Филологические науки/ 7. Язык, речь, речевая коммуникация

Батринчук З. Р.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Втілення мовленнєвого акту наказу у романі Грема Гріна «Наша людина в Гавані»

Багато дослідників звертають свою увагу на іллокутивний мовленнєвий акт як спосіб досягнення певної мети за допомогою мовленнєвих засобів. Дж. Серль виділив у своїй класифікації п’ять основних типів іллокутивних актів : репрезентативи, директиви, комісиви, експресиви, декларації [4, c. 197]. З’ясувальні висловлювання можуть бути представлені не в усіх названих типах мовленнєвих актів, а лише в : репрезентативах, директивах, комісивах та експресивах.

Мовленнєві акти директивного типу мають на меті змусити слухача втілити у життя певний стан речей, який відповідає інтересам і бажанням мовця. Директивні висловлювання в залежності від комунікативної мети поділяються на декілька видів. У з’ясувальних реченнях представлені : накази, настійні вимоги, прохання, поради, висловлення бажання, застереження, пропозиції [2, c. 496].

Складність синтаксичної та семантичної будови з’ясувальних конструкцій зумовлює втілення директивної семантики як у всьому висловленні, так і в його окремих структурних частинах. За наявністю семантики директива усі з’ясувальні висловлювання можна поділяються на : 1) висловлювання, у яких директив виявлений в підрядній частині, а головна частина містить лише вказівку на нього; 2) висловлювання, у яких директив міститься у головній частині, а підрядна лише є її складовим елементом; 3) висловлювання, у яких і в головній, і в підрядній частинах є окремі директиви. У з’ясувальних висловлюваннях першої групи можуть міститися наступні ди-рективи : наказ, настійна вимога, прохання, висловлення бажання, застережен-ня, пропозиція [1, c. 23].

Наказ – офіційне розпорядження людини, яка наділена певними повноваженнями, владою. Глибинна структура наказу містить гіпотезу, яка полягає в тому, що слухач повинен виконати те, що хоче від нього мовець. Ситуація наказу є типовою для таких стосунків співрозмовників, у яких мовець, враховуючи певні чинники (соціальне становище, вік, посаду), ставить себе вище за слухача, а тому й очікує від нього цілковитого підкорення. У головній частині таких з’ясувальних висловлювань завжди експлікується перформативне дієслово, яке є вказівкою на виконання бажаної мовцем дії, а сама бажана дія міститься у підрядній частині.

У ситуації, коли мовець особисто не може наказати або попросити виконати необхідні дії прямому адресату (з різних причин: відсутність адресата при розмові, певне соціальне становище, посада мовця), спостерігається подвійне або опосередковане спонукання «непряме спонукання» [3, c. 284]. Мовець повідомляє слухачеві про необхідність виконання дії іншою особою і спонукає його бути посередником між ним і виконавцем дії (це явище відоме в семантичному синтаксисі як факт наявності в змісті висловлення модусу в модусі).

Комунікативна мета того чи іншого директива може реалізуватися як у самому з’ясувальному реченні, так і в контексті. Але найчастіше комуніка-тивний намір мовця у директивних мовленнєвих актах стає зрозумілим з контексту та ситуації.

У романі «Наша людина в Гавані» знаходимо 272 мовленнєві моделі вираження наказу. Частота використання мовленнєвих актів наказу спостеріга-ється у побутових, ділових ситуаціях. Типологія та структура мовленнєвих актів різноманітна, однак об’єднавши мовленнєві моделі за характерними спільними особливостями, можемо класифікувати їх наступним чином :

- Мовленнєві моделі наказу з ідентифікатором зниження інтенсивності висловлювання (слово “please”) : Another Scotch, please [5, с. 3]. Хоч висловлю-вання семантично нагадує прохання, однак слово “please” вжите формально та знижує категоричність наказу.

- Мовленнєві моделі, що містять у своїй структурі ввідну заборону “Don’t”. Оскільки для наказів часто характерна форма заборони дій “Don’t” часто виступає маркером наказу. У такому випадку наказ характеризується високою формою категоричності, що не припускає наявності опцій чи вибору дій. Наприклад : “Don't speak the lingo, I'm afraid,' the stranger answered” [5, c. 6].

- Мовленнєвий акт наказу з безособовою формою висловлювання. Це найбільш типова форма вираження наказу, проста форма якого співпадає із формою інфінітива без частки to : “Tell me, do you service these things?” [5, c. 7].

- Мовленнєвий акт наказу з використанням модальних дієслів, зокрема must, ought, should. Такий вид наказу свідчить про невідкладність справи та зобов’язання адресата до виконання дії. Ступінь категоричності наказу в такому випадку настільки сильний, що не припускає жодних опцій ухилення від його виконання. У романі найчастіше знаходимо приклади оформлення наказу за допомогою модального дієслова must : “You must drop him Milly” [5, c. 38].

- Мовленнєві акти наказу, що містять у своїй структурі дієслово to let, за яким переважно слідує особовий займенник І у об’єктному відмінку: “Let me try” [5, c. 8]. Ступінь категоричності висловлювання низький, сприймається належним чином адресатом. Завдяки ввідному дієслову Let мовленнєва конструкція може використовуватись у розмовній мові, соціально-побутових картинах життя, роблячи висловлений наказ легким для сприйняття, не образливим, адже підтекст висловлювання має відтінок прохання, залишаючи опцію на прийняття рішення виконати наказ, чи ні.

Легка здатність мовленнєвих актів наказу до варіацій та зміни структури моделі дає нам можливість виокремити ще одну групу мовленнєвих актів – накази із подвійною структурою. Прикладом може бути : “Wormold said, 'Give me few minutes. Don't go away” [5, c. 117]. Спостерігаємо поєднання мовленнєвих актів наказу, що належать до різних груп, зокрема, мовленнєві моделі, що містять у своїй структурі ввідну заборону “Don’t” та безособову форму висловлення наказу. Це лише один з багатьох прикладів поєднання різних видів наказу в одному. 

Феномен мовленнєвого акту наказу є надзвичайно багатогранним явищем. Використовується ситуативно у різних мовних середовищах, у діалогах та полілогах, між людьми, що знаходяться у нерівноправних відношеннях (низький рівень категоричності) та рівноправних (нейтральний рівень категоричності). В романі нараховується велика кількість мовленнєвих актів наказу, поясненням цього є жанрова специфіка роману – шпигунський роман, у якому напруження сюжету передається доволі тематичними діалогами та характерами головних героїв.

Література :

1. Еремеев Я. Н. Директивные высказывания с точки зрения диалогического подхода / Еремеев Я. Н. // Теоретическая и прикладная лингвистика / ред. В. Б. Кашкин. –– Вып. 2. –– Воронеж : ВГТУ, 2000. –– С. 21-26

2. Казарцева, О. М. Культура речевого общения : теория и практика общения / Казарцева О. –– М. : Наука, 2001. –– 496 с.

3. Ларина Т. В. Категория вежливости и стиль коммуникации. Сопоставление английских и русских лингвокультурных традиций / Ларина Т. В. — М. : Рукописные памятники Древней Руси, 2009 . — 507 с.

4. Серль Дж. Косвенные речевые акты / Серль Дж. // Новое в зарубежной лингвистике: теория речевых актов / ред. Б. Ю. Городецкий. –– Вып. XVII. –– М. : Прогресс, 1986. –– C. 195-283.

5. Greene G. Our man in Havana / Greene G. –– USA : Penguin Group, 1987 –– 211 p.