Гружевський В.О., Гончаренко М.В., Романова Т.Ф., Ломакін Р.Г.,

Грублене Н.Л., Семенов С.В., Євченко А.В.

Кримський економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана»

ВИВЧЕННЯ МАСО-ЗРОСТОВИХ ПОКАЗНИКІВ ЯК ОБОВ’ЯЗКОВИХ КОМПОНЕНТІВ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЮНАКІВ ПЕРШОГО КУРСУ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Оздоровча спрямованість системи фізичного виховання студентської молоді, формалізована у рамках навчальної дисципліни «Фізичне виховання», розглядається у даний час як системо утворюючий чинник формування, зміцнення та підтримки фізичного стану студентів.

Фізичний стан організму розглядається як конкретний рівень фізичного розвитку, тобто безперервного процесу змін морфологічних і функціональних показників у процесі індивідуального розвитку організму [3]. Отже, фізичний стан організму як вираження фізичного здоров’я є характеристикою фізіологічної та морфологічної суті людського організму [1].

На цей час з'ясовано, що розміри тіла будь-якого організму знаходяться в жорсткій залежності від законів фізики та хімії, що накладають певні обмеження на живі структури. Закономірні співвідношення між розмірами окремих частин тіла і його масою характеризують зовнішні прояви життєздатності організму [3]. Вчені підкреслюють, що обмеження рухової активності значно впливає на темп фізичного розвитку, особливо молодих людей. До основних факторів, які визначають фізичний стан слід віднести: рівень фізичного розвитку, рівень фізичної підготовки, а також здатність систем організму адаптуватися до впливу зовнішніх подразників. Важливу роль у визначенні фізичного стану відіграє антропометричний статус, і , особливо, його складові: маса тіла та зріст. Фізичний статус молодих людей, на думку Романенко В. А. (2005) на 26% відповідно обумовлений тотальними розмірами їх тіла. Проте до 25 років значущість цього показника знижується на 10% [4].

Відомо, що заняття фізичною культурою розглядаються як складний комплексний і специфічний процес, метою якого є досягнення індивідуального оптимального рівня фізичного здоров’я. Адже спеціально підібрані фізичні вправи відновлюють дефіцит руху, забезпечують достатній рівень працездатності.

У зв’язку з цим видається актуальним використання у навчальному процесі простих інформаційних методів оцінки рівня фізичного стану студентів, доступних для використання в умовах проведення практичних занять з фізичного виховання студентів.

Метою даної роботи було вивчення співвідношення показників зросту і ваги (індексу маси тіла) у студентів-юнаків економічного вищого навчального закладу, на початку навчального року, а також проведення аналізу отриманих результатів з урахуванням місця проживання юнаків до вступу до вузу. Отримані дані інтегрувались у комплексний показник для характеристики фізичного стану студентів.

Аналіз співвідношення показників ваги та зросту здійснювався за методикою Г.Л. Апанасенко, Р.Г. Науменко, за якою, на підставі вимірів, розраховувався відповідний індекс, який визначає рівні індексу маси тіла. У дослідженні взяли участь юнаки першого курсу (108 студентів Кримського економічного інституту), які проживали до вступу у вищий навчальний заклад у міській та сільській місцевості АР Крим.

У результаті аналізу отриманих показників зросту і ваги студентів, був встановлений масо-зростовий індекс, який є важливим показником соматичного здоров’я юнаків. Масо-зростовий індекс в обстеженій групі студентів виявлено наступний. Так, низький рівень, досліджуваного індексу був у 12,03% юнаків, які обстежувались. Нижче середнього, відповідно, у 21,23%; середній показник встановлений у 58,33% студентів; вище середнього у 7,4%; високий рівень – 0,93% осіб.

У юнаків, що проживали в міській місцевості масо-зростові показники були представленні наступним чином: низький рівень у 11,26%; нижче середнього у 18,3%; середній у 63,38%; вище середнього у 5,63%; високий індекс масо-зростових показників був визначений у 1,41% студентів.

Юнаки, які проживали до вступу у вищий навчальний заклад в сільській місцевості, мали наступні масо-зростові дані, так: з низьким рівнем було – 13,51%; нижче середнього – 27,02%; середнім рівнем – 48,64%; вище середнього – 10,81%; з високим індексом масо-зростових показників у цій групі студентів не було встановлено.

Отримані експериментальні дані свідчать про те, що суттєвих відмінностей у зрості студентів із міської та сільської місцевості не виявлено (Р > 0,05). Розбіжності у вазі між студентами міста та сільської місцевості дещо інші (Р ≤ 0,05). Студенти з сільської місцевості мали вищі вагові показники.

Проведені дослідження встановили, що юнаки, які закінчили загальноосвітні школи в міській місцевості, по високому, середньому, нижче середнього рівня масо-зростових показників мали кращі результати. Мабуть це пов’язано з більшим прагненням до цілеспрямованої рухової активності, наприклад заняття у дитячій спортивній школі, участь у спортивних розвиваючих змаганнях та ін. Що стосується студентів з сільської місцевості, то вони обмежені в таких заходах фізичної культури, проте все одно виявляють активність і старанність на заняттях фізичного виховання у вузі.

Отримані результати свідчать про те, що у більшості студентів добре співвідношення досліджуваних параметрів. Однак у студентів з міської місцевості виявлено 29,56% обстежених, а із сільської місцевості – 40,53% юнаків, результати у яких нижче середнього та низького рівня.

Таким чином, під час організації навчального процесу з фізичного виховання, викладачам необхідно дотримуватися педагогічних умов, спрямованих на систематичне та поступове збільшення фізичного навантаження. Вибирати оптимальні засоби і методи фізичного виховання з урахуванням індивідуальних особливостей масо-зростових показників у студентів, активізації їх самостійної роботи з урахуванням сенситивного періоду розвитку. Створення необхідних умов на заняттях з фізичного виховання сприятимуть покращенню фізичного стану студентів.

Література

1. Абзалов Р.А. Физическое здоровье / Р.А. Абзалов // Первый международный научный конгресс «Спорт и здоровье» 9-11 сентября 2003 года. Россия, Санкт-Петербург. – Санкт-Петербург.-2003. – 1том.-С. 166-169.

2. Апанасенко Г.Л. Соматическое здоровье и максимальная способность индивида/ Г.Л. Апанасенко, Р.Г. Науменко// Теория и практика физической культуры. – 1986. - №4- С.29-31.

3. Булич Э.Г. Здоровье человека. Биологическая основа жизнедеятельности и двигательной активности в ее стимуляции. / Э.Г. Булич, И.Б. Муравов – К.; Олимпийская литература, - 2003. – 424с.

4. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей / В.А. Романенко – Учебное пособие, -Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005, - 290с.