Яворська-Вєтрова І.В. к. психол. н.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ САМОСВІДОМОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ У КОНТЕКСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Сучасний етап трансформації суспільства актуалізує проблему розвитку самосвідомості, саморозуміння, формування ціннісного ставлення до самого себе, сприйняття себе як гідної, успішної особистості.

Становлення самосвідомості особистості, її позитивних і негативних якостей залежить від того, як конкретно складаються умови її життя, взаємини з оточуючими, від місця, яке займає особистість у соціальній групі чи колективі, від міри участі її у житті цієї групи, навчальній і трудовій діяльності, рівня знань, умінь, загального рівня культури середовища, у якому формується особистість. Найважливіша роль у формуванні якостей самосвідомості належить «навчанню і вихованню, у процесі яких особистість, пізнаючи інших людей і їх ставлення один до одного, тим самим пізнає і саму себе, ті чи інші якості у собі» (П.Р.Чамата).

В ході лонгітюдного психолого-педагогічного експерименту з'ясовано особливості становлення самосвідомості у школярів з різним рівнем навчальних досягнень. Розкрито змістовно-динамічні особливості становлення самосвідомості школярів з різною результативністю, а також розроблено систему корекційних впливів активізації конструктивних тенденцій у становленні самосвідомості школярів з різним рівнем навчальних досягнень.

Експериментальне вивчення особливостей самосвідомості школярів з різними навчальними досягненнями здійснювалося у двох площинах. Перша площина – це мікроаналіз особливостей самосвідомості учнів з різними навчальними досягненнями на певному етапі їх навчання, а також з’ясування мікрогенетичних тенденцій у розвитку самосвідомості школярів. У межах другої площини здійснювався макроаналіз, метою якого було вивчення особливостей становлення самосвідомості протягом певного онтогенетичного етапу й визначення макрогенетичних тенденцій, онтогенетичної динаміки в межах кожного рівня навчальних досягнень протягом навчання школярів у початковій школі.

У дослідженні брали участь учні третіх-четвертих класів загальноосвітньої школи. За результативністю учіння цих школярів поділено на три групи: І група – учні з високою навчальною успішністю, ІІ група – учні з середньою успішністю, ІІІ група – учні з низькою успішністю.

Змістові характеристики семантичного поля самосвідомості молодших школярів з різним рівнем навчальних досягнень вивчалися за такими показниками, як модальність (позитивний чи негативний знак уявлень про самих себе), широта, обсяг (кількісна характеристика), диференційованість і структурованість уявлень дітей про самих себе.

Результати проведеного експериментального дослідження особливостей становлення самосвідомості у молодших школярів з різним рівнем навчальних досягнень свідчать про наступне.

Сприйняття дитиною самої себе, ставлення до себе, оцінка власних досягнень і потенційних можливостей справляють значний вплив на поведінку та успішність школярів як у широкому сенсі, так і, зокрема у молодшому шкільному віці, на результативність учіннєвої діяльності. Адекватні уявлення про себе, оточуючий світ, інших та стосунки з ними, несуперечлива інтерпретація набутого досвіду, власне інтегративне становлення самосвідомості дитини є підґрунтям розвитку здатності до регулювання поведінки та діяльності, її очікувань щодо самої себе та власної успішності, особистісної ефективності загалом.

Дослідження модальності сприйняття дітьми власного внутрішнього світу у мікрогенетичному аспекті показало, що у молодших школярів усіх груп успішності загалом переважає позитивне сприйняття себе. Водночас простежується тенденція зменшення кількості позитивних самохарактеристик із зниженням результативності учіння. І, навпаки, спостерігається (при відносно невеликій кількості негативних висловлювань порівняно з позитивними) їх збільшення від групи високоуспішних учнів до слабковстигаючих як у третіх, так і в четвертих класах. Аналізуючи цю тенденцію, з одного боку, можна припустити, що школярі першої групи – високоуспішні – не тільки мають більш широкий спектр уявлень про власні якості і суб'єктні прояви, але й користуються більшим словниковим запасом для їх вираження. З другого боку, учні з низькою успішністю набагато частіше чують на свою адресу негативно забарвлені висловлювання інших (дорослих, ровесників)і «ретранслюють» їх у своїх самоописах.

Зафіксовано збільшення кількості негативних самохарактеристик, яке супроводжується використанням некатегоричних, пом'якшених формулювань: у середньо- та слабковстигаючих четвертокласників більш, ніж половина таких висловлювань. Ці дані засвідчують, що у дітей цього віку велику роль відіграє захисна функція образу “Я”. Від категоричних та мало диференційованих суджень про себе, які найчастіше є віддзеркаленням висловлювань інших, у процесі онтогенетичного становлення самосвідомості відбувається перехід до більш усвідомленої, критичної оцінки школярем себе і своїх якостей (адже кількість негативних самохарактеристик збільшується) при одночасній тенденції до підтримання високого рівня самооцінки і самоповаги.

Встановлено, що у школярів з низькою успішністю третього та четвертого класів семантичні поля самосвідомості практично співпадають. При загальній «небагатослівності» слабковстигаючих учнів, що є віддзеркаленням низького рівня диференційованості семантичного поля, найбільше негативних висловлювань у цій групі школярів стосувалося тих чи інших шкільних вмінь (до половини висловлювань), а також узагальнених характеристик (до третини). Водночас лише позитивні самохарактеристики були в спектрі аналізу позашкільних навичок і взаємовідносин з іншими. Інші параметри зовсім не представлені у самоописах учнів цієї групи. Зафіксовано, що саме у школярів з низькою успішністю найбільша – у середньому – кількість негативних висловлювань, вони ніби «озвучують» думки про них дорослих: «довго думаю», «повільно бігаю», «погано читаю». Таким чином, у семантичному полі слабковстигаючих учнів представлені віддзеркалені негативні уявлення інших про їх якості та вміння і, на противагу їм, позитивні характеристики взаємовідносин з іншими (насамперед ровесниками) та умінь, набутих у позашкільній діяльності.

З'ясовано, що у семантичному просторі самосвідомості молодших школярів з середнім рівнем успішності представлені уявлення про власні особистісні якості, взаємовідносини з іншими, уміння набуті у школі та в позаурочний час. Середньовстигаючі третьокласники, крім того, найбільш емоційні у прояві своїх негативних ставлень, а також достатньо велике значення надають характеристикам зовнішності.

У групах учнів із середньою успішністю зафіксовано найменшу кількість позитивних характеристик при униканні негативних. Тобто, у певної частини середньовстигаючих учнів ще функціонує образ себе, характерний для більш раннього вікового періоду: малодиференційоване, дифузне позитивне сприйняття себе, недостатньо сформовані когнітивні, емоційні механізми розвитку самосвідомості, системи уявлень про власне “Я”.

З використанням контент-аналізу були визначені змістовні компоненти самосвідомості молодших школярів з різною успішністю, що знайшли своє відображення у класифікаційно-категоріальній матриці (див.: рис. 1).

Недиференційовані

Рис. 1. Класифікаційно-категоріяльна матриця самохарактеристик молодших школярів.

Дослідження особливостей розвитку самосвідомості у аспекті уявлень про себе виявило, що від третього до четвертого класу змінюється – у бік зменшення – широта спектру самохарактеристик школярів, при цьому високоуспішні і слабковстигаючі учні більш активні у самопрезентації у порівнянні з середньоуспішними.

Аналіз результатів проведеного дослідження у макрогенетичному аспекті виявив особливості уявлень про власне “Я” у школярів третього і четвертого класів з різною навчальною успішністю. За результатами аналізу особливостей уявлень про себе третьокласників з різною результативністю учіння можна говорити про становлення певних тенденцій, а саме: збільшення широти, міри диференційованості самохарактеристик, а також достатню структурованість та гармонійність різних сфер уявлень про власне “Я” в учнів з високою- і середньою успішністю, порівняно з слабковстигаючими. У самосвідомості високовстигаючих третьокласників досить пропорційно – від чверті до третини самохарактеристик – представлені як соціальний, так і суб’єктний спектри (з деяким переважанням останнього) уявлень про себе у порівнянні з учнями третьої групи успішності. У свою чергу, третьокласники з високим рівнем навчальних досягнень втричі частіше характеризують себе у категоріях власне шкільних і майже на чверть більше у категоріях інтерперсональних, ніж учні з низькою результативністю. Представленість усіх категорій суб’єктного спектру в самоописах високовстигаючих учнів є свідченням достатньої диференційованості, широти та структурованості уявлень про власне “Я” цієї групи школярів.

Аналіз результатів вивчення особливостей уявлень про себе учнів четвертих класів з різною навчальною успішністю в мікрогенетичному аспекті дозволив виявити наступні тенденції. Семантичне поле самосвідомості високовстигаючих четвертокласників – порівняно з слабковстигаючими – відзначається більшою диференційованістю, структурованістю. При практично однаковій кількості самохарактеристик соціального спектру, змістовне їх наповнення відрізняється у групах з різною успішністю. У високовстигаючих учнів переважають самоописи своїх соціальних ролей (що свідчить про збільшення значущості для них міжособистісних стосунків), у середньовстигаючих – визначення себе та своєї статі, у слабковстигаючих школярів – національної належності. В уявленнях про власне “Я” у високоуспішних четвертокласників превалює суб’єктний спектр. Так, у високовстигаючих учнів більш, ніж у 2,5 рази переважає відсоток характеристик сфер Я – школяр та Я – людина від цього показника у слабковстигаючих. Особливо значущими є відмінності у сфері Я – школяр суб’єктного спектру самоописів: якщо у високовстигаючих четвертокласників відсоток висловлювань про особистісні якості, важливі для них як суб’єкта учіння, становив 22,4%, то у слабковстигаючих тільки 4,8%, при тому, що самохарактеристики інтерперсональних якостей у останній групі школярів зовсім відсутні. Можна стверджувати, що високоуспішні учні визначають себе у сферах Я – школяр та Я – людина через особистісні якості, необхідні для них як суб’єкта учіння і міжособистісного спілкування, у той час як слабковстигаючі школярі характеризують себе переважно у діяльнісному аспекті сфери Я – людина і практично не усвідомлюють себе у сфері Я – школяр. Аналіз динаміки уявлень про себе у минулому і теперішньому часі може свідчити, з одного боку, про стабільність образу “Я” в актуальному шарі самосвідомості молодших школярів, а з другого – про недостатню диференційованість, “розмитість” уявлень про себе, нерозвиненість здатності усвідомити динаміку змін, що відбуваються.

Таким чином, проаналізувавши експериментальні дані вивчення особливостей становлення уявлень про себе у молодших школярів з різним рівнем навчальних досягнень, можна констатувати наявність певної їх динаміки в учнів з різними навчальними досягненнями в онтогенетичному просторі – від другого до четвертого класу. Уявлення про себе учнів різних груп успішності відрізняються ступенем їх диференційованості, структурованості, збалансованості різних параметрів знань про себе, мірою співпадіння різних образів “Я”, ступенем усвідомлення динаміки змін уявлень про себе. Змістовні характеристики уявлень про себе учнів з високою успішністю відрізняються широтою охоплення сфер життєдіяльності, різнобічністю та розгорнутістю. Для слабковстигаючих учнів характерними є звуженість семантичного поля уявлень про себе, їх слабка диференційованість і структурованість, а також недостатність усвідомлення динаміки розвитку знань про себе.

На основі виявлених особливостей розвитку самосвідомості молодших школярів з різним рівнем навчальних досягнень розроблено методичний інструментарій активізації становлення самосвідомості учнів на цьому етапі навчання. Стратегія роботи зі сприяння розвитку диференційованості, структурованості, адекватності параметрів самосвідомості з учнями молодшого шкільного віку має бути спрямована: на активізацію процесів самопізнання, самоідентифікації, формування позитивного адекватного самосприйняття школярем самого себе, почуття своєї самоцінності, а також становлення системи ціннісних орієнтацій загалом, розвитку уміння оцінювати себе і порівнювати себе теперішнього і себе колишнього. Важливим є навчити дитину займати позицію децентрації, давати адекватну оцінку своїм діям і якостям з власної точки зору, а також з точки зору оточуючих дорослих і ровесників. Значущим для становлення самосвідомості школярів з різним рівнем навчальних досягнень є ознайомлення їх з можливостями і способами пізнання та вираження себе через різні види творчої діяльності.