до певного роду залежно від їх лексичного значення. Немаркованість чоловічого роду виступає граматичною особливістю англійської мови, в якій родові розбіжності ґрунтуються на семантичних ознаках. В аспекті теорії природної морфології семантично простіші явища маркуються простіше, тобто чоловічий рід є базисним щодо жіночого.

Проаналізувавши ряд сучасних поглядів щодо протиставлення понять гендеру та граматичного роду, можна зробити висновок про те, що дані категорії не можуть бути ототожненими, адже вони охоплюють різні сфери лінгвістичних знань, відображаючи різні аспекти концептів «чоловік» та «жінка».

Література:

1. Бєссонова О. Л. Способи вираження оцінки й оцінні стратегії в мовленнєвій поведінці чоловіків та жінок / О. Л. Бессонова // Нова філологія. — Запоріжжя: ЗДУ, 2002. — № 3 (14). — С. 41—48.

2. Кобякова І. К. Відображення гендерних відносин в англійських текстах малого жанру / І. К. Кобякова // Проблеми зіставної семантики. — К. : Вид. центр КНЛУ, 2002. — С. 393—399.

3. Коломєєць В. М. Концептуальна семантика гендерної дихотомії Чоловіче / Жіноче (на матеріалі англійської мови) / В. М. Коломєєць // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Соціолінгвістика. — Луцьк : Вежа, 2007. — № 4. — С. 291—296.

4. Мартинюк А. П. Конструювання гендеру в англомовному дискурсі / А. П. Мартинюк. — Харків: Константа, 2004. — 292 с.

5. Шварцкопф Б. С. Основные параметры описания крылатых выражений современного русского литературного языка / Б. С. Шварцкопф // Фразеология в Машинном фонде русского литературного языка. — М. : Наука, 1990. — С. 110—118.