Стешенко Любов Сергіївна

студентка Національного Університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Інституту підготовки слідчих кадрів для МВС України

ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ В ШИРОКОМУ ЗНАЧЕННІ

Проблема вдосконалення правового регулювання валютних відносин після поступового переходу України до ринкової економіки стала однією з найбільш актуальних. Цей процес логічно обумовлений підвищенням ролі правових норм у всіх сферах суспільного життя в результаті відходу від командно-адміністративних методів керування господарством країни та об’єктивною необхідністю створення нормативної бази для ефективного регулювання економічної системи[1, с.4].

Дане питання розглядається у працях таких науковців, як В.Б. Авер’янова, М.П. Кучерявенка, В.М. Гаращука, Г.В. Россіхіної, А.О. Мухатаєва, Є.О. Алісова, А.І. Сушинського тощо.

Для з’ясування правової природи валютного контролю та для визначення його місця в системі управління валютними відносинами, необхідно проаналізувати поняття «контролю» [1, с.26]. Відповідно до юридичного енциклопедичного словника термін «контроль», походить від французького controle, contrerole означає перевірку будь-чого.

В.М. Гаращук зазначає, що контроль – це основний спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні. Його сутність та призначення у спостереженні за функціонуванням відповідного підконтрольного суб’єкта; в отриманні об’єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни у ньому[ 2, с.23].

На думку А.І. Сушинського: «сутність контролю складається з вольових дій відповідних суб’єктів відносно впровадження, збереження, зміни чи направлення певного стану суспільних відносин» [3, с.16].

Щодо визначення місця валютного контролю в системі державного контролю в науковій літературі виділяють два підходи. Перший полягає в тому, що валютний контроль є самостійним видом спеціального державного контролю, а другий, - що валютний контроль є різновидом фінансового контролю.

Так, до завдань валютного контролю відносяться: визначення відповідності проведених валютних операцій чинному законодавству і наявності необхідних для них ліцензій і дозволів; перевірка виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті перед державою; перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті; перевірка переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України; перевірка повноти та об’єктивності обліку і документації стосовно валютних операцій[1, с.35-36].

Серед основних напрямків валютного контролю виділяють наступні:

а) контроль за відповідністю проведених валютних операцій чинному законодавству й наявності необхідних для них ліцензій і дозволів;

б) перевірка виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов’язань із продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку;

в) перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті;

г) перевірка повноти і об’єктивності обліку й звітності по валютних операціях, а також по операціях нерезидентів у валюті[4, с.90].

Валютний контроль, як і будь-яка інша державна діяльність у сфері управління суспільними відносинами потребує відповідного правового забезпечення. У правовому забезпеченні валютного контролю можна виділити наступні ключові напрямки:

1) організаційне забезпечення валютного контролю шляхом створення відповідних організаційних структур і наділення їхніми владними повноваженнями в межах покладених на них функцій у цій області, установлення взаємозв’язків між даними структурами;

2) визначення правових норм, що регулюють взаємовідносини учасників валютних операцій між собою й з органами валютного контролю, використання яких дозволить здійснювати валютний контроль найбільш ефективно;

3) встановлення засобів відповідальності за порушення норм валютного законодавства[4, с.89].

Підсумовуючи вище викладене, валютний контроль можна розглядати в широкому та вузькому значеннях. Під терміном «валютний контроль» в широкому значенні слід розуміти специфічний вид фінансового контролю в галузі формування, розподілу та використання публічних валютних фондів та в цілому у сфері обігу валютних цінностей. Його реалізація зумовлюється шляхом діяльності спеціально створеної системи органів валютного контролю, направленої на дотримання учасниками валютних правовідносин встановлених правил поведінки.

Список використаної літератури:

[1]. Шевчик О. С. Регулювання валютного контролю в Україні: фінансово-правовий аспект: монографія/ О.С. Шевчик. – Полтава: РВВ ПДАА, 2012. – 168с.

[2]. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні/ Гаращук В.М. – Харків: [б. в.], 2002. – 176с.

[3]. Сушинский А.И. Теоретико-методологические основы контроля в сфере публичной власти: автореф. дис. На соискание ученой степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.14/ А.И. Сушинский. – Киев, 2003. – 143с.

[4]. Прокопчук С.И. Валютное регулирование и валютный контроль как объект правового регулирования: дис. канд. юрид. наук: 12.00.14/ Сергей Игоревич Прокопчук. – М.: РГБ, 2003.- 321с.