Шахмаметова Д.Ю., Тимошко Г.В.

Донбаська національна академія будівництва та архітектури

ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОСТІ СТУДЕНТІВ

Останнім часом проблема агресії стала чи не найпопулярнішою у світовій психології. Їй присвячено безліч статей і книг. В Європі та Америці регулярними стали міжнародні конференції, симпозіуми та семінари з цієї проблематики. І це не мода, а скоріше реакція психологів на безпрецедентний ріст агресії в цивілізованому двадцять першому столітті.

Феномен агресії у свій час досліджували гуманісти-психологи К. Роджерс, А. Маслоу, В. Франкл, необихевіорісти А. Бандура і Дж. Доллард, вніс свій внесок і Е. Фромм, також А. Басс, К. Лоренц, Р.Берон і інші. З вітчизняних вчених, які так чи інакше торкнулися в своїх наукових роботах проблеми агресії, можна виділити В.А. Семиченко, А. А. Реана, Т. Г. Румянцеву, Назаретяна А.П., Т. Н. Курбатову та інших. Питання про агресію теоретично і практично розроблено в багатьох працях, однак донині залишається відкритим, як і деякі інші питання психології. Узагальнення інформації із робіт цих авторів [1,2,4-9] допомогло нам підійти до нашого емпіричного дослідження.

Агресія – психологічна характеристика, притаманна в даний час практично всім людям. Прогрес науки і техніки, що привніс у наше життя величезну різноманітність дивовижних апаратів, механізмів, загалом нововведень, свідчить не тільки про все більш зростаючі здібності людського мислення, а й про те, що цей самий прогрес зі своїми новоутвореннями посприяв і прогресу агресії і насильства. Подібне явище можна спостерігати всюди. І, якщо прислухатися до себе, до свого внутрішнього, то усвідомлюєш, що все-таки є в тобі деякий відсоток незрозумілої злості на оточуючих і на самого себе. Це дуже істотна проблема, до якої необхідно серйозно підійти і намагатися всіма силами розв’язати. У зв'язку з цим ми звернемося до того, як розуміли і розуміють феномен агресії з точки зору наукової психології.

Безумовно, причини виникнення та прояву агресії не всі бачать з одного боку і сходяться в єдиній думці. У психології та інших науках існує багато різних концепцій і теорій з даної проблематики. Так, А. Реан спробував узагальнити їх і таким чином сформулював два полярних підходу, які названі ним етико-гуманістичний і еволюційно-генетичний [8]. Однак, для забезпечення адекватності сприйняття визначимо спочатку основні поняття.

Під агресією, кілька звужуючи Е. Фромма, будемо розуміти будь-які дії, які заподіюють шкоди або мають намір завдати шкоди іншій людині, групі людей або тварині. [3] Якщо говорити про внутрішньовидову агресію, то визначення стає ще більш коротким і повинно пов'язуватися з заподіянням шкоди іншій людині чи групі людей. Поняття агресія та агресивність не синонімічні. Під агресивністю в подальшому будемо розуміти властивість особистості, що виражається в готовності до агресії стосовно іншого. Відмінність понять агресія й агресивність веде до важливих наслідків. З одного боку, не за будь-якими агресивними діями суб'єкта дійсно стоїть агресивність особистості. З іншого боку, агресивність людини зовсім не завжди проявляється в явно агресивних діях. У випадках агресивних дій неагресивної особистості в основі ґенезу, першопричини цих дій, лежить фактор ситуації. У разі ж агресивних дій агресивної особистості у взаємодії трансситуативних і ситуаційних чинників примат належить особистісним якостям [8]. Таким чином агресія – це процес, що має специфічну функцію і організацію, це специфічна форма поведінки. Агресивність же є властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб'єктно-суб'єктних стосунків [3].

Інші автори, наприклад, Л. Бендер, говорить про агресію як тенденцію наближення до об'єкта чи віддалення від нього, а Ф. Алан описує її як внутрішню силу, що дає людині можливість протистояти зовнішнім силам. А. Басс визначає агресію як «реакцію», в результаті якої інший організм одержує болючі стимули, а Вілсон як «фізична дія або загроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують свободу або генетичну пристосованість іншої особи». М. Д. Левітов описав стан агресивності як стеничность переживання гніву з втратою самоконтролю. [1]

Агресія приймає найрізноманітніші форми. За формальними характеристиками в психології виділяють наступні форми агресивних дій:

1. Негативні - позитивні (деструктивні - конструктивні);

2. Явні - латентні (зовні спостережувана реакція - прихована агресія);

3. Вербальні - фізичні (словесний напад - фізичний напад);

4. Прямі - непрямі (безпосередньо спрямовані на об'єкт - зміщені на інші об'єкти);

5. Ворожі - інструментальні (з метою заподіяння шкоди, болю іншій людині - з іншими цілями);

6. Его-Синтон (прийняті особистістю) - Его-дистонія (чужі для «Я», осуджені самою особистістю) [1].

Найбільш звичними, явними виразами агресивної поведінки вважаються лихослів'я, підвищення тону і гучності голосу, афектація, примус, негативне оцінювання, образи, погрози, використання фізичної сили. Приховані форми агресивної поведінки виражаються у відході від контактів, бездіяльності з метою нашкодити комусь, заподіяння шкоди собі і самогубство [9].

У реальному житті буває досить складно визначити, чи спрямовується поведінка людини її внутрішньою агресивною тенденцією, або ж вона залежить від якихось інших факторів. Аналіз додаткових особистісних і ситуативних факторів, наприклад, значимості конкретної ситуації для людини, здатності людини усвідомлювати свою поведінку і контролювати свої почуття, а також цілеспрямованості поведінки, ступені завданої їм шкоди дають можливість визначити внутрішню агресивну тенденцію конкретної особистості. [1]

Агресивна поведінка конкретної особистості може диференціюватися:

1.За ступенем особистісної залученості:

· Ситуативні агресивні реакції (у формі короткострокової реакції на конкретну ситуацію).

· Агресивний стан (у структурі посттравматичного розладу, на тлі стресу, вікової кризи, дезадаптації).

· Стала агресивна поведінка особистості.

2. За ступенем активності:

· Пасивна агресивна поведінка (у формі бездіяльності або відмови від чого-небудь);

· Активна агресивна поведінка (у формі руйнівних або насильницьких дій).

3. За ефективністю:

· Конструктивна агресивна поведінка (що сприяє адаптації, успіху і совладанню зі стресовими ситуаціями).

· Деструктивна агресивна поведінка (що завдає відчутної шкоди самій особистості або її оточенню).

4. За виразністю психопатологічної складової:

- Нормальна агресивна поведінка.

- Агресивна поведінка в рамках патологічних реакцій.

- Агресивна поведінка в рамках поведінкових розладів (наприклад, залежна поведінка).

- Агресивна поведінка в рамках особистісних розладів (наприклад, нарцисичного розладу особистості).

- Агресивна поведінка в рамках психічних захворювань і психопатологічних синдромів.

У змістовному плані провідними ознаками агресивної поведінки можна вважати такі її прояви, як виражене прагнення до домінування над людьми і використання їх у своїх цілях, тенденцію до руйнування, спрямованість на заподіяння шкоди оточуючим людям, схильність до насильства (заподіяння болю).

У структурі агресивної поведінки виділяють кілька взаємопов'язаних рівнів:

· Поведінковий (агресивні жести, висловлювання, міміка, дії).

· Афективний (негативні емоційні стани і почуття, наприклад, гнів, злість, лють).

· Когнітивний (неадекватні уявлення, упередження, расові та національні установки, негативні очікування).

· Мотиваційний (свідомі цілі чи несвідомі агресивні прагнення).

Завданням даної науково-дослідної роботи є вивчення агресивності в такій малій соціальній групі, як група студентів. У зв'язку з цим необхідно звернутися до розгляду тих психологічних факторів і особливостей, які служать прояву саме груповий агресії, тобто як і в якій мірі особистість в умовах групи виявляє таку свою властивість, як агресивність.

Для того, щоб зрозуміти природу групової агресії, перш за все необхідно розібратися в тих факторах, які впливають на виникнення агресії між індивідами. Такими факторами є: збудження, ситуаційні фактори і вплив моделей.

Дослідники згодні один з одним у тому, що психологічне переживання збудження, яке зазвичай супроводжує фрустрацію або гнів, є основною причиною агресії. Інші джерела психологічного збудження, які, здавалося б, не дуже пов'язані з агресивною поведінкою (перенаселеність, температура, еротика і вправи), теж можуть сприяти прояву агресії.

В цілому, удаване нерелевантне збудження збільшує агресію, якщо у людини немає достатньої інформації про її джерело, і тому вона може бути з легкістю помилково приписана хвилюючої або зухвалої події. Ефект помилковою атрибуції зовнішнього стимулу збудження свідчить про важливість людської інтерпретації при поясненні агресії. Збудження часто може зростати внаслідок екзальтованих дій або вигуків натовпу (в міжгрупових ситуаціях); якщо членами групи воно інтерпретується як гнів, їх агресія зростає [2].

Що до моделей, наприклад, конформізм самим своїм існуванням доводить, як сильно впливає поведінка інших людей на індивіда. Моделі не лише показують, що на даний момент є адекватним і «хорошим», але й інструктують щодо необхідних специфічних дій.

Додатковою характеристикою агресивних моделей поведінки є фізичне збудження. Групова агресія, практично без виключень, викликає сильні емоції як у учасників, так і у свідків. Навіть просте присутність інших людей вже може бути збудливим фактором. Це збудження може викликати агресію різними шляхами. По-перше, як було сказано вище, такий збуджений стан найчастіше буде інтерпретуватися і, отже, переживатися учасниками як роздратування чи гнів, який, звичайно, може послужити «пальним» для агресивної поведінки. По-друге, добре відомо, що сильне емоційне збудження негативно впливає на нашу здатність мислити логічно. Внаслідок цього ми опиняємося уразливими перед сумнівною логікою і / або емоційної демагогією, що може підвищити нашу схильність до прояву жорстокості, особливо в тому випадку, якщо причини, за якими ми могли б відмовитися від агресивної поведінки, здаються нам незначними [5].

Опинившись у незнайомій ситуації, люди починають шукати знаки, які підказали б їм, яка поведінка буде адекватною. Моделі також можуть сприяти зниженню агресії. Успіх групи, яка протестує проти застосування жорстокості, залежить багато в чому від лідерів (моделей), які демонструють непохитну стриманість перед обличчям сильної провокації.

Додатково до обговорення питань моделювання слід зазначити, що фактори, які впливають на агресію, будуть продукувати більш сильний ефект, якщо обставини життя і діяльності групи підсилюють конкуренцію і агресію [2].

Агресивність, агресивна поведінка, агресія студентів теж вивчалися психологами, але у меншому ступені. Тому проблемою нашого дослідження є недостатнє знання про особливості агресивності студентів – майбутніх економістів і менеджерів.

Об'єктом дослідження є агресивність студентів.

Предмет дослідження: рівень та особливості агресивності студентів, яка виміряна у навчальний період, у гендерному аспекті.

Мета роботи: виявити показники та рівень агресивності студентів різних курсів і статі.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення, тестування, (опитувальник Басса-Дарки), методи статистичної обробки даних.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний огляд літератури.

2. Виявити особливості агресивних проявів у студентів.

3. Виявити показники та форми агресії у студентів різної статі.

Методика дослідження та вибірка.

Для проведення дослідження використовувався опитувальник агресивності Басса-Дарки [6].

А. Басс розділив поняття агресія і ворожість і визначив останню як реакцію, розвиваючу негативні почуття і негативні оцінки людей і подій. Створюючи свій опитувальник, він диференціює прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Дарки виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма – агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

3. Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість – у діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду.

7. Вербальна агресія – вираз негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8. Почуття провини – можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, яка надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які студенти відповідали «так» або «ні».У дослідженні приймали участь 40 студентів першого и другого курсів (спеціальність економіка та менеджмент у будівництві) – дві групи, створених за статевою ознакою: 20 юнаків і 20 дівчат. Для статистичної обробки даних ми використовували програму Microsoft Excel. Була проведена первинна статистична обробка даних.

Аналіз діагностичних результатів. Результати дослідження представлені у табл..1, рис.1,

№	Ф.И.О.		Виды реакции
			Физическая агрессия	Косвенная агрессия	Раздражение	Негативизм	Обида	Подозрительность	Вербальная агрессия	Чувство вины
1	Хлопці		6,2	3,5	5	3,3	2,9	4,1	7,3	4
2	Дівчата		4,2	5,2	5,5	3	3,3	4,5	8,3	6,2
		Усього	5,2	4,35	5,25	3,15	3,1	4,3	7,8	5,1

Табл.1 Середньостатистичні значення показників агресивності студентів

Рис.1 Середньостатистичні значення показників агресивності студентів

Аналіз показав наступні середньоарифметичні показники для повної вибірки студентів: вербальна агресія - 7,8; фізична агресія - 5,2; відчуття провини - 5,1; непряма агресія - 4,35; підозрілість - 4,3; негативізм - 3,15; образа - 3,1. Показники усіх видів агресії та ворожості студентів, окрім вербальної агресії, знаходяться у межах норми. Показник вербальної агресії вище норми (4-6). Але можливо, цей показник змінюється залежно від статі?

Розглянемо показники студенток. Показник вербальної агресії зависокий у дівчат, це характерно для дівчат цього віку і підтверджується іншими дослідженнями, також у дівчат вище за норму показник почуття провини. Дівчина з високим показником почуття провини уразлива, засмучується через нетактовну поведінку оточуючих, хворобливо реагує навіть на беззлобні жарти і розіграші,образлива, засмучується через погане ставлення інших людей; не приховує свого смутку, сподівається на совість інших, схильна до самобичування: у випадку спільної провини бере відповідальність на себе, відчуває гостре незадоволення собою, картає себе за помилки, схильна до сумнівів, вагається у прийнятті рішення, не знає, чому віддати перевагу, невпевнена у своїх силах. У цілому ж показники агресивності дівчат у нормі та характерні для цього віку.

Розглянемо показники студентів чоловічої статі. У хлопців завищений показник фізичної агресії. Найбільш зависоким показником у хлопців є фізична агресія.

Зіставлення показників агресії і ворожості хлопців та дівчат показує наступне. Вербальна агресія найбільше характеризує дівчат, і найменше її можна віднести до юнаків. Показник фізичної агресії зависокий у чоловічої статі (норма 4-6), що відповідає і літературним даним про агресивність студентів [4,7]. Показник непрямої агресії зависокий у дівчат (норма 4-5) і найбільш характерний для дівчат, а у хлопців він навіть нижче норми, що також відомо з літературних першоджерел. Показник почуття провини у дівчат також завищений (норма 4-5.З). З вищевказаних психодіагностичних фактів випливає, що названі види агресивних реакцій найімовірніше характерні для студентів молодших курсів, які були досліджувані. Вони недавні випускники шкіл. Для тих, хто важко переживає кризу 17-18 років, характерні різні страхи. Відповідальність перед собою і своїми рідними за вибір, реальні досягнення в цей час – вже великий вантаж. До цього додається страх перед новим життям, перед можливістю помилки, перед невдачею. Висока тривожність і на цьому тлі виражений страх можуть призвести до виникнення невротичних реакцій: таких як підвищення температури перед іспитами, головні болі. Індивідуальні відмінності в переживанні кризи 17-18 років великі. Але навіть якщо студент мало тривожний і все складається для нього вдало, різка зміна способу життя, включення в нові види діяльності, спілкування з новими людьми викликають значну напруженість. Нова життєва ситуація вимагає адаптації до неї. Юнаки набагато частіше, ніж дівчата використовують фізичну силу проти інших людей, висловлюють свої негативні почуття. Юнаки частіше вступають в конфлікти з оточуючими, борються проти встановлених правил, звичаїв, з якими не можуть змиритися. Вони готові до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні. З віком, під впливом суспільства, юнаки вчаться стримувати прояви своїх негативних почуттів. Також юнаки виражають свої негативні відчуття через крик, виск,прокляття, погрози. Але не так сильно як дівчата. Також дівчата набагато частіше відчувають себе поганою людиною, а також відчувають докори сумління. Дівчата відчувають непряму агресію, тобто люблять попліткувати, обговорювати інших осіб.

Соціальна ситуація розвитку в юності – ситуація вибору життєвого шляху. Починається реалізація планів, намічених в 16 - 17 років, іноді вдала, що приносить задоволення, іноді невдала, що приводить до усвідомлення помилковості зробленого вибору, розчарування, метань, спрямованості до нових цілей. Ціна зробленої в цей період помилки велика: це не шкільна двійка, а упущені роки, необхідність починати все спочатку.

Молоді люди ще в більшості випадків знаходяться в процесі становлення, пошуку свого місця в суспільстві, в професії, в міжособистісному спілкуванні. Дуже часто реакцією на ці труднощі, особливо при невдачах, є прояви агресії, що погано відбивається як на конкретної особистості, так і на суспільстві в цілому. Адже агресія може об'єктивно виступати дестабілізуючим фактором, що впливає на здатність контролювати і регулювати частково психічні стани та реакції поведінки.

Для осіб з агресивним реагуванням характерні: постійна заклопотаність власним престижем; надмірне прагнення до успіху, особливо в тих ситуаціях, які найбільш помітні і важливі, з метою довести свою неповторність, виділитися серед оточуючих, часто за рахунок інших; впевненість в абсолютній істинності своїх поглядів і оцінок; демонстративна поведінка. Для осіб з агресивною реакцією характерна також спрямованість агресії на зовнішні об'єкти: близьких, незнайомих людей, тварин, речі і т.п. Агресія не обмежується сферою емоцій (роздратуванням, ненавистю, гнівом, почуттям образи, підозрілістю), але включає в себе і негативний компонент - вкрай негативні оцінки оточуючих, постійні, необґрунтовані звинувачення, агресивні фантазії і думки, а також агресивні дії.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, яка може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю й агресією не є жорсткою, а, з іншого, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і несхвальні форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не характеризується, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і оволодіння якими активність розгортається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їх мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Отже, результаті нашого дослідження погоджуються з літературними даними. Використання фізичної сили проти іншої особи, готовність до прояву негативних почуттів, запальність, грубість оказалися найбільш властивими юнакам, ніж дівчатам. Дівчатам більш властиві вербальна агресія і почуття провини. Результати дослідження були обговорені з досліджуваними студентами за їх бажанням. Студенти мали можливість порівняти себе, виразити ставленням до своїх рис, до бажання ураховувати їх при спілкуванні з людьми.

Література:

1. Агресія у дітей та підлітків / Під ред. Н. М. Платонової. - СПб.: Мова, 2004. - 336 с.

2. Берон Р. Соціальна психологія групи: процеси, рішення, дії / Р. Берон, Н. Керрі, Н. Міллер. - СПб.: Питер, 2003. - 272 с

3. Кордуалл Н. Психологія А-Я. Словник-довідник / Пер. з англ. К. С. Ткаченко. - М.: Фаир-Пресс, 1999. - 448 с.

4. Лушникова С.В., Стороженко Я.О., Тимошко Г.В. Психические состояния студентов// Вісник ДДАБА – 2003 - №3 (40).

5. Назаретян А. П. Агресивний натовп, масова паніка, чутки / А. П. Назаретян. - СПб.: Питер, 2004. - 242 с.

6. Семиченко В.А. Психические состояния/Киев: Магистр-S, 1998, 268с..

7. Тимошко Г.В. Емоційні стани студентів і їх динаміка у часі// Вісник ДДАБА – Проблеми соціогуманітарних наук – вип.. 2006-1(57) – с.51-54.

8. Реан А. А. Агресія і агресивність особистості // Психологічний журнал. - Т. 17. - 1996. - ? 5. - С. 3-18.

9. Фенько А. Сьогодні, без оголошення війни: [Агресивна поведінка. Як уникнути агресії по відношенню до себе. Що робити з власною агресією] / / Коммерсант - daily. - 1998. - 24 жовтня. - С. 9