Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность.

Бануляк В.П., Головня О.М.

Вінницький національний аграрний університет

Франчайзинг: суть та розвиток в Україні

 

В умовах формування в Україні ринкового госпо­дарства, інституційних змін в економіці, радикальних перетворень у відноси­нах власності проблема становлення і розвитку малого бізнесу набуває вели­кого значення. Для такої перебудови промисловості України необхідні інвес­тиції, яких зараз гостро не вистачає. Тому поряд із традиційними формами ін­вестування цікавими є нові форми фінансових відносин, такі як франчайзинг, які через притаманні їм можливості можуть стати імпульсом технічного і тех­нологічного переозброєння виробництва.

Одним з інструментів прискореного вирішення актуальної для України проблеми якісних структур­них перетворень у сфері малого й середнього бізне­су є франчайзинг: організаційно-правова й економі­чна форма та метод прискореної реалізації сучас­них і якісних досягнень світового бізнесу у сфері послуг (товарів, робіт) і базових положень новоство­рюваної ідеології.

Частково дослідженням зарубіжного досвіду регулювання відносин франчайзингу досліджували такі вітчизняні науковці, як О.В. Александров, Г.О. Андрощук, З.С, Варналій, В.А. Денисюк.

Предметом франчайзингових відносин є ви­ключні права, що належать певному суб'єкту підприємницької діяльності, зокрема: право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торгових марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць), ко­мерційного досвіду й ділової репутації. Іншими словами, предметом договору комерційної концесії можуть бути виключні права на результати інтелектуаль­ної діяльності, особливо ті, які спрямовані на індивідуалізацію продукції (товарів, послуг, використання нових технологій) [1].

Для франчайзингу характерні такі основні риси й ознаки:

- франчайзинг передбачає наявність двох сторін угоди (договору) - франчайзера й франчайзі;

- франчайзер є власником виключних прав: това­рного знаку, фірмового стилю, патенту, ідеї, ав­торського права й аналогічних прав;

- франчайзер, будучи правовласником,  передає свої права франчайзі на певних умовах. Фран­чайзі здійснює свою діяльність під товарним зна­ком франчайзера, використовуючи його репута­цію на ринку товарів (послуг), і за своїм фірмо­вим стилем ідентифікується із франчайзером;

- франчайзер виступає в однині;

- франчайзі, що працюють за договором із право­власником, може бути декілька, тобто це своєрі­дна мережа, що працює за єдиною методикою. Мета франчайзингу - ведення свого бізнесу, ме­та мереж - продаж якомога більшої кількості то­варів (послуг) і залучення якомога більшої кіль­кості учасників;

- для успішного ведення бізнесу франчайзер за­безпечує франчайзі різними формами підтримки й користується правом регулювання діяльності франчайзі з метою збереження репутації на рин­ку, не порушуючи при цьому його юридичної й економічної самостійності;

- за користування правами франчайзера й надану підтримку франчайзі робить певні платежі.

Сьогодні франчайзинг одержав розвиток більш ніж у 70 галузях господарства. Франчайзинг визнаний у світі як найбільш прогресивна форма ведення бізнесу і широко застосовує­ться у закордонній практиці. Договір франчайзингу є самостійним об'єктом правового регулювання більш ніж у 80 країнах світу.

Для регулювання відносин у франчайзингу було створено Міжнародну асоціацію франчайзингу (1960) та Європейську федерацію франчайзингу (1972). Британська франчайзингова асоціація існує з 1977 року. [2]

На сучасному етапі більше ніж 200 компаній в Україні є франчайзерами, якщо посилатись на дані експерт­ного дослідження українського ринку франчайзингу.

Ще 300 компаній мають високий потенціал переходу на франчайзингову основу. Але розвиткові фран­чайзингу заважають дві проблеми: небажання ком­паній розкривати свої стандарти ведення бізнесу й неготовність поділитися інформацією, що "просто не структурована"; при купівлі франшизи люди повинні бачити схеми роботи для кожного відділу, кожної структурної одиниці бізнес-процесу, а часто це не налагоджено нормально, і як результат - нічого за­пропонувати ринку. Навіть найбільший у світі франчайзер - МсDonalds - в Україні поки не готовий від­крити свої бізнес-стандарти, тому існує така мала кількість пропозицій із франчайзингу.

Система ринкових відносин типу франчайзингу в цей час ще формується в Україні. За оцінками Мініс­терства економіки України, на сьогодні в Україні під­писано більше ніж 80 франчайзингових контрактів, третина яких стосується ринку нафтопродуктів, ще чверть - системи fast food. Найбільші франчайзери - МсDonalds, "Кодак", "Фуджі", "Білла", "Альянс", "Швидко", "Ростикс", "XXI століття", Uno momеnto тощо. [3]

Але розвитку франчайзингу при нинішніх умовах в Україні перешкоджає ряд проблем:

-                     нечітка  нормативно-законодавча  база,  яка  не регулює багато вищезгаданих питань, пов'язаних з франчайзингом;

-                     проблеми фінансово-кредитного характеру;

-                     відсутність необхідного інформаційного забезпе­чення;

-                     недостатня обізнаність підприємств із можливос­тями й особливостями такого способу ведення бізнесу, як франчайзинг; відсутність знань, на­самперед, правових, необхідних для ведення бі­знесу у ролі як франчайзера, так і франчайзі;

-                     брак відповідних консультаційних структур.

Через усі перешкоди ведення франчайзингу він в Україні розвивається повільніше, ніж в інших краї­нах. Незважаючи на все, багато людей хочуть вкла­дати гроші у свій бізнес, але в них не завжди є гроші на "розкручування". У таких випадках найбільш ак­туальним рішенням для них є франчайзинг.

Франчайзинговий бізнес в Україні розвивається швидкими темпами - з'являються нові напрями, освою­ються нові галузі. Послуги стають більш динамічними, спрямованими безпо­середньо на споживача. Незважаючи на очевидні переваги, в Україні довіра до франчайзингу ли­ше формується, і в першій половині переговорів необхідно проводити роз'яс­нювальну роботу з потенційними партнерами. Проте економіка України ди­намічно розвивається і вже сьогодні можливе відкриття свого бізнесу на заса­дах франчайзингу. Не кожен підприємець може собі дозволити великий мар­кетинговий бюджет і серйозні інвестиції в просування торговельної марки. Тому багато хто вважає за краще купувати франшизи — права на використання відомого бренду. Як правило, у виграші залишаються як покупці франшиз (франчайзі), так і франчайзери — власники брендів.

Швидкі темпи розширення бізнесу франчайзера завдяки використанню бізнес-ресурсів партнерів (гроші, інтелект тощо) призводить до того, що у результаті справа розвивається значно швидше, ніж у конкурентів.

Таким чином, значне поширення франчайзингу й активне використання цієї системи бізнесу в більш ніж 80 країнах світу обумовлює необхідність його застосування з метою подолання інвестиційної кризи і створення сприятли­вих умов для розвитку малого підприємництва в Україні.

 

Література:

1.     Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р.

2.     Терехов В.І., Максимчук Л.В., Бадзим О.О. Франчайзинг як форма міжнародного трансферу технологій // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №7(73) – с.90-97.

3.     Пивоваров М.Г., Саблін О.О. Франчайзинг та перспектива його розвитку в Україні // Держава та регіони. Економіка та підприємництво. – 2007. - №2 – с. 192-195.